Промоутери, офіціанти, веб-дизайнери, репетитори… Де і як можуть заробляти підлітки на канікулах або навіть під час навчання? Згідно зі статтею 188 Кодексу законів про працю, на роботу можуть приймати дітей віком від 15 років за згодою одного із батьків або особи, яка його замінює.
Часто підлітки не “заморочуються” офіційним працевлаштуванням, а беруться за підробітки для того, щоб мати кишенькові гроші. Журналістка “Нової української школи” дізнавалася, які є можливості для молоді працювати і на що варто звертати увагу батькам.
Саші Парамоновій з Києва 17 років. Перші гроші почала заробляти в 14-ть: допомагала мамі з резюме в HR-компанії. Через рік пішла навчатися кухарської справи до одного з ресторанів. Зараз дівчина працює кухарем в “City Zen” та шеф-кухарем у “Cooking hub”.
“Насправді, я просто захотіла самостійності. Власні гроші, які ти можеш витрачати на все, що заманеться, можеш просто тримати в кишені. Це ж так круто! Мені хотілось купувати всякі штуки, ходити з друзями кудись. На мою думку, на такі забаганки батьки не повинні давати гроші”.
Саша розповідає, що спочатку батьки не могли звикнути, що їхня 15-річна дитина вже працює в ресторані. Було багато сварок і непорозумінь. Навчання передусім – переконували вони доньку.
“Найцікавішим було те, що в 15 років я зрозуміла, що таке тяжка праця і як це – витратити за день 500+ гривень ні на що. Відтоді мої купівлі вимірювались у годинах роботи. У батьків я вже давно не прошу грошей на своє життя”.
Дівчина планує і далі займатися кухнею. Мріє про відкриття власного бізнесу. “Я б хотіла навчитись правильно керувати власним персоналом, щоб не було тих ситуацій, які пережила на собі”.
17-річна Даша Щербак із Запоріжжя взялася експериментувати із зачісками подруг 4 роки тому. Сміється: “У мене було всього дві зачіски – хвостик і гулька”. У кого було довге волосся – заплітала коси. Потім за символічну платню в 10-20 гривень тренувалася на моделях.
Зараз у дівчини на сторінці в Instagram викладені фотографії робіт – до зачісок додався візаж. Клієнтів вистачає. Гарячим періодом завжди були останні дзвоники і випускні вечори у школах. Бувало, що на місяць отримувала 8 тисяч гривень. “Мама сміється, що я заробляю більше, ніж вона, працюючи на державній службі”.
Даша вже закінчила курси з візажу і збирається пройти ще одні. Хоча зізнається, що не планує займатися цією справою в майбутньому. Мріє стати журналістом. Однак погоджується, що вміння за плечима не носити. Добре, що є запасний варіант.
17-річний Рома Семенець із Києва заробив свої перші 250 гривень два роки тому: продав куплену на секонд-хенді футболку в інтернеті. Розповідає, що спочатку йому цікаво було знаходити брендові речі, які вже були у вжитку, для себе. Траплялося підшукати майже новий фірмовий одяг. Згодом зрозумів, які речі користуються більшим попитом і вже шукав їх цілеспрямовано.
“Спочатку важко було зранку прокидатися і йти до магазинів, проте згодом звик. Найприємніший момент для мене – відчуття, коли виходжу з відділення Нової пошти з накладною, розуміючи, що щось заробив”.
Сьогодні його сторінки в соцмережах нараховують загалом 9 тисяч підписників. Однак, зізнається: це лише підзаробіток на певний період. У майбутньому хоче стати професійним футболістом. А ще – вивчити мови програмування і оволодіти основами бізнесу.
Дмитро Ісаєв, кандидат біологічних наук, провідний науковий співробітник інституту фізіології ім. Богомольця, каже, що діти зараз дорослішають трохи пізніше. Науковець радить батькам звертати увагу, чи відповідальна дитина, чи може виконувати певні доручення.
“Якщо батьки бачать, що дитина залюбки вигулює собаку, чи доглядає за кімнатними рослинами, чи готує їсти – тобто робить щось сама, це означає, що якусь елементарну роботу дитині можна доручати”.
Батькам важливо помічати, чим діти цікавляться. І те, що цікаво, треба розвивати. “Ми не повинні втілювати свої мрії в дітях, а допомагати і підтримувати дітей у реалізації їхніх”.
Не буває, коли нічого не цікавить, каже Дмитро Ісаєв. “Навіть якщо ви бачите, що дитина сидить і грає в якусь гру в телефоні. Ви одразу скажете: мій син, чи донька більше нічого не хоче робити… Сядьте поруч, поцікавтеся, що це за гра, пограйте разом. Не потрібно змушувати дітей робити те, що ви робили в дитинстві. Шукайте підказки в них самих. Зацікавтесь тим, що цікаво дітям. Це їхнє життя, і ми хочемо їм допомогти прожити щасливо”.
