Як оптимально витрачати гроші? Що таке бюджет родини і країни? Як працюють банки? Фінансова грамотність, базові навички планування і заощадження, економічні зиски і ризики.
Чи можна навчити фінансової грамотності дітей у межах одного предмету чи курсу? Чи все ж таки найкращі викладачами фінансової грамотності – батьки? Журналістка “Нової української школи” дізналася про успішні кейси приватних навчальних закладів України, які можуть взяти на озброєння загальноосвітні школи.
Викладачка Новопечерської школи Інна Большакова каже, що фінансову грамотність не варто розглядати як окремий предмет. Доцільніше інтегроване навчання, тому що питання тоді вивчається з різних поглядів. “Коли ми говоримо про будь-яку річ, ми її розглядаємо виокремлено. Це неправильний підхід. Фінансову грамотність ми маємо інтегрувати в загальний навчальний процес”.
Адже питання не в тому, щоб навчити в стінах закладу економіста, а дати життєві навички. Для початкової школи – це має бути початок. Тобто розуміння, що таке гроші і товари, яким чином рахувати гроші.
“Ці питання ми розглядаємо в межах такого явища, як споживання. Споживання має бути не понаднормовим, а раціональним. Але пояснити дітям, що таке раціональне споживання – складно. Це можна зробити лише в процесі. Наша концепція в тому, що ми маємо давати навички. І формувати ці навички. Навички поводження з грошима, навички споживання, навички розуміння, що ці гроші мають забезпечувати тобі життя і яким чином це зробити. Але це не лекція, що таке товар і як за нього отримати гроші”.
Наприклад, тема гроші. У школі є математична коробка з набором грошей. Вчителі самі їх зробили і заламінували. “Це доступно для будь-якої школи”, – зазначає пані Інна.
Ці гроші використовують на уроці просто для рахунку. Є розділ у 1 класі – мій дім. У ньому діти вивчають, що таке світло, вода і тепло, що таке природнє і штучне світло. І в межах цього розділу можна розповісти учням, як вберегти і заощадити енергію.
У школі реалізовують шкільну програму за допомогою юнітів – розроблених тем, які пронизані цілями сталого розвитку. Ці цілі розробила ООН. Там порушуються питання раціонального споживання, вторинного використання різних речей. Наприклад, теми про пакування і харчування. У школі відмовилися від пластику і повітряних кульок. І з цією ініціативою виступили саме школярі.
Педагоги підтримали також ініціативу старшокласника розмістити на стінах школи наліпки із закликом використовувати менше паперових рушників. Помітивши, що діти часто беруть більше і не доїдають, і тому багато продуктів викидають, вчителі провели цілу освітню кампанію. Після неї діти почали звертати увагу на об’єм порцій і брати лише стільки, скільки з’їдять. Адже фінансова грамотність – це, зокрема, вміння планувати.
Діти залюбки беруться за теми, дотичні до практичного застосування. Як розробити меню, щоб пригостити друзів: скільки для цього потрібно грошей, які страви мають бути. Діти люблять діяльність, схожу на справжню.
У школі також проводять Дні лідерства. За Стівеном Кові (Стівен Річардз Кові – американський освітянин, письменник, підприємець та мотиваційний спікер; його найвідоміша книга – “7 звичок надзвичайно ефективних людей” – ред.), школярі вивчають 7 звичок. І одна із цих звичок – “я знаю свою мету”. Вони навчаються планувати не лише день, а й бюджет.
Двічі на рік у школі проводять великі дні лідерства і проекти. Один із проектів – благодійний ярмарок. У його межах діти планують, скільки вони хочуть заробити, що для цього робитимуть.
“Happy Nest” – приватна школа у Вишневому біля Києва. Поки що лише початкова. У майбутньому планують розширюватися, розповідає викладачка школи Ярослава Діб. Фінансова грамотність формується в дітей з навичками, каже Ярослава. Це вміння планувати наперед, контролювати себе, економити і накопичувати, вміння робити обдумані фінансові рішення та покупки, вирішувати проблеми і спілкуватися.
Це не урок, а концепція, яка червоною ниткою проходить через усе шкільне життя. Дуже важливо розробляти теми, близькі дітям – в яких вони орієнтуються. Наприклад, купівля домашнього улюбленця або придбання чогось у клас. Можуть бути також такі теми: комунальні послуги і платежі, переїзд до нового будинку чи квартири.
“Спочатку формуємо завдання – яких навичок хочемо навчити дітей. Далі розробляємо цікаві теми. І потім думаємо, як через практичні заняття ці теми подати”.
