Когнітивіст Деніел Деннет вважає, що наш мозок - це машина, зроблена з мільярдів крихітних "роботів", якими є нейрони, або мозкові клітини. Тож чи справді людський розум такий унікальний, як прийнято вважати?
У 1965 році філософ Губер Дрейфус написав відому замітку, в якій стверджував, що люди завжди виграватимуть у комп'ютерів у шахи, тому що машинам бракує інтуїції. Деніел Деннет тоді не погодився з цим.
Кілька років по тому Дрейфус, до свого подиву, отримав від комп'ютера мат.
А в 1997-му комп'ютер IBM Deep Blue обіграв чемпіона світу з шахів Гаррі Каспарова.
Багато з тих, кому не сподобався цей результат, потім почали казати, що шахи - це нудна логічна гра і комп'ютерам не потрібна інтуїція, щоб виграти в неї. Раптом цілі змінилися.
Деніел Деннет завжди вважав, що наш розум - це машина. Для нього питання стоїть не в тому, чи зможуть комп'ютери набути людських рис, а в тому, чи справді люди такі розумні, як здаються собі.
В інтерв'ю програмі The Life Scientific на ВВС Radio 4 Деннет каже, що в інтуїції немає нічого особливого. "Інтуїція - це просто коли ви знаєте щось, але не знаєте, звідки ви це знаєте", - каже він.
Деннет каже, що в тому, як ми думаємо про людський розум, відчутно згубний вплив філософа Рене Декарта.
Декарт не міг навіть припустити, щоб машина вміла думати, відчувати чи уявляти. Такі здібності дає лише Бог. Але він писав свої праці в XVII ст., коли машини складалися з важелів і шківів, а не з процесорів і оперативної пам'яті, тож, мабуть, йому можна пробачити.
Наш мозок складається з сотень мільярдів нейронів.
З таких же молекулярних машин, якими є клітини мозку, складається і наш розум. І якщо ця ідея засмучує вас, то вам просто бракує уяви, каже Деннет.
Можете собі уявити потужність машини, зробленої з трильйонів рухомих частин?, - запитує він.
"Ми не просто роботи, - веде далі вчений. - Ми роботи, зроблені з роботів, які зроблені з роботів".
Клітини нашого мозку - це роботи, які реагують на хімічні сигнали. Моторні білки, які вони створюють, теж є роботами. І так далі.
Свідомість реальна. Звичайно ж реальна. Ми щодня переживаємо її на власному досвіді. Але для Деніела Деннета свідомість не є чимось реальнішим, ніж зображення на екрані вашого ноутбука чи телефону.
Технарі, які розробляють електронні прилади, називають те, що ми бачимо на наших екранах, "ілюзією користувача". Можливо, звучить дещо поблажливо, але це недалеко від правди.
Ілон Маск досліджує, як зв'язати мозок із комп'ютером
Багатозадачність - сучасна хвороба мозку
Що відбувається у мозку білінгва?
Тицяння по іконках на екранах телефонів дає нам відчуття контролю. Ми начебто керуємо електронною начинкою пристрою. Але те, що ми робимо там своїми пальцями, це скоріше жалюгідний внесок у загальний обсяг активності, яка відбувається в телефоні. І, звісно, рухи пальцями по екрану абсолютно нічого не пояснюють нам про те, як працює телефон.
Так само й з людською свідомістю, каже Деннет. "Це "ілюзія користувача", яку мозок створює сам для себе", - додає він.
Нам здається, що це щось реальне й важливе, але насправді нічого особливого.
"Мозкові не обов'язково розуміти, як він працює", - каже вчений.
Ми знаємо, що еволюціонували від мавп. Знаємо, що у нас із шимпанзе 99% спільних ДНК.
Ми визнаємо, що завдячуємо деяким рисам своєї поведінки нашій тваринній природі (хоча зазвичай це не ті риси, якими ми пишаємося). А ще нам подобається думати, що наші видатніші якості, такі як розум, творчість і вміння проникати в суть речей, повинні мати якесь особливіше походження.
Наші мізки, як і тіла, є наслідком багатьох мільйонів років еволюційних експериментів, які складаються з безсистемних спроб і помилок.
З точки зору еволюції, наше вміння думати нічим не відрізняється від уміння переварювати їжу, каже Деннет.
Обидві ці біологічні активності можна пояснити теорією Дарвіна про природний відбір, яку часто описують як виживання найбільш пристосованого.
Ми еволюціонували з нетямущих бактерій. Наш розум, з усіма його дивовижними талантами, є результатом безкінечних біологічних експериментів.
Наш геній не дарований Богом. Це результат мільйонів років спроб і помилок.
Коли бактерія рухається в бік джерела їжі, науковці не кажуть, що вона розумничка. Це було б украй ненауково. Але коли науковці описують думання як біологічну активність, вони ризикують наштовхнутися на кепкування або відвертий гнів (залежно від того, в якій компанії вони ошиваються).
Такий лютий редукціонізм не може не ображати. Як наївно вважати, що людський розум - це ніщо більше, ніж купка нейронів!
Декарт катастрофічно недооцінив машини. Але Алан Тюрінг виправив його.
Він передбачив, що до кінця ХХ ст. "лексика і загальні погляди освічених людей зміняться настільки, що можна буде говорити про машинне мислення, не наражаючись на суперечки".
Комп'ютери 1960-х не надто добре грали в шахи. Нині вони грають на саксофоні, як Джон Колтрейн.
У нашу цифрову епоху суперкомп'ютерів і розумних телефонів не так уже й важко уявити, як машина, зроблена з трильйонів рухомих частин, може набути людських рис.