Чому виникають анорексія, булімія та інші розлади харчової поведінки у підлітків? Як батькам розпізнати ці захворювання та допомогти, -розповідає психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст Катерина Габрієль.
Тема розладів харчової поведінки у дітей та підлітків для мене, як спеціаліста, має неабияке значення, бо це й мій особистий біль. Лікування та допомога дітям і підліткам, а також їхнім сім`ям, — непростий процес. Я б назвала його безперервною боротьбою. І тут важливо не потрапити в глухий кут…
Що таке розлади харчової поведінки
Хотіла б розповісти про поняття, причини та способи лікування розладів харчової поведінки. Отже, це такі захворювання, як:
- нервова анорексія/атипова анорексія,
- нервова булімія/атипова нервова булімія,
- переїдання, пов`язане із іншими психологічними розладами,
- блювання, пов`язане із іншими психологічними розладами,
- інші розлади прийому їжі.
В своїй практиці частіше всього стикаюсь із нервовою анорексією (НА), та нервовою булімією (НБ), тому опишу ці розлади більш детально. (Важливим є те, що НА та НБ не є самостійними хворобами, вони супроводжуються депресіями, тривожними розладами, залежностями різних типів).
Нервова анорексія
Це захворювання, що характеризується недостатньою масою тіла відповідно до віку, обмежувальною схемою прийому їжі, відсутністю місячних у дівчат (аменорея), порушеннями сприйняття власного тіла, неймовірним страхом перед набором ваги.
Коли дитина досягає найнижчої відмітки у вазі, як наслідок відбуваються незворотні зміни в організмі. Варто зазначити, що смертність від хвороби досить висока — приблизно 4-5% (в порівнянні із іншими психічними захворюваннями). Кількість населення, яке страждає НА складає від 1% до 5% жінок та від 0,2-0,3 % чоловіків. Захворювання найчастіше виникає у дітей віком 12-13 років.
Нервова булімія
Це розлад харчування, що характеризується компульсивними нападами поїдання великої кількості їжі за один прийом (кількість калорій може доходити до 5000). При цьому, хворий має відчуття нестерпного голоду і, разом з тим, надзвичайно стурбований масою свого тіла. Як наслідок — намагається позбавитись «наповнення шлунку», провокуючи блювання, приймаючи послаблюючі перпарати. Прийом їжі, власна вага, стурбованість вагою — все це сприймається як щось сороміцьке, внаслідок чого хворий відчуває величезну провину. І щоб позбавитись від цих переживань, вдається до вивільнення їжі. Якщо НА розпочинається досить рано, то НБ бере свій початок в більш пізньому віковому періоді (15-16 років) і може тривати не лише роками, а й десятиліттями.
Причини виникнення розладів харчової поведінки
Головні мета та ідея хворих на НА та НБ — контроль ваги тіла, контроль зовнішності, контроль параметрів фігури. Чому для них це настільки важливо? Справа у тому, що таким чином підлітки позбавляються почуття тривоги, депресії, відчуття неповноцінності та сорому. Тому що «велика» вага — це погано та соромно.
Досить часто такі діти позбавленні відчуття особистого Я, у них розмиті власні психологічні кордони, і спосіб контролю через хворобу — це єдиний вихід, який вони бачать, щоб хоч щось контролювати. Це можна прослідкувати на прикладі сім`ї, де хвора НА/НБ дитина знаходиться під постійним тиском та контролем, повністю залежить від батьків, де не сприймаються (явно або завуальовано) протести дитини, її відділення (сепарація). Тоді підсвідомо дитина намагається контролювати хоч що-небудь і це «що-небудь» — вага.
Як розпізнати розлади харчової поведінки
Початок хвороби має такі невинні ознаки:
- бажання трошки схднути,
- поступове зменшення порцій,
- захоплення дієтичним харчуванням та підрахунком калорій.
Тому розпізнати одразу та діагностувати початок захворювання — складно. Пацієнти із хворобами розладу харчової поведінки (в першу чергу із НА) мають важливу особливість — надзвичайно високий рівень вольових якостей. «Якщо йти, то йти до кінця і робити все для цього», — мабуть саме так можна охарактеризувати їх можливості та мету.
Єдиної причини виникнення захворювання немає. Існують ряд факторів, що можуть спричиняти розвиток захворювання — це психологічні, біологічні, генетичні (залежні форми поведінки), соціальні фактори. Важливу роль відіграє і соціокультурний вплив: образ тіла, нав`язування стереотипів (як «повинна» виглядати «справжня» жінка, «справжній» чоловік), худорлявість та тендітність, як найвищий ідеал тіла. Бути ідеалом, бути кращим, ніж інший (зазвичай у дітей, котрі страждають НА або НБ в історії є суперницькі стосунки із братами/сестрами, або подругами), загальносоціальна ідея «вперед і тільки вперед», нереалістична картинка успіху, професії, де вага має значення (танцівниці, моделі). І якщо вся ця інформація потрапляє на «благополучний грунт» підліткового сприйняття, ми отримуємо перші зародки хвороби.
Важливими психологічними факторами розвитку хвороби є:
- почуття неадекватності та негативне переконання «я не така/такий, як потрібно»,
- відчуття тривоги, депресивний стан,
- переконання в тому що «я не досить гарний/а» і прагнення довести, що мене можна любити, але за рахунок якихось досягнень,
- уникнення конфліктів та конфронтації із близькими (як наслідок — подавлена агресія),
- бажання бути хорошим і слухняним,
- складність проявляти «погані» почуття — агресії, гніву, страху, неспокою,
- невміння піклуватись про себе та власне благополуччя.
У підлітків також можна спостерігати зворотній процес — парантефікацію, коли діти надміру піклуються про своїх батьків, ніби стаючи на їхнє місце:
- перфекціонізм,
- страх конкуренції,
- нав`язливі форми поведінки,
- чорно-біле мислення: або все добре, або все погано,
- надмірне переживання за власний образ перед іншими («як я вигядатиму в очах інших?»),
- сімейні стосунки та сімейна ситуація.
Що робити батькам?
Що робити, якщо ви помітили зміни в харчовій поведінці дитини? Швидше за все, коли ви звернете увагу на те, що «з дитиною щось не так», хвороба вже пустить коріння. І ваші намагання та прохання поїсти зустрічатимуться опором та супротивом, бо дитина має надцінну ідею — контроль ваги.
Для того щоб встановити діагноз та виключити/включити інші види захворювань, батькам та дитині необхідно звернутись до психіатра. Далі — підключити психотерапевтичне лікування. Комплексна терапія, яка відбуватиметься регулярно, матиме ефект. Але це станеться зовсім не скоро. Якщо лікар бачитиме необхідність стаціонарного лікування — дитину госпіталізують та обмежать усі контакти із сім`єю. І головне — сімейна терапія, когнітивно-поведінкова терапія, діалектична терапія, мотиваційне інтерв`ю — це основні методів лікування розладів харчової поведінки у дітей та підлітків.
Підсумовуючи, хочу сказати, що лікування НА та НБ — це дуже кропіткий, складний та довготривалий процес, який забирає багато ресурсу — емоційного, фізичного, фінансового. Важливо розуміти, що силами самих батьків нервову анорексію, або нервову булімію неможливо здолати. Необхідно працювати як підлітку, так і батькам. І це буде не просто… Але ця хвороба дуже підступна і часто має незворотні наслідки.
Якщо ви зареєстрований користувач і хочете додати коментар то вам потрібно увійти, або ви можете додати коментар нижче анонімно.