В Україні організацією шкільних свят часто займаються батьки. Ба більше, саме вони нерідко є ініціаторами різних заходів. І коли справа доходить до збирання грошей, можуть виникати конфлікти. Так, наприклад, нещодавно відбулося в одній із харківських шкіл – ученицю показово не пригостили тортом на святкуванні, бо її мама не здала коштів.
Журналіст “Нової української школи” зібрав досвід чотирьох країн, розпитавши матерів учнів та старшокласницю про те, як організовують та скільки платять за шкільні свята батьки за кордоном.
У школі Іванни батьки здають на початку семестрів близько 150-200 злотих, тобто 300-400 злотих на рік (близько 2200-3000 гривень). Ці гроші використовують на шкільні заходи, а також відвідини учнями театрів, музеїв тощо. Внески добровільні, втім у її школі всі батьки здають ці гроші. До того ж, цього року держава на кожного учня виділила по 300 злотих, які батьки могли використати зокрема й на ці внески.
В Іванни ще є донька, яка ходить у садок. Там теж є подібне збирання коштів, проте сума менша – 60 злотих на півріччя. Дехто з батьків не платить, проте, за її словами, на дітей не чинять жодного тиску через це.
На перших зборах когось із батьків призначають скарбника. Ця людина відкриває окремий рахунок спеціально для збору коштів. Такі рахунки безкоштовні в банках, жодних відсотків чи сплат немає.
“У нас навчальний рік починається із батьківських зборів. На них є листочок, де відзначені свята, які святкують в Польщі чи традиційно в нашій школі. Там позначені конкретні дати, коли цього року можливо святкувати ці свята. Цей листочок передають по класу і батьки записуються, хто яким святом хоче займатися”.
Батьки вирішують, що саме потрібно купити для певного свята. За словами Іванни, йдеться про невекі суми. Якщо ніхто з батьків не хоче займатись організацією якихось зі свят, то їх просто не буде. Також на цих зборах класна керівниця показує батькам план екскурсій, вистав тощо. Цей план обговорюють.
“Наприклад, минулого року я підписалася на День дитини. Я придумала, що подарувати, і дізналась скільки це коштуватиме конкретно на одну дитину. Тоді я запропонувала це решті батьків. Вони вже могли сказати, чи погоджуються. Якщо би хтось не погодився, то зазвичай мав би запропонувати альтернативу”.
На День дитини батьки домовились купити по дві повітряні кульки: одну – щоб школярі могли відпустити її в небо, загадавши бажання, другу – залишити собі. Ще одна мама, професійна фотографиня допомагала Іванні. Вона фотографувала свято, а потім надсилала фото решті батьків, які могли за бажанням роздрукувати їх. Тобто все свято обійшлося близько по 6 злотих з дитини – лише вартість кульок. Ці гроші також йдуть з тих, що батьки здавали на початку семестрів.
Також двічі на рік у школі проводяться ярмарки: перед Різдвом та в кінці навчального року. Туди можуть прийти всі охочі. Батьки приносять зі собою їжу, зароблені кошти витрачають на потреби школи. Наприклад, школа Іванни вже другий рік збирає гроші на піч, щоб можна було проводити заняття з кераміки.
Коли дитина йде в школу, держава виділяє певну суму. Наприклад, Оля отримала 110 євро (близько 3 520 гривень), що покрило близько 70-80% усіх витрат.
Загалом же Оля заплатила 120 євро (приблизно 3 850 гривень) за зошити, книжки та шкільні заходи. Також потрібно було купити спортивну та учнівську форми. Це все, що платять батьки.
“Моя дитина не бере з дому нічого крім олівця, пеналу і ланчбокса. Усе решта є в школі: зошити, книжки, кольорові олівці та папір. Є все, що треба”, – розповідає вона.
В організації шкільних свят батьки участі не беруть. “Якщо є якесь свято, – говорить Оля, – все організовує школа. Наприклад, нещодавно святкували Хелловін, то там була вечірка, піца, солодощі. І цим всім займається школа, ми ні копійки більше не платимо”.
Ще в тутешніх школах є перерви, на яких дітей годують. За це батькам не потрібно додатково платити. На малу перерву учні отримують молоко в паперовому пакеті з трубочкою, на велику – сендвіч і яблуко, банан чи ще якийсь фрукт. Щоправда, всі батьки додатково готують дітям обіди в ланчбоксах.
“Тут немає такого, щоб на якісь свята батьки окремо збирали гроші. Наприклад, не прийнято на 1 вересня нести вчительці квіти чи ще щось. Якщо хочеш, то можеш в кінці року віддячити їй подарунком. Але це ти робиш особисто від себе”.
