Як працює мозок під час навчання, чим допомагає дофамін та як використовувати звуки
Автор:Таїсія Ястремська
Завдяки дослідженням у нейронауці вивчити нову мову чи опанувати ще одну професію вже не здається таким неможливим. Адже у процесі навчання людина в прямому сенсі слова змінює свій мозок, створюючи нові нейронні зв’язки. І цей процес може тривати протягом усього життя. K.Fund Media розповідає про чотири способи вивчити те, що здається складним, і як відкриття нейронауки можна використовувати на практиці.
«Людина, яка сходила на лекцію ввечері, потім перед сном почитала конспект, вранці прокидається вже трохи іншою. У неї сформувалися нові нейронні зв’язки», – розповідає кандидат біологічних наук, співзасновник Beehiveor Academy and R&D Labs, член Федерації європейських товариств нейронаук (FENS) Віктор Комаренко. За його словами, відомості про те, що ви вивчаєте, одночасно зберігаються у вигляді зв’язків. Отже, коли згадуєте один образ, то відразу ж дістаєте із надр пам’яті інформацію і про інший, пов’язаний із ним.
Один із найвідоміших прикладів зміни мозку людини внаслідок процесу навчання – це результати серії досліджень лондонських таксистів.
Водії кебів, які запам’ятовували вулиці, будинки і найдрібніші деталі міста для здачі іспиту, виявилися власниками великих гіпокампів (відділ мозку, що відповідає за пам’ять і навчання). Причому, чим більше знали таксисти, тим більшого розміру був їхній гіпокамп.
Ця особливість мозку стала основою мнемонічних прийомів. Так, наприклад, логічно пов’язаний ланцюжок слів запам’ятати легше, ніж незв’язну послідовність. Мозок засвоює інформацію за допомогою внутрішніх асоціативних зв’язків. Але що робити, якщо інформація зовсім не запам’ятовується?
Навчання йде туго тоді, коли процес здається нам нудним і монотонним. У ділянках мозку, що забезпечують формування мотивації (вони відповідають і за прогнозування винагороди) не виділяється достатньо відомого нейромедіатора – дофаміну. Люди, які вміють підтримувати високий рівень дофаміну тривалий час, практично «загоряються» під час виконання завдань.
А якщо дофаміну мало, то формується уникнення старанної розумової роботи
Аби полегшити засвоєння складного матеріалу, можна застосувати метод фрагментації: поділити великий обсяг інформації на частини. Мозку легше запам’ятати інформацію такими частинами, ніж одним масивом. Прикладом ефективності такого методу є спосіб запису телефонних номерів. Замість 0971234567 ми пишемо 097-123-45-67
Також додати мотивації допоможе уява.
Необхідно уявити вигоди, які ви отримаєте після завершення цієї нудної і складної роботи. І що чіткіше ви побачите себе «на коні», то ефективніше і легше буде даватися вам навчання.
«Рівень дофаміну можна збільшувати. Найпростіший спосіб – мріяти. Чим яскравіше ми мріємо, тим більше дофаміну виділяється. Наприклад, перед публічним виступом рекомендують уявити обличчя людей в залі, їх позитивну реакцію на ваш виступ. Так виділяється дофамін і виступ стає більш вмотивованим», – пояснює Віктор Комаренко.
На вироблення дофаміну в організмі також впливає фізична активність. Наприклад, легка пробіжка, руханка або ходіння можуть надихнути вас на роботу.
Є люди, які здатні працювати в шумному приміщенні, а є ті, хто потребує повної тиші. Віктор Комаренко пояснює це вихідним рівнем активації мозку.
Базовий рівень активації мозку у інтровертів вищий, ніж у екстравертів
«Розглянемо приклад із інтровертами та екстравертами. Виявляється, в спокої базовий рівень активації мозку у інтровертів вищий, ніж у екстравертів. Він достатній, щоби забезпечити високу розумову працездатність.
У випадку екстравертів – навпаки. У них вихідний рівень активації мозку в спокої – нижчий. Тому, вмикаючи ритмічну музику або телевізор, смакуючи кавою, вони створюють комфортну для себе робочу атмосферу, в якій сторонні подразники доактивують їх мозок до працездатного стану», – пояснює він.
Наш мозок є виключно монозадачним. Ми можемо одночасно виконувати тільки автоматизовані дії. Наприклад, вести автомобіль (автоматизовані навички) і уважно стежити за дорогою. Ми, навіть не дивлячись на суб’єктивні відчуття, не можемо одночасно виконувати розумову роботу і відстежувати сигнал про надходження нових повідомлень в телефоні. Коли на піку своєї працездатності краєм ока помічаємо такий сигнал, то фокус уваги на виконуваній роботі падає до критично низького рівня і відповідно знижується ефективність роботи. На її відновлення потрібні час та сили.
Людина може оперувати не більше, ніж п’ятьма-сімома параметрами інформації одночасно. Додаткове навантаження мозок просто фізично не може обробити. Тому коректно багатозадачними називати людей, які здатні швидко і по черзі переключатися з виконання одного завдання на інше. Створюється таке враження, що вони і справді одночасно виконують кілька функцій.
Але у такої швидкості, «багатозадачності», є своя ціна: чим вона вища, тим більша ймовірність помилки
«Останні дослідження довели, що наш мозок може одночасно контролювати виконання однієї, максимум двох завдань. І то серед цих двох завдань одне буде домінуючим, на нього піде більше зусиль, а інше – другорядним», – пояснює Віктор Комаренко.