Оксана Писаренко, CEO та засновниця школи «ЕМОЛЕКТ»
Кожен день нашого життя наповнений різними подіями, зустрічами з новими людьми, спілкуванням з рідними та друзями, та й іноді непередбачуваними сценаріями, до яких ми не завжди готові емоційно. Згадайте, чи зривалися ви на людину, що наступила вам на нове взуття в громадському транспорті, або через важкий день на роботі? А чи засмучувалися через дрібниці так сильно, що вже за місяць смішно згадувати? Такі реакції свідчать про недостатньо розвинутий емоційний інтелект.
Емоційний розвиток — невід’ємна частина соціалізації особистості, яка починається ще змалечку: в дитячому садочку, з батьками, з однолітками на ігровому майданчику. Для того, щоб у дорослому житті емоції не брали над вами гору та не керували вашими діями, необхідно розвивати емоційний інтелект.
Основи розуміння емоцій закладаються ще у ранньому віці, тож батькам варто звернути увагу на цей аспект становлення своєї дитини. Єдиної інструкції немає, кожна людина особлива і потребує індивідуального підходу. Але батьки можуть застосувати певні універсальні кроки, щоб допомогти дитині навчитися розуміти і сприймати емоції.
Діти, здебільшого, наслідують поведінку своїх батьків, тому перш за все дорослим необхідно навчитись керувати своїми емоціями. Виховання дітей це праця, яка потребує терпіння та особливого контролю над емоціями. Якщо ваша реакція на дії дитини супроводжена криками, сльозами, небажанням донести прохання у прийнятній формі — попрацюйте над вираженням ваших емоцій, оскільки дитина буде віддзеркалювати таку модель поведінки. Поділіться з дитиною вашим досвідом. Розкажіть про те, як ви керуєте емоціями, як розумієте інших людей та чому тато чи мама також можуть плакати.
Друга порада є логічним продовженням першої. Якщо ви навчилися стримувати імпульсивні негативні реакції по відношенню до дитини, вам потрібно залишитися відкритим у вираженні інших емоцій. Батьки першими знайомлять дитину з широким спектром існуючих емоцій. Тож радійте разом з нею, коли маленький сусід на дитячому майданчику пригостив цукеркою, покажіть свою щиру повагу хлопцю, що допоміг бабусі. Не забувайте про емоції стурбованості, суму, невдоволення та інші. Оберігати дитину від негативу потрібно, проте вона має знати як їм керувати.
Якщо дитина вже розуміє значення емоцій, важливо показати їй, які дії допоможуть виразити їх точніше. Наприклад, злість чи образа на людину не має підкріплюватися бійкою, як вона могла бачити в кінофільмах. А ось коли радієш за близьку людину, то доречними будуть щирі обійми. Обрати делікатний підхід, щоб запитати друга чому в нього поганий настрій, дитині може бути важко, але ви в змозі пояснити їй, що турбота про близьких та друзів це важливо. Жести, міміка, формулювання своїх висловлювань зможуть загострити або ж, навпаки, полегшити комунікацію, тому навчіть дитину користуватися цим інструментарієм на своєму прикладі.
Часто батьки, боячись осуду оточуючих, забороняють дитині емоційні реакції. Звісно поведінка не повинна порушувати межі інших людей або комусь наносити шкоду, проте навмисне пригнічення емоцій призводить до дисонансу, нерозуміння дитиною як себе поводити, чому вона не може сміятися, коли їй весело, і чому, якщо ти хлопчик, тобі не личить засмучуватися та жалітися на те, що турбує. Більш того, блокування емоційних сплесків негативно впливає на здоров’я, психічний стан людини, викликає серцево-судинні захворювання. Дитина, яку обмежують в проявах свого настрою, не буде розуміти емоційний фон іншої та їй буде важко адаптуватися до нетипових ситуацій.
Ще один крок, це обговорення емоційного стану з дитиною в різні моменти життя. Особливо це стосується потенційно нервових ситуацій, таких як зустріч з новим колективом, похід у маркет де велике скупчення людей, прийом у лікаря. Дізнайтеся, що відчувала ваша дитина в ці моменти, про що думала, чого боялася. Порівняйте з тим, що дитина відчуває вдома, чи є в неї тривога або неспокій в більш комфортному середовищі. Після стресової для дитини події, обговоріть, як змінилися її емоції, чи справдилася переживання, які було на початку. Це вас зблизить, дитині допоможе відкритися, а вам дасть уявлення про її рівень емоційного інтелекту.
Розвиток емоційного інтелекту, яка і більшість занять, найефективніше відбувається на практиці. В дошкільних закладах, гуртках, на дитячому майданчику дитина буде вимушена підлаштовуватися до спілкування з людьми різного темпераменту, віку та враховувати емоційну налаштованість інших. Якщо ж обмежити коло спілкування дитини до батьківського — буде втрачено важливий момент соціалізації особистості. Батькам варто пам’ятати, що окрім розвитку IQ, гуртки мають розвивати й EQ, вміння перемикати увагу, працювати в команді, дослуховуватися до інших. Цих якостей легше набути в колективі.
Методологія дитячої освіти змінюється зважаючі на нові потреби, які виникають. Все більше уваги приділяється питанню всебічного розвитку дитини. На ринку з’являється сучасна дитяча література, ігри, які моделюють різні буденні ситуації, для знайомства дитини з емоціями. В ігровій формі дитина краще запам’ятовує і реагує, в неї формуються стійкі асоціації щодо певних подій. З нею буде легше одразу обговорити її почуття, дати пораду, разом дійти до певних висновків. Тому я раджу цікавитися додатковими матеріалами, це дасть вам змогу покращити EQ дитини самостійно.
Емоційний інтелект дитини є не менш важливим, ніж логічне мислення та прикладні знання, адже це фундамент для успішної взаємодії з людьми та розуміння себе в майбутньому. Сподіваюсь, що такі 7 нескладних кроків, допоможуть вам і вашій дитині вміло керувати емоціями.
