Тимофій Дрогін, 11-річний спікер teen-конференції «Завтра на ім‘я_», розповідає, чому діти втрачають бажання вчитися і з часом починають просто ненавидіти школу.
На цій світлині мені близько року.
На цій мені вже років п’ять, я пішов на підготовку до школи в садочок.
А це я в першому класі.
Бачите різницю? Зараз я розповім вам про десять причин, чому діти не люблять ходити до школи.
Коли ви лише приходите до школи, вам одразу намагаються вселити страх. Один з них – це страх вчителя.
Після першого страху розвивається страх оцінки. А потім страх покарання батьками, директором школи. У школі не дивляться на те, ким ти є, тебе судять тільки за твоїми оцінками.
Ще один страх – це страх зробити помилку. Школа не вчить того, що помилятися можна і потрібно, адже тільки так ти можеш чогось навчитися.
Ще одна причина – глузування однокласників. І часто це вина вчителів, які виставляють дітей на посміховисько, вказуючи їм, що вони роблять щось не так добре, як їхні однокласники. Для них оцінка важливіша за учня. Я відвідував дитячий клуб творчості, я навчився плести з бісеру, ліпити з тіста, робити браслети зі шкіри та багато чого іншого. І коли вихователька з мого гуртка прийшла до моєї школи запропонувати майстер-клас і розповіла про мої досягнення, то завуч здивувалася: «Тимофій? Такого не може бути!”.
Ці тести, які дають на уроках, неймовірно безглузді, тому що в них немає варіанта своєї відповіді. Дитина, щоб отримати хорошу оцінку, намагається вгадати одну відповідь із запропонованих, але ж у неї може бути своя думка, яку вона не може написати. Я не думаю, що настане час, коли всі будуть пам’ятати всі столиці світу, все, що написав Тарас Шевченко, квадратний корінь з п’яти. Мені здається, якщо людина чимось зацікавиться, то вона дізнається більше, ніж дитина за 10 років школи. І якщо їй знадобляться знання з інших сфер, то вона з легкістю зможе їх одержати.
Я читав, що немає ніяких доказів, що домашні завдання впливають на успішність і освіту дітей. Одного разу мені дали таку кількість завдань з англійської, що після трьох годин писанини я встав і не зміг розігнути шию. Мене відвезли до травмпункту, і цілий тиждень я ходив у шийному корсеті.
У школах дуже не люблять, коли хтось відрізняється від інших. Це починається з учителя, передається учням і залишається з ними на все життя.
Я читав, що коли Джону Леннону з The Beatles було п’ять років, мама йому сказала, що найголовніше в житті – бути щасливим. Потім він пішов до школи і його запитали там: «Ким ти мрієш стати в житті?» Він відповів: «Щасливим». Йому сказали: «Ти не розумієш завдання». На що він відповів: «Ви не розумієте життя».
Наприклад, я переглядаю канал на YouTube, де вчитель фізики легко і захоплювально розповідає матеріал. Читання або перегляд таких ресурсів може замінити десятки нудних уроків.
Школа – це підготовка до дорослого життя. Але вона не вчить, ні як зберегти і збільшити прибуток, ні як отримати його, ні взагалі як заробляти. Я вважаю, що головним предметом у школі міг би стати предмет, на якому б нас вчили розуміти одне одного. Адже вміння спілкуватися – найважливіше.
1. Щоб навчитися виживати в школі, потрібно мати життя за її межами.
2. Не бійтеся помилок і беріть з них досвід. Мені подобається приклад Томаса Едісона. Він помилився 999 разів перед тим, як створити електричну лампочку. Але насправді він не помилявся, він просто визначив 999 варіантів, які не працюють.
3. Щоб розвивати свої навички спілкування, я би порадив брати участь в конкурсах, заходах, навіть зачитати вірш в класі – це вже якийсь досвід.
4. Експериментуйте, цікавтеся і вчіться заробляти якомога раніше. Це розвиває впевненість. Я, наприклад, плету браслети. Зараз мені допомагають батьки, але в майбутньому я планую відкрити свій маленький онлайн-магазин.
5. Шукайте «свою» школу. Моя порада батькам: прислухайтеся до дитини, якщо вона говорить, що в нинішній школі їй не подобається.
6. І головне, де би ви зараз не вчилися, ким би вас не вважали, вірте в себе!
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram