Нещодавні дослідження в області психології стверджують, що кар’єрні досягнення, як і успіх у житті загалом, залежать не лише від таланту або вроджених здібностей. Успіх приходить до стійких та працелюбних людей, які з пристрастю ставляться до своєї справи й точно знають, чого хочуть від життя. Важливими є саме твердість характеру та наполегливість у досягненні цілей, що в англійській мові називається одним словом grit.
Анжела Дакворт стала популяризатором цього терміну, у своїй книзі «Твердість характеру. Як розвинути в собі головну якість успішних людей» вона переконує увесь світ у тому, що секретний інгредієнт успіху – саме grit, який вона визначає як «пристрасть і наполегливість у досягненні довгострокових цілей». Такий інтерес та пристрасть до певного виду діяльності не з'являються просто так, їх можливо й необхідно розвивати. Тому пропонуємо вам розглянути конкретні методики, які допоможуть ставити перед собою сміливі, масштабні цілі та досягати немовірних результатів.
Grit – це «пристрасть і наполегливість у досягненні довгострокових цілей», – Анжела Лі Дакворт
Давайте переглянемо виступ Анжели Дакворт на конфереції TED, який було перекладено 49 мовами, й досі залишається однією з найпопулярніших доповідей в історії конференції.
Зазвичай ми вважаємо, що головну роль у досягненні успіху відіграють талант та зв'язки. Насправді, талант – це швидкість, з якою ви розвинете навичку, якщо будете докладати достатню кількість зусиль. Талант без зусиль – нереалізований потенціал. Навичка без зусиль – нереалізований успіх.
Важко повірити, що існує справа, яка приносила б радість нон-стоп. Чим би ви не займались, завжди знайдеться аспект, що може роздратувати та вивести з рівноваги. Проте, якщо у вас є пристрасть до цієї справи – ви будете продовжувати займатися нею, незважаючи на негативні сторони процесу.
Читай також Стислий виклад 12 світових бестселерів про soft skills. Частина 1: Емоційний інтелект
Два головних фактори успіху за Анжелою Дакворт:
здатність переживати невдачі й продовжувати рухатись до мети, навіть якщо щось не виходить; жага до самовдосконалення, постійного навчання новому та покращення своїх навичок.У поставлених вами цілей має бути ієрархія. Це дозволить вибудувати філософію життя, що не дасть збитись зі шляху та слугуватиме вам базою для прийняття будь-яких рішень:
цілі нижчого рівня конретні: це ваш щоденний перелік справ, наприклад зателефонувати партнеру з бізнесу або надіслати важливий лист. Такі завдання радше способи для досягнення цілей, ніж ціль сама по собі. цілі середнього рівня можуть мати декілька підрівнів: вони передбачають відповідь на питання «Чому? Задля чого?». Якщо ціль нижчого рівня «вчасно вийти з дому», то відповідь «щоб вчасно дістатися до роботи» буде ціллю середнього рівня. Задля чого приходити на роботу вчасно? Щоб бути пунктуальним. Чому це важливо для вас? Тому, що ви виказуєте свою повагу до людей, з якими працюєте. Чому це важливо? Бо ви прагнете бути гарним керівником. ціль вищого рівня: кінцева відповідь на серію питань «Чому? Задля чого?». Найвища ціль не є способом задля досягення чогось «великого», це і є те саме «велике».Людина має ставити собі цілі усіх рівнів, адже якщо вона не має цілей вищого рівня – вона навряд чи зможе досягти блискучого успіху, полишаючи початок будь-якої справи на половині шляху. І навпаки, якщо людина не ставить цілі нижчого та середнього рівнів, то її мета залишиться красивою, але нереалізованою фантазією.
У сучасному світі мати єдину ієрархію, яка б визначала усі дії людини – утопія. Існують конфліктуючі системи пріоритетів, наприклад «бути чудовим професіоналом» та «бути гарним батьком». Але автор наголошує, що ви обов'язково маєте дійти до однієї супермети, якій будуть підлеглі всі інші, інакше вийде, як у відомій приказці – «за двома зайцями поженешся, жодного не спіймаєш».
Читай також Стислий виклад 12 світових бестселерів з soft skills. Частина 2: Фрірайтинг
Інтерес. Неможливо підтримувати пристрасть до справи без інтересу до процесу. Займаючись чимось насправді цікавим, люди не лише відчувають більше задоволення, але й досягають кращих результатів. Проте, недостатньо просто мати інтерес, важливо підкріплювати його з часом.
Якщо у вас виникають проблеми ще на першому етапі виявлення інтересу до певного виду діяльності, це означає, що ви не там чи не так шукаєте. У більшості випадків людина не здатна передбачити, що саме викличе у неї інтерес, адже він проявляється у результаті фізичної взаємодії з навколишнім світом.
