Чому виникають анорексія, булімія та інші розлади харчової поведінки у підлітків? Як батькам розпізнати ці захворювання та допомогти, -розповідає психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст Катерина Габрієль.
Тема розладів харчової поведінки у дітей та підлітків для мене, як спеціаліста, має неабияке значення, бо це й мій особистий біль. Лікування та допомога дітям і підліткам, а також їхнім сім`ям, — непростий процес. Я б назвала його безперервною боротьбою. І тут важливо не потрапити в глухий кут…
Хотіла б розповісти про поняття, причини та способи лікування розладів харчової поведінки. Отже, це такі захворювання, як:
нервова анорексія/атипова анорексія, нервова булімія/атипова нервова булімія, переїдання, пов`язане із іншими психологічними розладами, блювання, пов`язане із іншими психологічними розладами, інші розлади прийому їжі.В своїй практиці частіше всього стикаюсь із нервовою анорексією (НА), та нервовою булімією (НБ), тому опишу ці розлади більш детально. (Важливим є те, що НА та НБ не є самостійними хворобами, вони супроводжуються депресіями, тривожними розладами, залежностями різних типів).
Це захворювання, що характеризується недостатньою масою тіла відповідно до віку, обмежувальною схемою прийому їжі, відсутністю місячних у дівчат (аменорея), порушеннями сприйняття власного тіла, неймовірним страхом перед набором ваги.
Коли дитина досягає найнижчої відмітки у вазі, як наслідок відбуваються незворотні зміни в організмі. Варто зазначити, що смертність від хвороби досить висока — приблизно 4-5% (в порівнянні із іншими психічними захворюваннями). Кількість населення, яке страждає НА складає від 1% до 5% жінок та від 0,2-0,3 % чоловіків. Захворювання найчастіше виникає у дітей віком 12-13 років.
Це розлад харчування, що характеризується компульсивними нападами поїдання великої кількості їжі за один прийом (кількість калорій може доходити до 5000). При цьому, хворий має відчуття нестерпного голоду і, разом з тим, надзвичайно стурбований масою свого тіла. Як наслідок — намагається позбавитись «наповнення шлунку», провокуючи блювання, приймаючи послаблюючі перпарати. Прийом їжі, власна вага, стурбованість вагою — все це сприймається як щось сороміцьке, внаслідок чого хворий відчуває величезну провину. І щоб позбавитись від цих переживань, вдається до вивільнення їжі. Якщо НА розпочинається досить рано, то НБ бере свій початок в більш пізньому віковому періоді (15-16 років) і може тривати не лише роками, а й десятиліттями.
Головні мета та ідея хворих на НА та НБ — контроль ваги тіла, контроль зовнішності, контроль параметрів фігури. Чому для них це настільки важливо? Справа у тому, що таким чином підлітки позбавляються почуття тривоги, депресії, відчуття неповноцінності та сорому. Тому що «велика» вага — це погано та соромно.
Досить часто такі діти позбавленні відчуття особистого Я, у них розмиті власні психологічні кордони, і спосіб контролю через хворобу — це єдиний вихід, який вони бачать, щоб хоч щось контролювати. Це можна прослідкувати на прикладі сім`ї, де хвора НА/НБ дитина знаходиться під постійним тиском та контролем, повністю залежить від батьків, де не сприймаються (явно або завуальовано) протести дитини, її відділення (сепарація). Тоді підсвідомо дитина намагається контролювати хоч що-небудь і це «що-небудь» — вага.
Початок хвороби має такі невинні ознаки:
бажання трошки схднути, поступове зменшення порцій, захоплення дієтичним харчуванням та підрахунком калорій.Тому розпізнати одразу та діагностувати початок захворювання — складно. Пацієнти із хворобами розладу харчової поведінки (в першу чергу із НА) мають важливу особливість — надзвичайно високий рівень вольових якостей. «Якщо йти, то йти до кінця і робити все для цього», — мабуть саме так можна охарактеризувати їх можливості та мету.
Єдиної причини виникнення захворювання немає. Існують ряд факторів, що можуть спричиняти розвиток захворювання — це психологічні, біологічні, генетичні (залежні форми поведінки), соціальні фактори. Важливу роль відіграє і соціокультурний вплив: образ тіла, нав`язування стереотипів (як «повинна» виглядати «справжня» жінка, «справжній» чоловік), худорлявість та тендітність, як найвищий ідеал тіла. Бути ідеалом, бути кращим, ніж інший (зазвичай у дітей, котрі страждають НА або НБ в історії є суперницькі стосунки із братами/сестрами, або подругами), загальносоціальна ідея «вперед і тільки вперед», нереалістична картинка успіху, професії, де вага має значення (танцівниці, моделі). І якщо вся ця інформація потрапляє на «благополучний грунт» підліткового сприйняття, ми отримуємо перші зародки хвороби.
Важливими психологічними факторами розвитку хвороби є:
почуття неадекватності та негативне переконання «я не така/такий, як потрібно», відчуття тривоги, депресивний стан, переконання в тому що «я не досить гарний/а» і прагнення довести, що мене можна любити, але за рахунок якихось досягнень, уникнення конфліктів та конфронтації із близькими (як наслідок — подавлена агресія), бажання бути хорошим і слухняним, складність проявляти «погані» почуття — агресії, гніву, страху, неспокою, невміння піклуватись про себе та власне благополуччя.У підлітків також можна спостерігати зворотній процес — парантефікацію, коли діти надміру піклуються про своїх батьків, ніби стаючи на їхнє місце:
перфекціонізм, страх конкуренції, нав`язливі форми поведінки, чорно-біле мислення: або все добре, або все погано, надмірне переживання за власний образ перед іншими («як я вигядатиму в очах інших?»), сімейні стосунки та сімейна ситуація.Що робити, якщо ви помітили зміни в харчовій поведінці дитини? Швидше за все, коли ви звернете увагу на те, що «з дитиною щось не так», хвороба вже пустить коріння. І ваші намагання та прохання поїсти зустрічатимуться опором та супротивом, бо дитина має надцінну ідею — контроль ваги.
Для того щоб встановити діагноз та виключити/включити інші види захворювань, батькам та дитині необхідно звернутись до психіатра. Далі — підключити психотерапевтичне лікування. Комплексна терапія, яка відбуватиметься регулярно, матиме ефект. Але це станеться зовсім не скоро. Якщо лікар бачитиме необхідність стаціонарного лікування — дитину госпіталізують та обмежать усі контакти із сім`єю. І головне — сімейна терапія, когнітивно-поведінкова терапія, діалектична терапія, мотиваційне інтерв`ю — це основні методів лікування розладів харчової поведінки у дітей та підлітків.
Підсумовуючи, хочу сказати, що лікування НА та НБ — це дуже кропіткий, складний та довготривалий процес, який забирає багато ресурсу — емоційного, фізичного, фінансового. Важливо розуміти, що силами самих батьків нервову анорексію, або нервову булімію неможливо здолати. Необхідно працювати як підлітку, так і батькам. І це буде не просто… Але ця хвороба дуже підступна і часто має незворотні наслідки.