В останній місяць навчання, у червні, школа возить дітей на екскурсії. Учні їздять, наприклад, у зоопарк або на водні гірки. Попередньо батьки підписують згоду на те, щоб їхні діти кудись поїхали. За це теж додатково не платять.
Також школа організовує різноманітні заходи впродовж року. Наприклад, спортивні змагання з батутами та надувними замками.
“Якщо ти кудись свою дитину не відпускаєш, – в басейн чи на якесь свято, – вона просто не йде і все”.
Є різниця між святами в державних китайських школах і приватних. Діти Юлі вчаться у приватній канадсько-китайській міжнародній школі, тому вона платить за їхнє навчання.
“Свята у школах відрізняються від загальноприйнятих у Китаї, – розповідає Юля. – Але загалом є однакові тенденції. Наприклад, уряд централізовано не рекомендує школам святкувати Хелловін. Тому школи шукають якусь заміну. Наприклад, у моїх дітей був День національного костюму. Вони вибирали собі націю, відповідно одягались і мали таке альтернативне свято”.
За її словами, організація шкільних свят доволі схожа на українську. Вона підкреслює, що китайські батьки самі охоче залучаються до позакласних активностей: “Там, де вже українські батьки, можливо, обурювались би, китайські беруться дружно і затято всією родиною виконувати всі ці завдання з підготовки свят”.
Відмовитись від якогось свята батькам складно, але можливо. “Можна і прогуляти, і відпроситися. Я беру на озброєння політику ігнорування”, – ділиться Юля з усмішкою.
На концерти та інші шкільні заходи ходять багато людей. За словами нашої співрозмовниці, всі бабусі-дідусі-сусіди. Це вона називає особливістю китайського життя.
За весь час навчання Юліних дітей додаткові гроші у школі збирали лише один раз. Ще в початковій школі класовод збирала кошти на декорування класу. Йдеться про близько 500 гривень.
Також, у Китаї вітаються подарунки викладачам. Проте у приватних школах їх дарують з власної ініціативи, на таке гроші колективно не збирають.
“На День вчителя моветон – прийти без квіточки чи цукерочки. Ще можна обрати якусь іграшку чи букет з плюшевих ведмедиків. Якусь дрібниця, але обов’язково мусиш принести”, – пояснює Юля.
Водночас, у державних школах батьки збирають гроші на подарунки, на дні народження та різні заходи.
“Я не можу сказати, скільки само. Тут дуже драматична градація: якщо школа краща, то і сума більша. Якщо ж школа гірша, то можуть і нічого не здавати”.
У школі Луїзи відбувається багато спортивних змагань з баскетболу, бейсболу та американського футболу. Останні змагання наймасовіші, оскільки батьки приходять на кожну гру.
“Батьки не організовують цих заходів. Все організовують учні або вчителі”, – каже Луїза.
Раз на місяць батьки зустрічаються з вчителями та директорами. Ці зустрічі називаються Site Based Decision Making Council (Шкільна рада з ухвалення рішень – ред.). На цих зустрічах, наприклад, обговорюють шкільний дрескод: “Минулого року ми не могли носити у школі шорти, а на цих зустрічах вирішили, що цього року вже можна”. Після зустрічей є детальні письмові звіти.
За словами школярки, найбільше організацією заходів займаються самі учні. Вони обирають, якою буде тема випускного чи інших танців. Батьки тут участі не беруть – ні організаційної, ні фінансової. За все платить школа.
Двічі на рік уся школа збирається в спортзалі. На цих зустрічах учні грають у різні ігри, які допомагають краще познайомитись одне з одним. Кожен клас отримує свою тему – Америка, ковбої, Гаваї тощо – і готує виступ.
“Підручники в нас дуже старі і погані, – ділиться Луїза. – Ми рідко купуємо нові, десь раз на пару років. Але цього року стараються всіх забезпечити комп’ютерами – зараз кожен клас має свої комп’ютери. Також у нас є три 3D-принтери та курси, де вчать 3D-друку. Ще є курси з Photoshop та Java”.
На що батьки здають гроші, так це на спортивні гуртки. Щоправда, участь у спортивних командах добровільна, і є багато школярів, які не є членами жодної з команд. Наприклад, у гуртку Луїзи збирають 300 доларів (близько 8400 гривень) на рік. Ці гроші йдуть на оренду автобусів та житла для поїздок на змагання.
Також, якщо команді потрібні гроші на нові шоломи чи ще якусь екіпіровку, то батьки можуть дати дітям коробку шоколадок. Згодом учні продають ці шоколадки, а батьки пишуть про це у фейсбуці та й самі купують солодощі.