Практика. Після того, як ви виявили та розвинули інтерес до конкретної сфери діяльності, ви маєте присвятити себе постійній, складній, напруженій практиці, яка врешті-решт приведе вас до майстерності. Подібно тому, як завзятий фехтувальник не вийде з тренувальної зали, поки не наповнить банку потом, ви маєте удосконалюватись та прикладати до цього усіх зусиль. Головна відмінність успішних людей від інших полягає у тому, що вони впевнені, що їм завжди є чого прагнути, й саме цьому вони присвячують дні, місяці, роки. Тримайте фокус не лише на кількості, але й на якості витраченого часу.
Що більше часу ви проведете за усвідомленою практикою, то частіше ви будете досягати стану потоку. Найважча частина будь-якої справи – розпочати. Але коли ви вже подолаєте цю перешкоду й почнете систематично тренуватись, далі вам не потрібно буде змушувати себе до дій: все відбуватиметься автоматично.
Мета. Відчуття, що ваша робота матиме соціальне значення, сильно підкріплює завзятість. Підтримувати інтерес протягом довгого часу за відсутності мети практично неможливо. А мета в свою чергу часто пов’язана з іншими людьми. Тому важливо не лише отримувати задоволення від своєї праці, але й розуміти, як вона впливає на життя оточуючих. Чи дає вона соціуму щось цінне та важливе?
Ті, хто сприймають роботу як поклик душі, набагато стійкіші у своїх справах й досягають кращих результатів, ніж ті, хто вважає роботу лише джерелом доходів або статусу. Люди, які можуть сказати: «моя праця робить цей світ краще», і справді щасливі й більш задоволені життям. Будь-яка справа може бути роботою, кар’єрою або ж покликанням. Порівняйте відповіді будівельників на запитання «Що робите?»: «Кладу цеглу», «Будую церкву», «Зводжу Храм Божий».
Якщо ви переживаєте, що не можете знайти своє покликання, то подумайте про це по-іншому: це не річ, яку можна знайти. Проте, його можна розвинути, знайшовши та підкріпивши інтерес до своєї діяльності або ж знайшовши більш масштабну ціль.
Віра. Це те, що допомагає нам рухатись далі у хвилини відчаю й жалю. Невдачі неминуч, але це – як ми вже з вами знаємо – шлях розвитку. Проте є різниця у тому, як ви на них реагуєте: якщо ви не встигаєте закінчити роботу у відведений термін, ви можете сказати собі, що цього разу ви себе переоцінили й взяли занадто багато на себе й в майбутньому треба більш реалістично оцінювати ситуацію, а можете вважати себе лузером й скласти руки. В такому випадку варто вчитися реагувати на події в оптимістичному ключі.
У розвитку твердості характеру величезну роль відіграє середовище та культура, яку ви підтримуєте та до яких ви залучаєте своїх дітей. Якщо ж ви керівник, який прагне розвивати у своїх підлеглих твердість характеру, почніть з культури організації, а співробітники підтягнуться.
Станьте гарним прикладом для своїх дітей. Навіть якщо з точки зору психології ви мудрі батьки, дитина може не набути твердості характеру, тому що ви не вмієте наполегливо й завзято досягати довгострокових цілей. Завжди починайте з себе: перегляньте свою ієрархію цілей, наявність покликання у житті; і якщо ви бачите, що вірність довгостроковим цілям - не ваша сильна сторона, знайдіть дитині гідного наставника. Запишіть дитину за її інтересами на спортивну секцію чи гурток поза шкільною програмою. Діти молодшої та середньої школи мають займатись щонаймешне одним додатковим видом діяльності, старші матимуть завдання із зірочкою: не менше одного року на один вид діяльності. Це навчить переживати невдачі, розвивати навички та помічати патерни поведінки. Практика бути залученим в один вид діяльності не лише потребує стійкості характеру, але й дозволяє вибудувати її. Заведіть у родині правило «однієї складної речі». Це правило має бути однаковим для усіх членів родини. Наприклад, я у свій час обирала для себе гру на фортепіано, вивчення німецької мови та їзду на автомобілі й мотоциклі, а мій партнер вчився виконувати сальто, брав уроки боксу та досі тренує папугу розмовляти. Хоча ми не маємо власних дітей, ми прагнемо слугувати гарним прикладом для учнів нашої школи Generation22, які нас добре знають, – спонукати їх до розвитку. Покинути розпочату справу можна лише за умови завершення початого циклу – досягнуто певного рівня володіння мовою, вивчення складної музичної композиції, вдале сальто тощо. Бажання пропустити заняття на користь прогулянки з подружками або тому, що вчитель насварив, не є вагомими причинами полишати розпочате. Найголовніше, щоб людина (не важливо доросла чи дитина) сама обирала на що витрачати свій час. Якщо цей вибір людині нав'язувати, то про розвиток твердості характеру не може бути й мови. Єдине, що можна розвинути таким чином – вміння підкорюватись.І пам'ятайте, що життя варто сприймати як марафон, а не як спринт.
Статтю підготовлено з використанням матеріалів книг Анжели Дакворт «Твердість характеру. Як розвинути в собі головну якість успішних людей»та коуч-книги Smart Reading 12 soft skills 21 століття.