Враженнями від поїздки на один з головних освітніх форумів світу — Global Education Skills Forum у Дубаї — ділиться керівниця проектів ГС «Освіторія» Анна Сидорук.
Global Education Skills Forum: для кого і навіщо?
Global Education Skills Forum — наймасштабніший світовий форум з питань освіти, куди щороку з’їжджаються понад 2 тисячі освітян, філантропів, реформаторів і, звісно ж, учителів. Для вчительства під час форуму традиційно проходить церемонія нагородження найкращих педагогів — лауреатів премії Global Teacher Prize, яку ще називають «нобелівкою» для викладачів.
Цьогоріч Global Education Skills Forum сфокусувався на темі «Хто змінює світ». Інтриги тут не буде, адже відповідь проста: вчителі! Це вони в класах по всьому світу виховують майбутніх лідерів державного значення, політиків, олімпійських чемпіонів, науковців, учених.
На форумі обговорюють світові тренди і виклики. Особливу увагу цьогоріч приділяли темі міграційної кризи в Європі, біженців і переміщених осіб. А саме — як цю проблему вирішити за допомогою освітніх інструментів, адже корінь усіх глобальних криз — у питаннях освіти.
Після поїздки на Global Education Skills Forum та відвідування суперсучасних шкіл я зробила чіткий висновок: освітні інновації — це не смарт-дошки в класах, не роботи і не технологічні програми та застосунки. Це тип мислення та конкретні дії, які змінюють життя людей на краще.
Подорож у світ інновацій ми з командою «Освіторії» почали з відвідин організації GEMS X.
Ця компанія вибудовує майбутнє освіти, створюючи мережу інноваційних шкіл по всьому світу. Зараз таких шкіл понад 250.
Зустріч проходила в R&D центрі для шкіл. В Україні далеко не кожна бізнес-організація спроможна дозволити собі R&D (research and development) центр, який займається виключно розробками, дослідженнями та впровадженням ноу-хау в навчання.
На стіні офісу надпис, який змушує замислитись: «Жодну проблему не можна вирішити з тою самою свідомістю, яка її створила. Ми маємо по-новому побачити новий світ».
У складі команди GеmsX є зірковий юнак. 16-річний Атхарв Найк приїхав з Індії і сам ще учень. Він — учасник акселераторської програми, що дає дітям змогу презентувати власні винаходи та проекти, які допомагають зробити життя легшим і зручнішим. Атхарв — автор автоматизованого детектора, який може діагностувати рак шкіри без хірургічного втручання. Пристрій, який він сконструював за допомогою теплових датчиків, допомагає проаналізувати стан шкіри та швидко отримати результат: ракові клітини продукують більше тепла, ніж звичайні. Прототип пристрою вже протестували понад 200 експертів і їхній вердикт — «Це працює!»
Зараз юнак співпрацює з владою Дубая, щоб цей пристрій повноцінно запрацював у діагностичних кабінетах поліклінік міста.
Також Атхарв створив застосунок для мобільного телефону, який допомагає лише за фото визначити, чи несе загрозу та чи та родимка для здоров’я. Варто лише завантажити фото родимки чи ділянки тіла і можна дізнатися, чи не загрожує людині рак, меланома. Найголовніше — для хлопця все починалося з невеликого шкільного проекту, а переросло у винахід світового масштабу. Зараз Атхарва «хантять» провідні IT-компанії та найвідоміші виші світу, запрошують на стажування в Стенфорд. А в житті він дуже простий і трохи сором’язливий.
Певна, в Україні є таланти не згірше цього індійського генія. Їм просто треба давати можливість себе проявити. От тільки в нас у роботі з талановитою молоддю здебільшого робиться акцент на посиленій підготовці до олімпіад. А от чого нам бракує, так це відкритої платформи для акселераторів і талановитих винахідників, куди б вони могли прийти з ідеєю та шукати шляхи реалізації.
Під час однієї з освітніх сесій вчителі-інноватори презентували для колег з різних куточків світу свої проекти. Наприклад, фіналіст Global Teacher Prize Коуен Тімерс розробив програму, яка допомагає вивчати через Skype англійську мову дітям з таборів біженців. Саме завдяки йому з дітьми переселенців у режимі онлайн займаються понад 100 волонтерів — вчителів з різних країн.
