Хочете, щоб ваша дитина почала читати книжки?
Помалюйте з нею!
Література оживає, коли її ілюструють діти – у цьому переконані в художніх студіях Aza Nizi Maza, D16 art lab (обидві – Харків) та "Малювці" (Львів).
Ці три студії є учасниками Дитячої програми Бієнале молодого мистецтва, котру Харків прийматиме восени цього року.
Поки вони готують виставку, що відповідатиме темі Бієнале "Здається, я заходжу в наш сад", ми вирішили поговорити з керівниками студій та експертками харківського ЛітМузею про те, як практики візуального мистецтва й вивчення літератури взаємодоповнюються і допомагають дітям пізнавати світ.
Експерти сформулювали дев'ять кроків, які є запорукою появи у дітей любові до читання.
1. Знаходьте те, що наближує автора до дитини
Залучати дітей до класики літерутари варто з того, що близько їхній свідомості.
Дітям подобається страшне і смішне. Тому вони люблять і впізнають Миколу Гоголя, нехай навіть із фільмів жахів.
Дітям подобається Микола Гоголь, бо його творчість страшна і смішна."Ніс, чорти, утоплені – це їм цікаво. Їм смішно, коли розламується хліб, а в хлібі ніс, або ніс у вигляді генерала молиться в церкві", – пояснює Микола Коломієць, засновник студії Aza Niza Maza та куратор Дитячої програми Бієнале молодого мистецтва (Харків).
Добре працюють прив’язки біографічні та побутові. "Я розповідаю, що він любив Італію і всім нав’язував любов до спагетті, а його ніхто не розумів. Дитині це близько, бо макарони – головна дитяча їжа", – ділиться секретами викладач.
Засновниця студії "Малювці" (Львів) Віра Павлюк радить показувати артефакти, найкраще – фото: "Коли це фото, а не мальовані портрети, діти бачать, що це був не дід у шапці, а франт, який любив фотографуватися в модних прикидах і мав яскраве коло спілкування. Діти розуміють, що тоді існував фотоапарат і то не така вже й сива давнина".
Діти гарно зчитують, що Тарас Шевченко насправді був франт, який любив фотографуватисяВіра розповідає, як досліджувала з дітьми й українське бароко: через творчість Сковороди, парадний портрет, історію Західної України – аж до страв, які тоді готували.
"Багатий різноманітними продуктами і прянощами стіл, річ чуттєва і легко зрозуміла, став ключем до цілісного уявлення про епоху", – говорить викладачка.
2. Працюйте з поезією
Засновниця студії D16 art lab Віра Толмачова зазначає, що якщо читати дитині поезію змалечку, то до трьох років вона вже матиме сформований мовний апарат.
Поезія вводить дитину у стан фантазування, вона вчить уникати шаблонів у вигадуванні історій.
"Рима в поезії непідконтрольна, а тому дає нові відгалуження думки – допомагає дитині вивести сюжет картини в несподівану площину.
Поезія вчить міняти регістри: змішувати високі матерії з побутовими. А це дає радість впізнавання.
Метафора ж, що лежить в основі поезії, – це частина гри, зрозуміла дитині. От у Гоголя така кількість метафор на одиницю тексту, що це вже майже поезія", – пояснює Микола Коломієць.
Малюйте з дітьми портрети автора та героїв. Використовуйте метафори з віршів, щоб оживити роботи.
Микола Коломієць розповідає, як його учениця Аня намалювала американського поета Волта Вітмена хмаркою, в якої борода наче дощ.
"А Дарина взяла рослини з вірша з перерахуванням, у неї Вітмен – увесь уквітчаний. Ми з нього зараз робимо мультик, який покажемо на виставці в Американському домі в Києві (з 23 липня – ред.)", – розповідає викладач.
