“Чи Ви свідомо ігноруєте мої зауваження? 1. Теза має бути відповіддю на питання. Це головний критерій її оцінки. 2. Приклад не може бути аргументом саме тому, що згідно з оцінюванням це два різні структурні елементи. Приклад має підкріплювати аргумент. Бути ілюстрацією до Вашого доведення. Це як теорема і доказ. Власне, добре, нема про що сперечатися. Школа дітей не вчить писати есе. ”

“Олесю, дякую за коментар. Для мене важливим було дати інструменти, які підштовхнули б кожного, хто читає статтю, подумати над цією темою. А я у свою чергу накидала етапи логіки і невеличкі лайфхаки. Ніде не заявлено, що читачу подадуть готове есе. В чому тоді для читача цінність? Він може прочитати щось значно краще за мою творчість. Дозвольте не погодитися з Вами щодо відсутності тези, адже якщо проблема збереження миру обговорюється, то маємо навести докази. А до них приклад Анжеліни Джолі. З літературою, може, менш переконливий доказ. Також прикметно, що ви називаєте дітей "абітурою". Я вірю, що це кліше насправді від ліні, а не від зневаги. Бо коли пише "абітура", то і виходить "середньо по лікарні". А коли пише кожна дитина свою думку, завдяки якою вчиться переконувати, то виходить діалог. Я - за діалог.”