Empatia запропонувала переклад ключових принципів та намірів застосування Ненасильницької комунікації, люб’язно наданих Мікі Каштан та Інбал Каштан.
Нижче наведенні ключові принципи, на яких базується практика Ненасильницької комунікації. Даний метод спілкування надає нам конкретні, дієві засоби та інструменти, які легко можна застосувати в житті. Якщо ми живемо відповідно до цих правил, взаємодія і взаємозв’язок з навколишнім середовищем та самим собою стають значно простішими.
1. У всіх людей однакові потреби: ми всі маємо ідентичні потреби, хоча способи їх задоволення можуть відрізнятися. Конфлікти виникають на рівні вибору стратегії задоволення потреби, а не на рівні самих потреб.
2. Наш світ надає достатньо ресурсів для задоволення базових потреб кожної людини: дефіцит, з яким стикається багато людей, виникає тому що ми не розробили модель соціальної взаємодії, яка б задовольнила потреби кожного. Ми можемо списати будь-який дефіцит на тимчасову нестачу, кризу уяви чи відсутність необхідних навичок для встановлення зв’язку з іншими.
3. Будь-які дії – це спроби задовольнити свої потреби: в основі кожної нашої дії лежить бажання задовольнити потреби (усвідомлені чи неусвідомлені). Ми вдаємося до насильства чи інших дій, коли не бачимо більш ефективних стратегій (шляхів) задоволення потреб.
4. Почуття вказують на задоволені або незадоволені потреби: почуття можуть бути спровоковані, але не спричинені іншими. Наші почуття виникають на основі досвіду задоволення чи незадоволення потреби у кожній конкретній ситуації. Оцінка цього факту майже завжди передбачає власну інтерпретацію чи відповідність своєму переконанню. Ми почуваємося щасливими, задоволеними, коли потреби задоволені та сумними, наляканими, розчарованими, – якщо потреби не задоволені.
5. Всі люди здатні співчувати: ми маємо вроджену здатність до співчуття, але не завжди розуміємо як його застосувати. Коли ми стикаємося зі співчуттям та повагою до нашої автономії як особистості, як правило, ми самі відчуваємо співчуття до себе та інших. Чим більше співчуття, тим більша ймовірність, що наші потреби будуть досягнуті мирним шляхом.
6. Людям подобається віддавати: за своєю природою ми отримуємо задоволення і радість, коли допомагаємо комусь схожому на нас або із схожими потребами. Таким чином ми сприймаємо допомогу як результат власного вибору.
7. Люди задовольняють потреби через взаємозалежні відносини: ми задовольняємо потреби через відносини з іншими людьми та природою, хоча деякі потреби задовольняються головним чином на основі рівня відносин самого з собою, а для деяких людей – з духовним проявом життя. Коли потреби інших не задоволені, наші власні також залишаються не задоволеними.
8. Люди змінюються: ми всі перебуваємо в динамічному стані через постійні зміни потреб та способи їх задоволення.
9. Вибір йде зсередини: незважаючи на обставини, ми можемо задовольнити потребу в автономії, роблячи свідомий вибір, який базується на чіткому розумінні потреб.
10. Взаємодія з самим собою – пряма дорога до гармонії: відсутність насильства не залежить від того чи наші потреби задоволені. Навіть коли багато потреб залишаються незадоволеними, забезпечення потреби у взаємодії з собою може бути визначальним для внутрішньої гармонії.
Ми дотримуємось наступних ідей та намірів у процесі застосування методу Ненасильницької комунікації, оскільки віримо в те, що вони допоможуть створити світ, в якому кожен задовольняє свої потреби мирним шляхом.
Щиросердне життя
11. Співчуття до себе: ми прагнемо позбутися всіх нарікань на себе, засуджень та вимог, які самі собі нав’язуємо. Натомість сприймаємо себе зі співчуттям та розумінням потреб, які ми намагаємося задовольнити.
12. Самовиражатися від щирого серця: наша ціль говорити від щирого серця, виражаючи почуття та потреби і просити про конкретні речі, котрі реально виконати.
13. Сприймати інформацію зі співчуттям: коли слухаємо інших, ми прагнемо бачити почуття та потреби за ширмою слів і дій, незважаючи на спосіб, в який люди виражають себе, навіть якщо їхні висловлювання чи дії не відповідають нашим потребам (наприклад, судження, вимоги, фізичне насильство).
14. На першому місці – зв’язок: ми зосереджуємося на налагодженні щиросердного зв’язку з потребами кожного замість пошуку швидких та потенційно компромісних рішень, особливо це стосується складних ситуацій.
15. Забуваємо про «правильно» чи «неправильно»: ми позбуваємося звички оцінювати категоріями «правильно»/«неправильно» (оцінка з точки зору моралі), натомість зосереджуємо увагу на ймовірності задоволення потреби іншої людини (оцінка на основі потреби).
Вибір, відповідальність, мир
16. Беремо на себе відповідальність за власні почуття: ми прагнемо поєднати наші почуття та потреби, визнаючи, що інші не можуть змусити нас відчувати щось. Усвідомлення цього дає можливість йти шляхом задоволення потреб замість очікування від інших, що вони зміняться.
17. Беремо на себе відповідальність за власні дії: ми прагнемо визнавати власний вибір у кожний момент нашого життя і завжди робимо той вибір, який найбільше відповідає нашим потребам. Ми намагаємося уникати вчинків, мотивованих страхом, почуттям провини, сорому, бажанням отримати похвалу чи почуттям обов’язку.
18. Живемо в гармонії з незадоволеними потребами: ми прагнемо працювати з нашими почуттями, коли відчуваємо, що наші потреби не задоволені, встановлюючи контакт з ними, не наполягаючи на їх задоволенні будь-якою ціною.
19. Посилюємо здатність задовольнити потреби: прагнемо розвинути наші внутрішні ресурси, зокрема навички Ненасильницької комунікації, щоб сприяти встановленню зв’язків та більшій різноманітності способів задоволення потреб.
20. Посилюємо здатність радіти кожній миті: розвиваємо здатність взаємодіяти зі своїми та чужими потребами кожної миті і реагувати на навколишні імпульси з точки зору моменту, а не через статичні уявлення про те, хто і якими є ми і хто і якими є інші.
Партнерство (ділимось силою)
21. Однаково піклуємося про потреби кожного: намагаємося просити, а не вимагати, залишаючись таким чином відкритими до чужих стратегій задоволення потреб. Коли чуємо відмову на наші прохання чи коли відмовляємо комусь іншому, ми намагаємося знайти рішення, яке максимально задовольнить потреби кожного, а не виключно або наші, або чужі потреби.
22. Сила як засіб захисту: намагаємося вдаватися до сили тільки за необхідності захиститися і аж ніяк щоб навчити, покарати чи отримати щось без дозволу іншого. Застосовуємо силу тільки в ситуаціях, коли діалог зайшов в глухий кут та є загроза безпеці. Як тільки загроза безпеці зникла, ми намагаємося повернутися до діалогу.
Джерело фото unsplash
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram