Будь які батьки бажають своїй дитині лише найкращого, та ладні докласти значних зусиль, щоб подарувати дітям щасливе майбутнє. На жаль, у спробах знайти оптимальні варіанти, батьки часто губляться і не тільки не досягають позитивних результатів, але й можуть зашкодити дитині. Щоб не блукати у пітьмі освітніх міфів та можливостей, ми підготувати матеріал про види альтернативної освіти та відповіді на типові питання, які пов’язані із цією темою.
В уявленні батьків, зазвичай, є дві майже протилежні освітні системи, які беруть за основу різні підходи.
Перша освітня система — це умовна система «надання більших знань». Дитина, яка навчається за таким підходом, йде по класичному шляху: ходить до загальнодержавної школи, вивчає предмети, робить домашнє завдання, а у вільний час відвідує гуртки. Любов до різних секцій та гуртків йде не від самої дитини, а від батьків, які звісно бажають добра дитині, але не розуміють її потреб. Часом це доходить до абсурду і зараз багатьох дітей віддають на різні заняття як тільки вони перетинають межу у три роки. Тут і англійська, іспанська, танці, секція робототехніки, скрипка, обов’язкові фізичні навантаження та багато іншого. У школі концентрація додаткових занять тільки збільшується і дає ще більше навантаження, що може призводити до непередбачених наслідків.
Плюси такого підходу: дитина багато знає, розвивається в освітньому плані швидше за однолітків, у юному віці має значний багаж знань та навичок.
Мінуси: дитина, фактично, перенавантажена, займається тим, що хочуть батьки, отримує тільки знання, які можна умовно назвати «корисними». Мало часу витрачає на хобі, майже не має дитячого та підліткового вільного життя. Висока ймовірність, що внаслідок значних об’ємів роботи дитина буде відчувати відразу до предметів, які нав’язують, і буде протестувати у будь-які можливі способи. У довгостроковій перспективі такий підхід може привести до неспроможності дитини керувати власним життям та відсутності моральної готовності вийти з під батьківської опіки, яка до моменту повноліття керувала усіма процесами замість дитини. Під купою навчання та освітнього розвитку не приділяється достатньо уваги розвитку особистості, бажання дитини нівелюються і як наслідок підліток може просто не мати цілей та амбіцій, бо навіть не знає, що йому подобається, а що - ні. На обмірковування цього питання банально не було часу.
Друга освітня система — це підхід альтернативного навчання та більшої свободи. Таких варіант потребує значних зусиль з боку батьків, де одним із найголовніших стає переосмислення сутності освіти та відмова від звичного її сприйняття. Дитина, яка навчається за альтернативною схемою, відходить від загальнодержавної системи та класичної школи і навчається у той спосіб, який їй до вподоби. Це може бути навчання вдома, відвідування альтернативної школи чи комбінація із дистанційної освіти та відвідування дитячих центрів. Крім того, дитина самостійно обирає сферу, яка її цікавить, а батьки вже допомагають розвиватися у заданому напрямку, не завдаючи морального тиску.
Плюси такого підходу: дитина росте у комфортному та не травмуючому середовищі, займається виключно тими дисциплінами, які їй до вподоби, розвивається як творча особа та розкриває свої здібності. Відповідальність за власне навчання, яку поступово бере на себе дитина, розвиває у неї навички самоконтролю та самоорганізації. До того ж, у дитини є час замислитися, які предмети її дійсно цікавлять і залежно від власного бажання поглиблювати знання на обрані теми. Завдяки цьому, така дитина на період закінчення шкільного навчання буде більш кваліфікована у потрібній сфері, краще вміти організовувати роботу та робочий простір, й буде менш схильна до інфантильності.
Мінуси: організація такого середовища потребує значно більшої уваги та зусиль з боку батьків, виникає потреба у додатковій соціалізації, на яку теж треба витрачати сили і час. Для отримання атестату все одно доведеться оглядово проходити загальнодержавну програму та здавати тестування.
Наразі відсутнє точне визначення того, що таке альтернативна освіта, тому під цю категорію підпадають методики та типи навчання, які конфронтують із освітою звичайною, яка є у школах, гімназіях, ліцеях та навіть приватних школах, що працюють за загальноприйнятою програмою. Умовно їх можна розділити на три види.
Хоумскулінг, від англійського home school — це навчання вдома. Батьки та діти, які обирають цей тип, повністю беруть на себе відповідальність за дитячу освіту та розвиваються самостійно. Діти більшу частину часу навчаються вдома, а програму визначають разом із батьками. Залежно від вподобань, це може бути і звичайна шкільна програма, яку дитина просто проходить у комфортному середовищі, або ж самостійно розроблена, яка враховує дитячі інтереси, потреби, таланти та інші фактори. Навчання вдома сприяє тому, що у дитини залишається значно більше часу на позашкільну активність, формуються більш міцні стосунки із сім’єю, розвиваються навички самоосвіти та можливість самостійно розпоряджатися власним часом. Такі діти уникають травмування з боку вчителів та однолітків, не знаходяться у постійному стресовому середовищі та значно краще засвоюють матеріал через відсутність ефекту повинності. За рішенням батьків вони можуть самостійно навчати дитину певним предметам чи запрошувати викладачів, які б займалися з дитиною певний проміжок часу. Таких підхід трохи схожий на репетиторство, але до педагога заявляють значно більші вимоги: він повинен займатися з дитиною не з позиції викладача та учня, а з позиції друга, який ділиться своїми знаннями із іншим.
Існує міф, що хоумскулери мають значні проблеми з соціалізацією, але наразі це рідко так. Навіть в невеликих містах існують спільноти хоумскулерів, які проводять регулярні зустрічі та сумісні заняття. Крім того, навчання вдома не означає необхідності постійно там знаходитися: як і усі діти, хоумскулери відвідують гуртки та секції, мають спільноти по інтересам, проводять час із друзями та розвиваються як повноцінні члени суспільства. Міф про відсутність соціалізації уходить корінням у той період, коли навчання дома було характерною рисою тільки особливих дітей, які з різних фізичних та психологічних причин не могли відвідувати загальну школу. Зараз же ситуація кардинально змінилася і домашнє навчання це в першу чергу вибір батьків, які піклуються про всебічний розвиток дитини та готові приділяти їй безліч уваги.
«Як в такому хоумскулінгу я не бачу майже ніяких недоліків. Це школа не тільки для дитини, але й для батьків, для всієї сім’ї. Це складний тест і великий виклик. Велика відповідальність. Але це та сама відповідальність за дитину та її долю, яку батьки зазвичай перекладають на зовсім чужих людей — вихователів та вчителів.
Вдома ми не формуємо програми для дитини, але намагаємось дати більше того, що їй цікаво та, на наш погляд, корисно. Звісно доводиться здавати шкільні контрольні за програмою, на них і приблизно і орієнтуємось. Ми прикріплені до певної школи та двічі на рік здаємо зошити, чотири рази на рік — контрольні. З радістю відмовилися би від атестації і перейшли до справжнього анскулінгу, але є закон, який нас зобов’язує надати дитині середню освіту.
Що до успішності, то ми не контролюємо її у нашої дитини. Умовним показником є оцінки за контрольні в офіційній школі, але загалом ми не вважаємо оцінки та шкільні знання критерієм успішності. Принаймні, для нашої дитини. Але це — не універсально, для когось працюють інші критерії. Із дитиною займаємося самі, ззовні запрошуємо лише викладача англійської мови. Принаймні так зараз, подивимося, як буде коли дитина трохи підросте. І звісно ще є різні гуртки та музшкола.
За вашим проханням спитав дитину, чи подобається йому навчання дома. Каже — так, подобається, крім контрольних. Але пішов би в школу, але, цитую, “дивлячись на те, що за школа, з якими умовами, якими дітьми, скільки вона займає часу”.
Ми обрали хоумскулінг тому, що маємо досвід трьох альтернативних шкіл за чотири роки і них є видимі проблеми. Серед таких проблем альтернативної освіти в сучасній Україні особисто я бачу такі:
Відсутність фінансування у більшості шкіл. Якісна освіта — це великі та регулярні гроші. Реалії такі, що без цього можлива якісна лише домашня школа, по типу БеркоШко.
