Майже 70 тисяч українських студентів сьогодні навчаються за кордоном - про це заявив міністр економічного розвитку України Степан Кубів під час відкриття Національної програми стажувань в ЦОВВ. Серед країн, де українці хочуть здобути вищу освіту, за даними аналітичного центру CEDOS, є Канада, США, Німеччина, Австрія, Чехія, Словаччина, Італія, Іспанія, Франція, Угорщина та Польща. Остання кілька років поспіль залишається лідером серед українських вступників. За статистикою польського «Фонду Перспективи» у 2016 році в Польщі навчалося 34 834 українських студенти, а торік – 37 593.
Польські університети приваблюють українців тим, що для вступу достатньо шкільного атестату (ЗНО складати не потрібно), а ступінь бакалавра можна отримати за три, а не за чотири роки. Польське навчання для українців платне, але з картою поляка витрат можна уникнути.
В Україні є багато фірм, які допомагають абітурієнтам вступати в університети за кордоном. Христина Піщик, керівниця агентства Європейської освітньої групи Studix.eu, каже, що кількість охочих до навчання за кордоном абітурієнтів щороку збільшується: “Виходимо з можливостей клієнта, беремо до уваги шкільні оцінки, мовну підготовку та бюджет сім’ї”. За її словами, вибір країни залежить в першу чергу від спеціальності. Так, медицину вона радить вивчати в Австрії чи в Чехії, логістику й технічні спеціальності – у Німеччині.
Однакових правил вступу для абітурієнтів у країнах ЄС нема, кожна самостійно вирішує, чи оплачувати іноземним студентам навчання у державних університетах. У Чехії за навчання на чеськомовних програмах не потрібно платити; рік навчання у Віденському державному університеті коштуватиме орієнтовно 1500 євро
Для того, щоб вступити в німецький державний університет, абітурієнт повинен вільно володіти німецькою мовою (на рівні B1-B2) й підтвердити це сертифікатом Goethe-Institute або TestDAF. Іноземцям з-поза ЄС потрібно упродовж року після закінчення середньої освіти проходити підготовчі курси при університетах і аж тоді вступати на загальних умовах. Підготовчі курси не дають гарантії вступу, але якщо конкурсний відбір пройде успішно, – держава покриє освітні витрати. За студентами залишаються щосеместрові внески до 300 євро, які передбачають бібліотечний абонемент, проїзний квиток, покращення благоустрою кампусів.
Українські ж абітурієнти надають перевагу Польщі, бо вважають її не надто дорогою. Разом з тим, керівниця освітнього агентства зазначає, що Польща не є країною дешевої освіти: “Все залежить від статусу університету”. Наприклад, навчання на польськомовній програмі медичного факультету Ягеллонського університету в Кракові коштує 9000 євро за рік, у той час як англомовне навчання – 14000 євро в рік; при тому, що конкурс на вступ однаковий як для іноземців, так і для місцевих. Дешевшим навчання буде в менших містах: вартість навчання у Жешуві чи Катовіце в середньому складає 1200-3000 євро на рік. Приміром, рік навчання у Національному медичному університеті імені О. Богомольця для українських студентів на медичному факультеті коштуватиме 33 400 гривень (1 038 євро – LB.ua), для іноземців – 3 500 доларів (97 521 гривня – LB.ua).
Якщо студент не знає польської мови, він може вступати на англомовні програми. Українка Роксолана закінчила бакалаврат факультету міжнародних відносин у Варшавському державному університеті, де навчалась англійською. Ще з дитинства вона мріяла вчитися у Варшаві, аби, за її словами, мати більшу перспективу для працевлаштування і можливість подорожувати. Вступний внесок в університет був платним – 60 злотих ( 452 гривні – LB.ua) . Співбесіду, яка тривала 15 хвилин, можна було проходити як в університеті, так і по скайпу. Комісію цікавило, чому абітурієнтка обрала навчання в Польщі, чим її цікавить обрана спеціальність, перевіряли й історичні знання: коли була Друга світова війна та які наслідки вона мала, яка головна роль НАТО. Рік навчання коштує 3 тисячі євро, а місяць проживання в університетському гуртожитку – від 350 до 650 злотих за кімнату (2640-4900 гривень, залежно від кількості людей в кімнаті – LB.ua). Роксолана закінчила бакалаврат і продовжила навчання на магістратурі. Найближчі два роки вона не планує повертатися в Україну. Для порівняння, в Київському університеті імені Тараса Шевченка рік навчання на бакалавраті програми міжнародних відносин коштує 52 530 гривень (1 632 євро – LB.ua).
