Ми любимо повторювати, що "Все геніальне — просте", і водночас продовжувати пошуки складних варіантів чи шляхів вирішення певних питань. Показником того, що не варто так робити, є система освіти в Японії.
Ця країна — одна із найуспішніших та найрозвинутіших в світі, і такою її робить не хтось, а самі її жителі. То, можливо, вони знають якийсь секрет, що допомагає в цьому?
Якщо в когось виникло таке запитання, згадаєте знову фразу "Все геніальне — просте".
Отож, чого нам варто повчитись в японців, щоб теж не пасти задніх? Почнемо з освіти!
В японських школах учні не складають жодних іспитів, поки їм не виповниться 10 років, тобто до 4 класу. Протягом цього періоду вони здають невеликі тести.
Вважається, що ціль перших 3 років в школі — не судити дітей за знання, а навчити їх хороших манер та розвинути характер. Дітей вчать поважати інших людей, бути добрими з тваринами та природою. Вони також вчаться як бути щедрими, співчутливими та чуйними. Окрім цього, їх також навчають витривалості, самоконтролю і справедливості.
В той час, як в більшості шкіл та університетах навчальний рік починається в вересні або жовтні, в Японії це — квітень.
Перший день в школі там дуже часто співпадає з одним із найкрасивіших явищ в природі — цвітінням вишень.
Навчальний рік в Японії поділений на 3 семестри: 1 квітня — 20 липня, 1 вересня — 26 грудня та 7 січня — 25 березня.
Діти, які навчаються в Японії мають протягом літа 6 тижнів канікул. Окрім цього, у них є двотижневі перерви взимку та на весні.
В японських школах учні самі прибирають в класах, кафетеріях та туалетах. Їх ділять на невеликі групи та розподіляють задання протягом року.
Згідно із японською системою освіти, прибирання за собою вчить дітей працювати в команді і допомагати один одному, а ще таким чином вони вчаться поважати свою роботу та роботу інших.
Японська система освіти робить все можливе, щоб забезпечити учнів здоровою та збалансованою їжею. В державних початкових та середніх школах обід готують відповідно до стандартизованого меню, яке розробляють не лише кваліфіковані кухарі, але й фахівці в області охорони здоров’я. Учні їдять в класі разом з вчителем. Це допомагає налагодити позитивний зв’язок між ними.
Для того, щоб потрапити в хороший навчальний заклад, більшість японців відвідують підготовчу школу або приватні позашкільні семінари, які проводяться ввечері.
Незважаючи на те, що у японських учні 8-годинний навчальний день, вони вчаться також протягом вихідних та канікул. То ж не дивно, що в Японії дуже рідко дітей залишають у тому ж класі на ще один рік.
Принцип японської каліграфії, або шодо, полягає в намочуванні бамбукової кисті в чорнило та використання її для написання ієрогліфів на рисовому папері. Для японців — це ціле мистецтво, яке не менш популярне, ніж традиційний живопис.
Хайку — одна із форм національної поезії, в якій використовуються прості вирази, щоб передати глибокі емоції. Такі заняття вчать дітей поважати їхню культуру та традиції.
Майже у всіх середніх школах від учнів вимагають носити форму. Завдяки цьому в навчальному закладі усувається соціальний бар’єр. А ще — шкільна форма згуртовує дітей.
Мабуть, кожен із нас прогулював уроки в школі, але японські учні не роблять цього. Вони навіть не спізнюються на заняття. Окрім цього, близько 91% школярів завжди слухаються вчителів. От скажіть, в якій ще країні зможуть похвалитись такою статистикою?
Після закінчення середньої школи японські учні здають дуже важливий екзамен, який вирішує їхнє майбутнє. Випускник може обрати один коледж, де б він хотів вчитись, однак цей заклад має певний бал для вступу. Якщо майбутній студент не набирає його, то не проходить.
Конкуренція дуже висока — лише 76% випускників шкіл продовжують навчання після школи. І це не дивно, адже навіть період підготовки до вступу в ВИШ називається в Японії “екзаменаційне пекло”.
Пройшовши через “екзаменаційне пекло”, майбутнім студентам хочеться неабияк відпочити. Тому дуже часто роки навчання в коледжі називають канікулами перед влаштуванням на роботу.
Ну що — нічого складного, чи не так?!