Щоп’ятниці у школі відбувається проектна діяльність. Нещодавно діти готували проект “Парк”. За завданням, у кожної групи була певна сума грошей, яку вони мали ефективно використати в цьому проекті. Діти розписували, скільки коштує встановлення пам’ятника, а скільки – посадка дерев, встановлення лавок і смітників.
Учні вирішували, яким чином ці кошти можна розподілити – робили безкоштовний вхід для пенсіонерів і дітей, розставляли урни, садили дерева, тобто складали бюджет проекту. Одні вирішили, що в їхньому парку буде більше дерев і фонтатів. Інша група розробила проект, де більше розваг та атракціонів і є парк-пригод. А ще зрозуміли, що потрібна оплата людям, які прибирають і слідкують за деревами і кущами.
Ще був проект про водне середовище. Діти зробили штучну водойму і впродовж тижня кидали туди все, що можна викинути. Потім дивилися, що відбувається з пластиком, папером, деревом.
Педагоги активно залучають батьків. Адже кожен на власному прикладі може розповісти про принади будь-якої професії. Хтось працює в ООН у комітеті з прав біженців – дітям було цікаво дізнатися, хто і яким чином може розраховувати на соціальні пільги, як працюють міжнародні благодійні фонди. Автомобільний журналіст розповідав про особливості написання статей і зйомок репортажів на автомобільну тематику. Одночасно діти отримали і короткий виклад правил дорожнього руху.
Ярослава радить звертатися до безкоштовних готових програм. Одна з них – My classroom economy.
На цьому сайті багато практичних порад, як вплести різні фінансові теми у звичайні програми для будь-якого шкільного віку. Проте для цього потрібно знати англійську мову (один з варіантів – скооперуватись з вчителем іноземної; про співучителювання читайте за цим посиланням – ред.).
Цікаві теми можна вивчати через гру протягом усього навчального року. Наприклад, діти можуть розподілити ролі-професії і вчитися заробляти гроші. Ці образні гроші можна обмінювати в шкільних крамничках канцтоварів на недорогі речі. Для кожного класу є свій рівень складності.
У цій школі також є студія, яку назвали “Бізнес-школа”. Усе почалося з чайника, який діти хотіли купили собі в клас. Далі школярі зрозуміли, що можна отримувати і примножувати прибуток, тож почали підкидати ідеї.
Першою була ідея організувати дискотеку. Почали розділяти професії або ролі для цього проекту: хтось – менеджер, хтось – відповідальний за кейтерінг, хтось – за охорону, за рекламу. Робили бейджики: хай навіть з помилками писали назви професій, головне – що самостійно, переконана Ярослава.
Діти змогли монетизувати цей проект. Зробили оголошення на дискотеку і запросили інших дітей. Квитки коштували по 5-10 гривень, були безкоштовні коктейлі та ді-джей. З грошей, які заробили, вирішили реалізувати другий проект – кінотеатр. Учні брали кредит у школи на попкорн. Знайшли короткий фільм, що отримав Оскар, і запросили вже батьків. Зросли трохи й ціни – 15 гривень, тож вдалося заробити близько 800 гривень. Частину коштів повернули школі, частину – розділили між собою, ще частину поклали в банк під відсоток.
Кожен подібний кейс можна реалізовувати в загальноосвітніх школах у межах гуртків, секцій і факультативів, – переконана Ярослава. Добре задіювати різні класи: і молодші, і середні, і старші.
Ярослава каже, що з кожним новим проектом зростає відповідальність учнів. Оскільки потрібно більше коштів, більше контролю. Коли діти просили у школи про позику на проект, директорка запитала: “А що буде, якщо ви не заробите цих грошей і не зможете віддати?”. Діти не знали, що відповісти. Тоді спільно знайшлося рішення – можливість відробити: дати відпустку на два дні прибиральницям і самим ці дні виконувати їхні обов’язки.
І пані Інна, і пані Ярослава одностайні: можна робити безліч цікавих речей. Хоча є певні фактори, які впливають на мотивацію вчителів. Наприклад, фаховість самих викладачів. Адже, за словами Ярослави, коли шукали вчительку молодших класів, то не могли зі ста кандидатів обрати одного.
Проте безліч матеріалу зараз можна знайти в інтернеті. Одне “але” – потрібно знати англійську. Також має бути бажання вчителя і підтримка інших. Отже, потрібна команда в школі, яка це все робитиме і “так” від керівництва школи. Але для допомоги ще є форуми, там можна радитися з колегами з інших шкіл, запитувати в тих, хто це вже робив.