Ганна Пукліч (8 років) намалювала американського поета Волта Вітмена хмаркою,
За допомогою візуалізації дітям можна подати найскладнішу тему. Наприклад, Харківський ЛітМузей, який базується на колекції Розстріляного Відродження, запросив дітей з Aza Nizi Maza зробити скульптури відомих письменників.
Проект назвали "Українські супергерої 20-х".
Спершу дітям розповіли і про символічне звучання цих письменників для культури, про контекст та побут тих часів, показали тогочасні карикатури.
Так Володимира Сосюру – лірика – діти зробили заквітчаним кущем, з шиєю витягнутою наче квітка.
Миколу Хвильового – фізкультурником, який як гирі тягає НКВДшника і колгоспника. Це та тяжкість, якою він прокачується.
Віктор Домонтович (Петров) перетворився на кентавра. Так діти висловили подвійність його долі: рафінований автор інтелектуальних романів – і можливо подвійний шпигун. Після фрази "вершки української літератури" діти зробили кентавру-Домонтовичу ще й вим’я.
Володимира Сосюру діти зробили заквітчаним, а Миколу Хвильового – фізкультурникомВіктор Домонтович (Петров) у дитячій уяві перетворився на кентавра з вим’ям
У вже згаданому Харківському ЛітМузеї проводять настільну гру "Будинок "Слово", де можна ніби відвідати квартири перших пожильців будинку і навіть "відчути на собі" розкуркулення та обшуки.
Також там проводять гру "Літературна мафія" – картки за шаржами про письменників 20-х.
На основі творчості Володимира Сосюри в музеї придумали гру в фанти. "Витягаєш побутове запитання, і випадкову відповідь – рядок із Сосюри. Абсурдні поєднання дають стимул до обговорення", – пояснює логіку авторка лекцій про "супергероїв 1920-х" Марина Куценко.
Вивчаючи Михайла Семенка, каже Марина, також створювали футуристичну мову: "Вибираєш наосліп корінь, префікс і суфікс – виходить слово "суморфник", а хто це такий? Може це сусіда Семенка по Марсу? Так діти вчаться відчувати мову".
Година-друга поетичного фрістайлу дає безліч сюжетів для подальшої художньої творчості.
"От у Гоголя був великий ніс. От він написав історію, в якій ніс – пішов. Що може відбутися на цьому шляху?
У колективному обговоренні вискочив Ван Гоголь. "Мертвые души"/"Мертвые уши". От вам малюнок "Ван Гоголь сжигает мертвые уши". І от ми вже говоримо про різні пласти світової культури", – аргументує необхідність обговорення творчості письменника з дітьми Микола Коломієць.
Діти дуже гарно зчитують іронію Гоголя
Викладач розповідає, що так за Гоголем діти зробили 70 робіт за 6 днів. Серія "Гоголю 210 рочків" сповнена іронічних написів: "Не суй чуже діло в мій ніс", "Заgooglи Гоголя", "Іго-го-голь", "Гоголь бачив гостів (ghoust – англ. привид) і вони його теж бачили", або "Гоголь росте як письменник" – із головою Гоголя у вигляді гарбуза на бадиллі.
"Не можна робити ікони з людей. Нав’язування культового персонажу в освіті небезпечне: у дітях зрощують здатність до поклоніння, і вона лишається в свідомості. Виростаючи, людина може вбивати за дуже дивні надумані ідеали", – заначає Микола Коломієць.
Викладач вважає, що зараз Тарас Шевченко не дуже близький дітям, бо він їм незрозумілий.
"Вчителі читають "Мені 13-й минало, я пас ягнята за селом" і говорять: от, він трудився, а ви мажори, в телефони ввіткнулися! А треба показати дітям, що він теж міг жартувати", – зазначає Микола.
Тарас Шевченко у дітей виходить завжди кумедний (Дзвінка, 6 років; Софійка, 7 років/"Малювці")
Віра Павлюк теж вважає, що люди люблять ліпити кумирів і відгороджуватись від них: "Бо оця велична постать багато за що несе відповідальність, а ми ні.