Надихає приклад американського вчителя Стівена, який прославився тим, що створив у своїй школі технологічну екоферму. Учні вирощують там овочі, зелень і повністю забезпечують урожаєм кухню навчального закладу. Чудову ідею Стівена перейняли чимало шкіл США, а його називають «улюбленим вчителем Америки». Він презентував свій проект у Білому домі — подейкують, сам Барак Обама був від нього в захваті.
Насправді, саме такі проекти навчають дітей мислити креативно: адже це має бути не просто грядка на шкільному подвір’ї, а «вертикальні грядки» з температурним режимом, поливом. Розвивається і скіл командної роботи — треба розподілити процеси, домовитися. Здобувають учні й навички підприємництва — адже це майже готовий кейс, як стати фермером.
Українська вчителька Анна Дудіч ділилася досвідом, як завдяки сучасним технологіям та онлайн-платформам можна обмінюватися досвідом та співпрацювати учням з різних куточків України та світу, у тому числі переміщеним особам.
Випускник Гарварду Хаді Партові, зробивши успішну кар’єру в Microsoft та реалізувавши власні стартапи вартістю $800 млн ініціював освітній проект «Година коду». Він об’єднав мільйони учнів з різних куточків світу — діти програмували одночасно. Зараз Хаді — радник у компаніях Facebook, Uber, Airbnb з питань IT та інновацій, активно продовжує розвивати свої освітні ініціативи.
Свою презентацію Хаді розпочав із запитання на мільйон: «Як підготувати сучасних дітей до майбутнього?» Це ж цікавить ледь не кожного, правда?
Відповідь проста. Не потрібно навчати дітей технологій. Треба навчати їх створювати технології.
Наприклад, уже зараз учні в молодшій школі можуть створювати анімації, щоб використовувати їх у навчальному процесі. У середній і старшій школі діти самостійно створюють програми, сайти та застосунки для гаджетів, які допомагають навчатися чи реалізовувати власний проект. Це значить, що діти генерують ідеї, орієнтуючись на власні потреби. Наприклад, якщо в певній сфері людської життєдіяльності є прогалина, учні думають: що я можу зробити (створити) для того, щоб допомогти вирішити цю проблему.
У Дубаї є особливе місце — бізнес-центр Emirates Towers, що від стелі до підлоги нафарширований інноваційними штукенціями, які справляють на відвідувачів вау-ефект. А ще саме тут під одним дахом чудово уживаються офіси сучасних компаній, Міністерства штучного інтелекту та безкоштовні коворкінги для стартаперів.
Приходиш до центру, синхронізуєш телефон з диванчиком і все — тепер він твій «м’якенький раб» і буде їздити за тобою по офісу доти, доки не надумаєш присісти перепочити. Тут тобі запропонують торкнутися до інтерактивної панелі, з якої проросте трава від твого тепла.
Можна відвідати «банк майбутнього», де на вході тебе зустрічають роботи, та футуристичну роботизовану капсулу «Бодьо», яка просканує тебе, поміряє тиск та розповість чимало цікавого про стан здоров’я. Розробники капсули — українські IT-спеціалісти, тому особливо приємно, коли вона звертається до тебе українською мовою. Результати дослідження твого здоров’я надсилають на електронну пошту.
Ця державна установа відповідає за якість середньої освіти. Вона щороку перевіряє всі приватні школи Дубая за низкою критеріїв і присвоює закладам статус у рейтингу. До слова, у Дубаї приватних шкіл — понад 80 %
Перевірка триває від тижня до трьох. Від неї залежить подальша діяльність школи: якщо рейтинг погіршується, навчальна установа може втратити своїх учнів, адже вся інформація — публічна і для батьків є визначальною.
Офіс KHDA швидше нагадує офіс Google в Кремнієвій долині, аніж держустанову. На кожному поверсі — спортзал, над головами щасливих працівників літають папуги, а офіційний річний звіт установи виглядає як креативний буклет.
Організація дуже екофрендлі. Кожен працівник може використовувати не більш ніж 20 листочків паперу на тиждень. Перевищив ліміт? Чекай до наступного тижня! В open space установи прекрасно уживаються найкращі освітні експерти з Англії, Фінляндії, Канади, Сінгапуру, США та інших країн. І ні в кого з цих профі немає свого кабінету.
Окрім якості знань учнів та ефективності управління школами ці «держслужбовці» вимірюють ще й рівень щастя учнів й вчителів, бо саме це — один з головних критеріїв якості освіти в країні.