Претендувати на бюджетне навчання можуть ті іноземні студенти, які доведуть своє польське коріння. Карту поляка, яка передбачає дозвіл на проживання на території Польщі, можуть отримати громадяни країн колишнього Радянського союзу за умови, якщо бодай один із членів їхньої родини до третього покоління був поляком. Наприклад, Володимир з Калуша навчається в Опольському університеті безкоштовно, бо його бабуся полячка. Він вивчає дипломатію та іноземні мови, вступав за середній балом шкільного атестату, а в університеті складав усний іспит. З 25-ти одногрупників Володимира, двоє – білоруси, всі інші – місцеві.
Окрім туризму, психології чи маркетингу, польські університети заохочують українців спільними польсько-українськими політичними програмами. Так кафедра українознавства факультету міжнародних та політичних студій Ягеллонського університету запрошує випускників українських шкіл вивчати питання спільної польсько-української спадщини. Перші два роки студенти навчаються українською, паралельно вивчають польську й складають мовні тести; третій рік навчання та випускний іспит проходить виключно польською. Семестр навчання коштує 1 000 євро. А Центр Східноєвропейських студій Варшавського університету проводить безкоштовні навчальні школи для магістрів українських університетів, де вивчають проблематику історії та сучасності посткомуністичних країн.
“Польським університетам українські студенти справді потрібні, бо це – джерело коштів, – каже директор аналітичного центру CEDOS Єгор Стадний. – Якщо говорити, де легше шукати потенційних вступників і проводити рекламу своїх закладів вищої освіти, то полякам однозначно простіше це робити в Україні, ніж, до прикладу, у Китаї”. За його словами, українські студенти часто обирають маловідомі університети, які не мають високих рейтингів, а тому не приваблюють польських вступників. Поляки ж вступають в університети Франції, Німеччини та Великої Британії. “Переважно для українців-бакалаврів питання якості освіти другорядне, в той час як важлива стабільність, можливість залишитись в країні Євросоюзу після навчання, – говорить Стадний, – люди готові платити не за освіту як таку, а за статусність та економічне благополуччя країни”.
Вероніка Золотаренко торік стала студенткою Краківського економічного університету у 2016, потім перевелася на навчання в університет інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві.
У реальності студенти для багатьох польських приватних університетів – це можливість зберегти бізнес. Катерина зі Львова рік вивчає зв’язки з громадськістю у приватному варшавському університеті. “Польський університет вибрала через те, що можна отримати диплом європейського зразка, який при нашій нестабільній ситуації в Україні може знадобитися в майбутньому. Хоча я вже переконалася, що роботодавці на польському ринку праці звертають увагу на твої знання та навички, а не те, де вчишся”. Обираючи університет, Катерина орієнтувалась на “не захмарну” ціну. Вступ проходив дуже просто: треба було зібрати повний нотаріально завірений та перекладений польською пакет документів, сертифікат про знання мови, оплатити перший семестр навчання – і все, тебе зараховано. З двадцяти студентів у групі, де навчається дівчина, половина – українці.
“Я розчарувалася в навчанні та житті за кордоном, тому хотіла б повернутися в Україну хоч зараз. Єдине, що пройшла вже половина навчання, шкода сил і грошей, які були вкладені. Варто довести до кінця. Навчання не краще, ніж в Україні”, - каже Катерина.
Частина студентів після закінчення польського бакалаврату повертається до України. Киянин Роберт приїхав додому рік тому після закінчення факультету журналістики приватної Варшавської школи реклами. Хлопець обирав навчання у Польщі за декількома критеріями: “європейський диплом, прозора система навчання, оплата менша, ніж в Україні, враховуючи можливий рівень корупції під час сесії і можливість не йти до армії”. Із 24-х одногрупників одинадцять були українцями, троє – вірменами, а десятеро поляками. Сьогодні Роберт не працює за спеціальністю, але про саме навчання не шкодує.