Дітям потрібно дати можливість пробувати і прийняти той факт, що будуть помилки і розчарування. “Тикання будуть завжди. Але без них здобути власний досвід неможливо. Освіта чи знання щастя не дають. Це засоби пізнання світу. Щастя дає можливість займатися тим, що подобається”.
Провідний експерт ринку праці, засновник рекрутингової агенції “Борщ” Сергій Марченко переконаний: якщо просити в батьків допомогу з працевлаштуванням, то згодом, якщо щось піде не так, будуть винні батьки.
“Я б радив знаходити можливість самим. Діти-підлітки 14-16 років вміють користуватися Google краще, ніж я. І вакансій для підлітків дуже багато – у сфері обслуговування, у торгівлі. Зараз є багато способів заробити в інтернеті. Я знаю приклади, коли діти 14-16 років, розбираючись в елементарному веб-дизайні, на біржах для замовників з Китаю, Індії за 10-20 доларів виконують прості замовлення”.
Важливо, щоб діти розуміли ціну грошей. “Коли ваш син чи донька розуміє, що це не просто абстрактні 100 гривень, а 2 години роботи, то він чи вона будуть інакше їх витрачати”, – каже Сергій Марченко.
Молодь не має досвіду найму. Щоб вони зрозуміли, що претендувати на зарплатню в кілька сотень доларів без належних умінь, навичок і кваліфікації зарано, юним шукачам роботи мають десять разів відмовити. Тому відмови теж корисні для досвіду.
Сергій Марченко каже, що теперішня молодь стала розкутішою. “Вони не соромляться своїх бажань і намірів. Інколи те, що вони хочуть, може когось шокувати. Раніше, наприклад, хтось прийшов на співбесіду, почув, яка буде заробітна платня і просто не зателефонував пізніше. А зараз, почувши про розмір зарплатні, прямо в очі кажуть: “Та ні. Це так мало грошей”.
Роботодавці дедалі більше почали звертати увагу на наявність у працівників soft skills (сукупність продуктивних рис особистості, які характеризують відносини в середовищі. Ці навички можуть містити у своєму складі комунікативні здібності, мовні навички, особисті звички, когнітивне або емоційне співпереживання, управління часом, колективну роботу та риси лідерства). А гнучкі навички, за словами експертів, можна здобути лише на практиці.
Необов’язково одразу шукати гроші, коли йдеться про можливості попрацювати. Є багато опцій бути волонтером – спробувати свої сили в теле-, радіо-, онлайн-редакції; лікарні чи хоспісі; благодійному фонді.
“Це не маячня і не втрата часу, а здобуття досвіду. Плюс – зв’язки, вміння комунікувати, долати труднощі. Усе це і дає в майбутньому soft skills”, – каже Дмитро Ісаєв.
Сергій Марченко каже, що під час відбору кандидатів на певні посади завжди запитує, коли ті почали працювати.
“Зазвичай, якщо в мене є два кандидати – один почав працювати після вишу, а другий ще в школі, – то я віддам перевагу другому кандидату. Навіть не за рівних умов.
Досвід на початках не грає ролі, а от готовність працювати і працелюбство цінує кожен роботодавець. Тому для майбутньої кар’єри, це дуже круто”.
Експерт з ринку праці радить молоді чимраніше шукати роботу. Адже тоді швидше можна знайти саме ту, яка буде подобатися. “Де завгодно, як завгодно, але пробуйте і починайте. Дуже часто в молодих спеціалістів є таке: я дуже хочу працювати на цій роботі. Потім він пробує, працює тиждень і розуміє, що він тут працювати не хоче, це не для нього”.
А батькам Сергій Марченко рекомендує давати дітям більшу свободу вибору. “Дайте їм можливість досягати самостійно. Допомагати дітям треба, але якщо ви дасте їм свободу, то потім вони будуть вам вдячні. Хай від вас буде підтримка, хай вони знають, що на вас завжди можна покластися, звернутися за порадою, але хай вони роблять усе самі”.
Ще одна рекомендація батькам – поставитися уважно до майбутніх потенційних роботодавців.
“Варто перевірити репутацію фірми, організації, компанії, де буде працювати ваша дитина. Чи можна їй довіряти, чи зможе дитина робити той обсяг роботи, який зазначений у службових обов’язках”, – радить Дмитро Ісаєв.
Також своїми лайфхаками поділилися Саша, Даша і Рома.
Саша Парамонова: “Завжди підтримуй на роботі однакові й рівні стосунки з кожним. Робота роботою, а особисте життя має лишатися поза нею. Це допоможе уникнути конфліктів у майбутньому”.
Даша Щербак: “Не бійся проявляти ініціативу. Доки будеш сумніватися, твоє місце займе інший. Не йди по головам. Вчися працювати в команді з різними людьми”.
Рома Семенець: “Потрібно намагатися спробувати все, аби знайти те, що варте ваших уваги і часу”.