Поки антибулінгове законодавство працює лише як каральний інструмент, конфліктів не уникнути
Лише на початку 2019 року у вітчизняному правовому полі з’явилось визначення«булінг». Трапилось це через прийняття так званого антибулінгового законодавства. Доти ж у правовому полі це явище не фігурувало взагалі.
Наразі ситуація змінилась, і окреслено шляхи запобігання та протидії булінгу. Умовно антибулінговий закон можливо поділити на дві частини — покарання та профілактику.
Тепер за булінг та приховування цього явища встановлено адміністративну відповідальність. І в цьому напрямку «успіхи» побачити дуже легко: за півроку працівники поліції склали 221 адміністративний протокол за булінг. Лідерам тут є Київська, Херсонська, Кіровоградська і Черкаська області. Найменше на закон відреагували Закарпатська та Чернігівські області, де складено по 1 протоколу.
Поточна судова практика показує: найчастіше до відповідальності притягується мати порушника, і найменше за все — батько. Також до відповідальності притягують вчителів, повнолітніх та неповнолітніх осіб. За статистикою, основна вікова категорія, яка страждає від булінгу — неповнолітні (14−18 років), а відразу за ними йдуть малолітні(до 14-ти). Також розглянуто справу, де постраждалим став вчитель, і відповідача було визнано винним. Нагадаємо, що булінг — це не стільки про конфлікти між учнями. Жертвою може стати і педагог. Всім треба пам’ятати про захист своїх прав.
У більшості судових рішень покаранням стало стягнення у виді штрафу — загалом на суму в понад 51 тисячу гривень. Крім штрафу, суди практикують попередження, громадські роботи, зауваження і навіть публічне вибачення.
Якщо в питаннях відповідальності все більш-менш зрозуміло, то профілактика шкільного цькування потребує значної уваги. Законодавство в цій частині пробуксовує. Нині немає жодного плану дій, спрямованих на запобігання та протидію булінгу в школах, так само як і послідовності реагування на такі випадки, хоча антибулінговим законом це і передбачено. Простіше кажучи, державний механізм реагування та виховного впливу не вироблено.
Як зазначає Міністерство освіти і науки України, наразі є тільки проект наказу, покликаний вирішити всі ці прогалини. Та під великим питанням, коли проект стане наказом, і почне працювати на благо. Навряд до початку нового навчального року щось зміниться. Тим часом суспільний попит високий. Це демонструє моніторинг, який провів Інститут модернізації змісту освіти. У 2018−2019 роках його фахівці психологічної служби прийняли 86 548 запитів щодо питання протидії булінгу в закладах освіти. 27 772 звернень написали батьки, 23 108 — педагогічні працівники, 30 178 — діти.
Не без позитиву. Невдовзі запрацює новий соціальний інститут — освітній омбудсмен, що є важливою складовою розвитку освітнього та навчально-виховного процесу. Перед ним стоятиме чимало важливих завдань, зокрема перевірка заяв про випадки булінгу в школі. Міністр Лілія Гриневич вже визначилася і з кандидатурою — освітнім омбудсменом стане Сергій Горбачов, директор спеціалізованої київської школи № 148. Та ще питання, коли Кабмін затвердить цю кандидатуру. Крім того, перш ніж Горбачов зможе приступити до обов’язків, повинна бути створена й служба освітнього омбудсмена.
Булінг — не ситуативне явище. Зароджуючись у дитячому колективі, він неодмінно впливає на всіх його учасників, і наслідки дуже важко мінімізувати. Саме тому основна увага має бути зосереджена на запобыганні цьому явищу — виявленні та своєчасному нівелюванні дискримінаційних поглядів. Наразі ж антибулінгове законодавство працює лише як каральний інструмент — у частині притягнення до відповідальності.
Якщо так піде і надалі — ситуація негативно впливатиме на психологічний клімат в школі. Штраф жодним чином не впливає на передумови конфлікту, не запобігає йому, більше того — може посприяти новій сутичці. Так закон призведе до зворотного ефекту.