Відсутність законодавчого врегулювання та державної підтримки альтернативної освіти.
Відсутність програм, систем, методик в більшості альтернативних шкіл. Ця відсутність прямо витікає з пунктів 1 та 2. Майже всі альтернативні школи збудовані за принципом «а давайте», коли розчаровані, розгублені та недосвідчені батьки починають ліпити школу під своїх дітей. Не маючи ані чіткого бачення, ані бізнес-плану, ані грошей. Результат в більшості шкіл — передбачуваний. Через все це серед альтернативних шкіл більшість є авторитарними або релігійними.
З приводу соціалізації у хоумскулерів немає якихось проблем. Є і зустрічі, і візити в альтернативні школи і гуртки. Але соціалізація — це тема для окремої розмови, бо більшість людей, на мою думку, вкладають в це поняття складні сенси та приділяють соціалізації більше уваги, ніж вона дійсно варта.»
Віктор, батько чотирикласника-хоумскулера
Альтернативні школи працюють по всій Україні, їх дуже багато, всі вони мають різну специфіку, підходи та свою власне бачення освіти. У більшості випадків вони створюються батьками для своїх дітей, коли усі можливі варіанти освіти не змогли задовільнити потреби навчання. Деякі школи з часом перетворюються на великі центри альтернативної освіти, наприклад школу «Афіни», яка працює вже багато років. Інші ж школи залишають за собою формат маленьких, напівсімейних шкіл, де навчаються власні діти та діти знайомих.
Більшість альтернативних шкіл працюють як школи повного дня, тобто дитина зайнята у них з ранку і до вечора. Таких режим роботи є оптимальним для того щоб надавати дитині не просто знання, але й залишати час для ігор, спорту, позакласних занять, хобі та інших активіті, які допомагають у повноцінному розвитку дитини. Більшість альтернативних шкіл відмовляються від загальнодержавної системи оцінювання і впроваджують свої методики, але деякі, особливо ті, що мають державну ліцензію (наприклад школа «Європейський колегіум»), залишають дванадцятибальну систему, бо мають відповідати державним вимогам.
Втім, майже всі альтернативні школи, незалежно від свого формату, не мають державної реєстрації через значну кількість юридичних перепон та відсутність адекватного механізму оформлення такого виду закладів. Середня освіта є обов’язковою, тож кожна школа має свої домовленості із загальнодержавною і діти отримують атестати, але зараховані на державному балансі як учні екстернату або тощо.
Хоча методики альтернативних шкіл дуже різні, від класичної школи їх відрізняє вектор, орієнтований на дитину та її індивідуальність. Такі школи сміливо можна назвати в багато разів сучаснішими, тому що в них відсутній механізм бюрократичної затримки і використовується значна кількість загальноприйнятих у цивілізованому світі методик. Альтернативна школа повністю виключає такі атрибути як примус дитини до вивчення певних тем, втручання у зону комфорту, апеляція до авторитету викладача, побудова соціальної ієрархії та інші типові риси школи класичної. Усі підходи до навчання так чи інакше побудовані із урахуванням природньої цікавості, адекватних систем подачі матеріалу та вивченням корисних навичок, від варіативності мов до сучасних технологій.
“На мою думку переваги альтернативної школи, навіть такої, яка працює у форматі кожного дня, очевидні. По-перше, не зважаючи на те, що діти ходять до нас кожен день це не обов'язково. В дітей і батьків має залишатися вибір: вони можуть або приходити кожного дня і вивчати програму разом з педагогами, або спокійно залишитись вдома чи поїхати кудись. І для цього їм не треба нікому нічого пояснювати чи шукати довідки. В сімейній освіті відповідальність за навчання лежить на батьках, а не на школі, вчителях чи ще на комусь. За контроль відповідають самі батьки, тому якщо діти кожного дня приходять до "школи" — то це їх щире бажання приходити та бажання батьків навчати.
