Гейміфікація (або ігрофікація) – це використання ігрових підходів для неігрових процесів. Ми бачимо інструменти гейміфікації в улюбленій кав'ярні, коли збираємо печатки, щоб отримати шосту каву в подарунок. Ігрові методики мотивують нас заповнити свій профіль у Facebook або LinkedIn на 100%.
Гейміфікація допомагає достукатися до сучасних дітей, які звикли грати в комп'ютерні ігри і спілкуватися в соціальних мережах. Вона давно і вдало використовується в маркетингу і керуванні персоналом, та найбільш цінною є в освіті.
Ігрові методики завжди використалися в шкільній освіті. Контрольні і екзамени, перехід з класу в клас, фінальне тестування – в цьому є елементи гри, втім не завжди дієві.
Проблема в тому, що класичні освітні методики часто ігнорують простий, але безмежно значущій факт – навчання має приносити радість, воно може і має бути цікавим. Так влаштований мозг людини: коли замість боротьби з нудьгою є драйв і позитивні емоції, інформація засвоюється краще.
Хороша гра вирішує кілька потреб гравців:
• потреба в автономії – я сам вибираю, грати чи ні, я вибираю, у що грати і як досягати успіху.
• потреба в компетентності – я розібрався і впорався. Я переможець!
• потреба у визнанні – я можу поділитися результатом з друзями та іншими користувачами.
Щоб задовольнити ці потреби, варто:
• запропонувати винагороду за кожне завдання – це можуть бути бали, бейджі та будь-які інші «ачівки», що мають матеріальну або нематеріальну цінність.
• зважено стимулювати конкуренцію. Конкуренція мотивує багатьох з нас, втім інших, навпаки, лякає порівняння з іншими або невисока позиція в рейтингу.
• передбачити різні види взаємодії: один проти одного, команда проти команди, команда проти проблеми.
• надати можливість ділитися результатами і досягненнями як в грі, так і за її межами (наприклад, в соцмережах або на дошці пошани в класі)
• давати швидкий зворотній зв'язок на правильні і неправильні дії.
Найцінніший потенціал ігрового навчання криється в тому, що воно допомагає учням бачити завдання, тему або модель в контексті – як частину системи. На відміну від запам'ятовування, зазубрювання і опитувань, які часто критикують, тому що вони спрямовані на окремі факти, ігри змушують учнів бачити предмети і явища в їхніх зв'язках. Будь-яке завдання стає корисним, оскільки воно є частиною більш великої мульти-системи.
Адепти ігрових методик відзначають, що учні глибше залучаються в процес і краще запам'ятовують матеріал. Критики вважають, що ігри можуть завдати шкоди внутрішній мотивації – мовляв не буде бонусів, не буде і мотивації.
Дискусії тривають, ми ж в GIOS маємо досвід. Під час розробки курсу «Математика і критичне мислення» ми спиралися на класичні ігрові елементи, які можна з легкістю відтворити в будь-якому шкільному класі:
Бали, які заробляє учень за кожне завдання на платформі. Вони можуть показувати прогрес в навчанні, місце в загальному рейтингу. Бали працюють, але до певної міри. Краще комбінувати їх з наступними двома елементами.
Бейджи. Більш змістовна версія балів. Це може бути нове звання (наприклад, «підкорювач нелінійних рівнянь»), зірочка (отримана за виконання якогось екстра завдання). Переваги бейджа в тому, що він стає знаком статусу, репутації.
Рейтинги. Ефективний, втім непростий інструмент, тому в GIOS він є опційним – за бажанням учня, вчителя або батьків. Конкуренція суттєво мотивує одних, і безповоротньо демотивує інших. Втім світом керує конкуренція, і навчаючи гідно й ефективно конкурувати, готуємо дітей до дорослого життя.
Після півроку роботи платформи в тестовому режимі, підтвердили дві теорії:
1. Основна принада ігрових методик – це ставлення до помилок. У школі за помилки завжди карають, але рідко коли вчителі хвалять за правильні відповіді або рішення. Фіксація на помилках призводить до того, що учні більше концентруються на оцінках, ніж на власне знаннях.
У комп'ютерних іграх, навпаки, помилки вітаються і є основним інструментом досягнення успіху. Візьмемо гру Angry Birds, в яку хоча б раз грали всі. Вона яскраво демонструє, як з кожною невдачею гравець випробовує нові варіанти успішного досягнення мети – вбити свиней. Граючи, ми знаємо, що немає нічого страшного в невдачі – чим швидше ми зробимо щось не так, тим швидше ми зможемо знайти вірне рішення.
2. Гра – це один із способів мотивації, все ж не універсальний засіб, не панацея. Гейміфікація без якісного освітнього контенту працювати не буде.