Мене тішить, що зараз громадяни починають брати на себе відповідальність – звідси й тенденція до розвінчання сивочолого бронзового Шевченка".
"Це історія про людський подвиг. Дітям важливо показувати, що це була людина, яка не зігнулася, не піддалася", – коментує долю поета Коломієць.
Студія "Малювці" вже два роки робить акцію "Намалюй Шевченка": діти звідусіль надсилають їм свої портрети Тараса, а студія публікує альбом на Facebook.
Шевченко у виконанні "Малювців" – це олюднення чавуна й бронзи, на яке здатна тільки дитина.
На таке олюднення чавуна й бронзи здатна тільки дитина (Оксанка, 9 років; Каролінка, 6 років/"Малювці")
Можна обговорювати не лише твір і постать автора, а зшивати книжку, робити ілюстрації, придумували шрифти й обкладинки.
"Мистецтво – явище цілісне, як саме життя, яке неможливо розлінувати і поділити на шматки", – зазначає Віра Павлюк.
Микола Коломієць вважає, що спільне творення книжки або журналу, допомагає дітям розкритися й навчитися працювати в колективі.
"Дітям мають замовляти ілюстрації, – переконана Віра Толмачова. – Пару років тому ми для "Фабули" ілюстрували "Чигиринського сотника" Леоніда Кононовича. Там чорти, відьми верхи на вепрах, дракони і хлопчик з великим серцем – скажіть мені, хто краще за дітей це намалює?"
Експерти переконані, що дітям мають замовляти ілюстрації. Ілюстрації учнів студії "Малювці"
Літературні проекти для дітей – це освіта ще й для батьків.
Віра Толмачова пригадує, як відвідувачі її студії малювали на вірші Сергія Жадана і батьки запитували хто це.
"Більшість із них вивчилися в 90-ті, намагалися вижити в двотисячні, їм було не до гуманітарної освіти. Після нашої виставки батьки почали купувати поетичні збірки Сергія", – розповідає викладачка.
Багато хто з батьків, займаючись з дітьми, відкриває для себе й художників: "Ми робили серію "Малюй як Матісс". Через два роки один з батьків з гордістю показував фотографії з Дрезденської галереї: от, дивіться, ми Матісса бачили".
Та найголовніше, говорить викладачка, за допомогою малювання в дітях можна вирощувати загальнолюдські цінності. Наприклад, у 2018 році до Дня захисту дітей студія робила серію малюнків "Любити. Не бити".
За допомогою малювання в дітях можна вирощувати загальнолюдські цінності
У сучасному світі ніхто не має монополії на інтерпретацію.
У цьому переконана експертка харківського ЛітМузею Тетяна Пилипчук: "Ми, як музей, можемо тільки зробити фонди загальнодоступними, зафіксувати або реконструювати факти.
Задача викладача теж – запропонувати подумати.
У школах, зазвичай, вивчають історію літератури (або мистецтва) в хронології – а що за цими змінами стилів, напрямків, імен? Ніхто не пояснює дітям – а навіщо взагалі читати?"
Коли діти малюють письменників вони їх привласнюють. Автор перестає бути "чужим" – "паралельним" їхньому життю.
Коли діти малюють письменників вони їх привласнюють (Григорій Сковорода, Сергій Жадан/"Малювці")
Микола Коломієць радить за можливості малювати хоча б по одному твору в тиждень і головне – не казати, що саме малювати.
Він пригадує історію свого ученика Льва Данилова, який намалював роботу "Тарас Птиченко".
"Це одна з найуспішніших у соцмережах робіт нашої студії, – розповідає Коломієць. – "Чому я не сокіл, чому не літаю" – ця тяга до польоту близька дітям.
Хлопець повірив у себе. Йому в минулій студії сказали: "Ти не зможеш!" А я йому показав кількість лайків і перепостів його "Тараса Птиченка", і він побачив, що його мистецтво затребуване".