По-друге, в альтернативній школі програму ми можемо вивчати не тільки в "школі", але на вулиці, у парку, в музеї чи ще десь де нам зручно та де це може бути корисним.
По-третє, вчителів обирають батьки або той хто керує та контролює процес навчання. В державній школі в батьків цього вибору немає: кого дали — з тим вчимося, не зважаючи на відносини між дитиною та вчителем. В сімейній освіті в батьків є вибір — обрати кращого вчителя для своєї дитини. По четверте, в класі не багато учнів. Соціалізація проходить чудово і в не великій кількості дітей, але дозволяє вчителям знаходити індивідуальний підхід до дитини. Програму вивчають всі разом, а завдання отримують індивідуальні. І п'яте: ми не вчимо "зубрити", ми вчимо думати, розмірковувати, відчувати свої бажання, розуміти свої сили, планувати та шукати нові рішення. І це ще не повний список!
Найбільше батьки, коли віддають дитину до альтернативної школи, переживають через соціалізацію. Є певні стереотипи стосовно того, що діти які не вчаться в державній чи приватній школі — сидять вдома та не спілкуються з навколишнім світом. Але це міф — навіть на сімейній чи дистанційній освіті діти соціалізуються ще краще, ніж діти у державній школі.
Що до атестата, то кожна дитина подає документи в ту школу яка має ліцензію на дистанційну форму освіти, екстернат або тощо. Контрольні роботи та вимоги каже ця школа. А от як дитина навчається, де, коли, в якому положенні (хоч догори ногами) то вже відповідальність батьків. Офіційній школі важливо тільки щоб дотримувались вимог та складали контрольні і тести. В тій же школі дитина й отримує свій атестат. Яку школу обирають батьки — то вже на власний розсуд. Школи є державні і приватні, оплата різна, вимоги — різні, програми — майже однакові.
Що до нашої сімейної школи, то ми особливі тільки тим, що впевнені — кожна людина не схожа ні на кого, кожна дитина особлива і школу "роблять" саме ці люди. 95% наших учнів це переселенці з Криму та Донбасу. І в нашій школі колектив дітей дуже різноманітний, ми навіть шуткуємо, що в нас школа толерантності, бо під одним дахом зібралися представники різних країн та культур. Але нічого, якось уживаємось!”
Марина Меморська, засновниця Kids_hub - простору дитячого розвитку
Дистанційна освіта поєднує обидва підходи до навчання та дозволяє слідувати шкільній програмі не виходячи з дому. Загалом, таких тип навчання менше відноситься до альтернативної освіти і більше до загальношкільної, с тою різницею, що дитина має більш гнучких графік.
Дистанційні школи пропонують на вибір загальношкільні курси або екстернат і орієнтовані на дітей, які з фізичних причин не можуть відвідувати школу. Це може бути віддаленість населеного пункту від найближчої школи, зона АТО, АР Крим або відповідних стан здоров’я, який не дозволяє дитині відвідувати навчальних заклад, або значні успіхи у навчанні, які дозволяють дитині цілком офіційно навчатися вдома.
Учні дистанційної школи зазвичай мають власний кабінет на порталі школи, де є графіки занять, програма, відмітки, поради що до курсу та інша корисна інформація, необхідна для засвоєння матеріалу. На відміну від хоумскулерів та учнів альтернативних навчальних закладів, діти які навчаються дистанційно, без зайвих проблем та тіньових схем отримують атестат державного зразка.
У дитини, яка навчається дистанційно, також є онлайн-уроки із вчителем і така комунікація дозволяє побудувати більш адекватні стосунки «вчитель-учень» та допомагає дитині краще засвоювати матеріал загальної програми. Можна запитати будь-яку незрозумілу річ та отримати повноцінну вичерпну відповідь, яка часто неможлива при навчанні у класі звичайної школи.
Варіант дистанційного навчання найкраще підходить батькам, яких в принципі задовольняє класична програма, але за рахунок гучного графіку і навчання вдома у дитини залишається більше вільного часу. Батькам, при цьому, не доводиться витрачати багато сил на власне продумування програми та підготовку, бо усі освітні матеріали вже є в наявності.
