Для тих, хто виріс у інформаційну епоху, життя без Інтернету – не життя. Підлітки майже живуть в інтернеті (75% підлітків виходять в онлайн декілька разів на день), отримуючи нову інформацію та спілкуючись зі світом. Наразі більшість новин діти дізнаються н із соцмереж, таких як Facebook і Twitter. За даними Media Insights Project, більшість опитаних міленіалів (людей віком від 18 до 34 років) називають Facebook своїм єдиним або основним джерелом ключових новин та іншої інформації.
Проте Facebook не зажив слави надійного джерела інформації. Хвиля фейкових новин направлена саме на соцмережі, оскільки платформам такого типу властиве поширення інформації за рекордну швидкість незалежно від джерела чи змісту. А підлітки особливо погано розрізняють реальні та фальшиві новини. Згідно з нещодавнім дослідженням Стенфордського університету, 82% опитаних учнів середньої школи не могли розрізняти рекламу та реальні новини на веб-сайті. Це свідчить про необхідність навчати школярів медіа-грамотності та дослідницьким навичкам, які допоможуть відрізнити фейк від справжньої новини.
Вони з'являються поряд з іншими публікаціями і сприйматися за щиру правду. Проте справжній намір створення фальшивих новин полягає у навмисному введенні в оману читачів, щоб вони надали перевагу одному набору "фактів".
Творці фальшивих новин ретельно підбирають кричущі заголовки, які привертають увагу певної групи людей - прибічників політичних течій, підлітків, міленіалів тощо, щоб отримати максимальну кількість кліків і прибутку від реклами.
Левова частка інформації з фейкових новин є оманливою, якщо не очевидно фальшивою, що може призвести до плутанини та конфліктів серед населення.
Класичний приклад реальної шкоди фальшивих новин - піцерія у Вашингтоні, округ Колумбія. Вигадана новина стверджувала, що Comet Ping Pong переховує дітей для торгівлі людьми під проводом Хілларі Клінтон. Історія набула таких масштабів, що молодий батько наважився провести шість годин у дорозі до Колумбії і зробити кілька пострілів зі штурмової гвинтівки, щоб захистити бідних дітей. На щастя, ніхто не постраждав. Звичайно, ув’язнених дітей насправді не було.
Батьки можуть обмежувати час, проведений дітьми в Інтернеті, контролювати контент, до якого вони мають доступ, але діти все одно стикаються з фейковими новинами. Зрештою, підробка новин – дуже прибуткова справа, і фальшиві новини легко може створити будь-хто у світі. З цих причин важливо навчити дітей розрізняти підроблені та реальні новини; оголошення та гідний веб-контент; надійні та
недостовірні джерела. Відповідальність не лежить лише на педагогах, але можна стверджувати, що саме вони найкраще підковані для навчання цьому вмінню.
Труднощі у виявленні фальшивих новин можуть виникнути лише у людей з обмеженими знаннями про Інтернет та соціальні мережі. Університети мобілізувались, щоб освітити міленіалів про фальшиві новини, хоча побутує думка, що навчити відрізняти реальні новини від підроблених слід усіх учнів середнього та старшого шкільного віку. Може здатися, що така Інтернет-освіта є ще однією темою у списку вчителів. Але важливо визнати, що розмежування надійної та недостовірної інформації є основою для побудови ґрунтовної бази знань.
Перш за все, для виявлення фальшивих новин слід усвідомити, що інформація, яку ви читаєте, може бути підробленою. Більшість педагогів погодиться з тим, що їхні учні недостатньо майстерні у критичному мисленні та слабше усвідомлюють можливість існування фальшивих новин. З цих причин всі учні повинні відштовхуватись від того, якими є фальшивими новини і як вони використовуються. Крім того, більшість педагогів покладаються на інтерактивний досвід та реальні приклади, щоб вказати студентам шляхи виявлення підроблених новин. Студенти можуть поставити собі кілька ключових питань під час ознайомлення з будь-яким новим матеріалом, які допоможуть визначити їх достовірність:
Джерело. Хто видавець? Чи публікується ним інша інформація, здебільшого визнана точною та неупередженою? Чи правильно зазначене авторство? Чи існують достовірні посилання? Чи не є доменне ім'я чи адреса веб-сайту подібним до адреси іншого веб-сайту? Наприклад, http://www.abc.com vs http://www.abc.co.
Зовнішній вигляд сайту. Чи заголовок написаний великими літерами? Чи наявні граматичні помилки, неправильно структуровані речення? Чи не забагато пунктуації? Чи зазначене авторське право або відмова від відповідальності? Чи виглядає сайт занадто простим (мінімальний дизайн) і погано організованим? Чи не забагато реклами?
Контент. Чи виглядає написане правдоподібно? Звміст занадто смішний, сумний, страшний, піднесений? Чи є в тексті безглузді деталі? Чи присутні чуттєві емоційні відтінки? Чи не є текст спробою продати вам щось або спонуканням клікнути на зображення, посилання? Чи обіцяє вам текст те, чого ніхто інший не зможе вам дати? Коли опубліковано та/або оновлено інформацію? Чи не є це старою історією, яка просто виглядає новенькою?
Важливо нагадати учням, що виявлення фальшивих новин є складним завданням, яке вимагає певних зусиль. Проте з часом і за допомогою практичного досвіду вони зможуть стати експертами з критичного мислення.
Педагоги також повинні намагатися постійно освіжати та оновлювати знання учнів, використовуючи нові тактики приваблення читачів творцями фальшивих новин. Наведені нижче посилання дають якісну інформацію та приклади для викладачів, студентів, учнів будь-якого віку.
Джерело статті, переклад статті “Освіта Нова”