Наша програма «Здоров’я. Вибір кожного», яка піднімає питання ВІЛ та онкозахворювань, триває третій рік у школах України. Тема ВІЛ є таким собі штампом. Про неї говорять, але у дітей лишається багато питань. Історії, які трапляються з старшокласниками, тому доказ.
Ми зібрали низку реальних історій, які розповіли самі діти. Я хочу ними поділитися. Імена усіх героїв змінено, але суть та емоції у розповіді передані по-справжньому. В цій публікації перша з них.
***
Лектор зайшла у клас. Декілька дівчат занурились у телефони, а помітивши її, привіталися й запитали:
– Яка тема лекції?
– ВІЛ.
– Так, ми чули про вас. Нам Оксана Едуардівна розповідала. Круто, що ви прийшли. Хоча у нас є свій експерт!
«Цікаво, хто ж з дітей може бути експертом? Та чому. Може «знавець-ботан»? Або просто якийсь хвалько? Або дійсно людина, яка вже мала власний досвід в цій тематиці?» - розмірковував лектор.
Пролунав дзвінок, старшокласники зайшли до класу. Для лекції об’єднали два класи, разом – 37 дітей.
Статний, харизматичний, синьоокий хлопчина з мільйонними шансами закохати у себе будь-яку дівчину, звернувся до лектора:
– А чому ви вирішили читати лекції саме на тему ВІЛ? Як ви до цього прийшли, як з цим пов’язані?
Це був Макс, той самий експерт, про якого говорили дівчата.
Лектор розказала свою історію, розмова зав’язалась. Дітям розповіли про важливість використання презервативу, про наркотичні речовини, про людей, які живуть з інфекцією, про стигматизацію, татуювання, про народження здорових дітей від ВІЛ-інфікованих мам, про ті важливі 48 годин, які є в людини після інфікування. Макс багато чого знав з цієї теми, першим відповідав на усі каверзні запитання. Треба зазначити: весь клас був обізнаний в темі .
Пролунав дзвоник. Лекція закінчилася, діти розійшлися, але Макс залишився, щоб розповісти свою історію.
Ще рік тому він знав про хворобу базові та поверхневі речі – читав, батьки говорили, реклама інформувала. Але, в один день все змінилося.
Макс зустрічався з Полінкою протягом трьох місяців. Вони мали близькість, нехтували застереженнями та не завжди використовували презерватив. Були під впливом емоцій та спокуси. Стосунки завершились. Макс пережив розрив, життя продовжувалось. На одній із звичайних тус спільний друг Макса та Поліни Жора розповів, що дівчина захворіла та лікується. Були розмови, що її захворювання передається статевим шляхом. Макс нічого не зрозумів, перепитав, і друг «люб’язно» роз’яснив, що, можливо, дівчина хвора на ВІЛ.
В очах Макса потемніло. Він був приголомшений, розгублений! Як?! Адже він знав, що з Поліною був незахищений секс. Уява малювала вже жахливі картини його «нового» життя з ВІЛ, шок батьків, крах мрій та планів адвокатської кар’єри. Відчуття було, наче його підвісили догори дригом на Пішохідному мості в Києві.
Три дні Макс не міг додзвонитися до Полі. Він перечитав безліч інформації про ВІЛ-інфекцію, шляхи поширення, терапію, термін життя. Усі жахіття Макс проектував на себе, не спав, не їв. «Я був у ПЕКЛІ», – так називає Макс цей період. Батьки думали, що то – сердечні справи, та говорили нісенітниці.
Хлопець нічого нікому не міг сказати. Лишився наодинці із такою проблемою. Дізнався в інтернеті телефон довіри, йому порадили здати тест на ВІЛ. Тоді Макса «накрило» ще сильніше, адже саме розуміння, що він має піти та здати тест, що це взагалі відбувається із ним – знищувало.
На четвертий день йому нарешті відповіла Поля. Вона розповіла, що хвора не на ВІЛ, а має венеричне захворювання, отримане від іншого хлопця, який був після Макса.
«Почувши це, я відчув себе максимально щасливим! Це – найгостріше відчуття щастя за все моє життя», – говорить Макс. Йому було навіть складно пояснити, яку свободу він відчув. До речі, сталося це у День медика, тож хлопець вирішив подумати про зміну професії, та говорив вже про вступ до медичного університету.
Ця історія змінила життя хлопця, бо він вирішив переглянути своє майбутнє, почав волонтерити. Говорить, що тепер завжди користується презервативом і друзям розповідає про цю необхідність. Звісно, тепер стало зрозуміло, чому він отримав звання «експерта» у школі.
Для нас, представників благодійного, громадського сектору, важливо почути такі історії та ще раз переконатися в цінності, актуальності, необхідності проведенні таких заходів. Історія Макса є тому підтвердженням.
Говоріть з дітьми про секс, ВІЛ, використання контрацептивів, про реальні історії. Починайте це робити якомога раніше. Інформацію подавайте, враховуючи вік.
Коли дитина ще мала, вона йде з запитаннями, порадами до батьків. Ловіть ці моменти!
Будьте відкритими та слухайте своїх дітей, спостерігайте за їх емоціями та поведінкою.
Не засуджуйте! Будьте терплячими. Ці теми складні і вимагають розмов не один раз.
Підтримуйте своїх дітей!
У наступних статтях я розповім, як говорити на тему ВІЛ у родині та ще одну реальну історію з життя старшокласників.