Проблема дистанційного навчання з іншого боку полягає в тому, що у Україні критично мала кількість хороших дистанційних шкіл, які б мали відповідні інформаційні ресурси. Серед найбільших таких шкіл – центри «Джерело» та «Оптіма».
“Дистанційна освіта трошечки захопила вузівський рівень в Україні. Але порівняно із цивілізованими країнами ми на жаль маємо кам’яний вік, тому що дистанційна освіта запроваджується вибірково в певних ВУЗ-ах, але без загальних стандартів на єдиного підходу. Шкільна дистанційна освіта це взагалі окрема тема. Сьогодні є великий попит в суспільстві: є діти, які хворіють, діти, які мають фізичні та психологічні вади і не можуть ходити до школи через стан здоров’я. Друга група — це активні діти, спортивні, які займаються творчою діяльністю і не мають часу ходити до традиційної школи. Є і третя група — діти нового покоління, нової епохи, діти, які не хочуть навчатися за пострадянською системою та знаходитися у рамках. Четверта група — це міграційні діти. За статистикою, в Україні за останній рок мігрувало півтора мільйони людей і це величезні цифри. І вся ця група людей потребують альтернативи у навчанні і ми не маємо права не думати про цих дітей.
Дистанційна форма освіти у всьому цивілізованому світі зараз витісняє очну форму і не в останню чергу тому, що це дуже зручно: потрібно лише мати доступ до комп’ютеру та інтернету. Дитина сама обирає коли їй краще вчитися — якщо вона “жайворонок” то зранку, якщо “сова” — то може спокійно поспати, поснідати і потім вивчати предмети.
Дистанційна освіта, на відміну від традиційної складається з двох складових. Перша — це технології. Ми взяли одну з найкращих технологій, австралійську базу Model, на якій працює безліч навчальних закладів Європи. І на базі, на цьому сайті, викладена уся державна програма. Якщо дитина хоче вивчати більш поглиблено тему, учитель одразу ж надає їх матеріали для цього, інтерактивно це робити дуже легко. Друга складова — це дотримання Держстандарту.
При дистанційній освіті ми надаємо дитині рекомендований графік через різні часові пояси: багато діток виїхали до США, Канади і т.д. Відслідковувати навчання дуже просто, бо фіксується кожна хвилина перебування дитини на сайті: де вона була, на якому предметі, скільки часу.”
Олена Кузьменко, директор дистанційної школи “Джерело” в інтерв’ю телеканалу "Місто"
Поняття позашкільних навчальних центрів також не нове, але зараз такі освітні заклади виходять на якісно новий рівень. Головна мета такої платформи — надавати такі предмети та навички, якими б цікавилися дитина і рівень яких не задовольняє під час традиційного або альтернативного навчання. Дитячі центри це своєрідна “золота середина” та місток поміж різними підходами та видами.
Учень класичної школи знайде у такому центрі безліч цікавих тем та гуртків для додаткового навчання. Більшість речей, які не представлені у державній школі, є в центрах і це гарна можливість “добрати” тих знань, в яких дитина зацікавлена, а також оволодіти сучасними навичками, які значно швидше з’являються в програмах таких центрів.
Діти, які навчаються вдома або у сімейних школах також можуть отримати більш широкий спектр знань і вийти за межі звичної соціальної групи. Крім того, можна вдало комбінувати різні типи навчання, де, наприклад, базові предмети дитина зможе вивчати з батьками, а різні дисципліни, які потребують професійного підходу, на кшталт мов, сучасних технологій, робототехніки — у дитячому центрі разом із досвідченним фахівцем.
Освітні можливості, які представлені в Україні, насправді не такі обмежені, як помилково часто думають батьки. Є безліч варіантів як саме організувати навчальний простір з урахуванням усіх потреб та бажань дитини. Головне — це бажання дитини та батьків у змінах на краще.
Інформаційний портал Освіта Нова покликаний допомогти батькам зорієнтуватись в світі альтернативної освіти і вибрати найкращі з доступних інструментів.