Два роки тому Анастасія Онатій, викладач української мови та літератури, разом з партнеркою Анастасією Колот, викладачем англійської мови, заснували проєкт «Без оцінок». Дівчата запропонували абсолютно новий на українському ринку продукт для підготовки до ЗНО – спеціальні інтерактивні зошити. Як виникла ідея проєкту, про переваги навчання за такими зошитами та загалом, чи є унікальні, швидкі та якісні способи підготуватися до ЗНО – у інтерв’ю з пані Онатій.
Викладання – це особлива пристрасть. Я викладаю українську мову студентам «Києво-Могилянської академії», 9 років готую до ЗНО абітурієнтів, 3 роки навчаю української іноземців. Усі ці ролі, від викладача-кандидата наук до вчителя-ментора чітко дали зрозуміти, що філологія і викладання – це покликання, це більше ніж просто робота.
Саме під час роботи з випускниками ми з колегами обговорювали, що немає якісних, комплексних матеріалів з підготовки до ЗНО, із цікавим сучасним контентом, який було б цікаво опрацьовувати учням у різних форматах, який би зацікавлював. Не приклади з Олеся Гончара (хоча нічого проти нього я не маю), а приклади з сучасних пісень, фільмів, дописів соцмереж – живого матеріалу.
Міленіалам потрібен сучасний контент.
Ми бідкалися-бідкалися і зрозуміли, що маємо щось зробити. Так виникла ідея створення інтерактивних зошитів. І два роки тому з’явився наш проєкт «Без оцінок».
Кожна дитина, яка вчиться у нас, на офлайн-заняттях або самостійно за нашими зошитами, може поєднувати різні формати. Щоб повноцінно працювати, їй необхідно мати смартфон з доступом до інтернету, щоб зчитувати QR-коди, які є в зошиті скрізь. Вони ведуть на лінки з відео, музикою тощо. Наприклад, у зошиті з мови є лінк на кліп Hardkiss, у якому потрібно виписати всі займенники. Це трошки більше мотивує міленіала виконати завдання і все-таки дізнатися, що таке займенники. Також ми додали сучасні жарти, монологи, меми. Наприклад, Володимир Великий листується у соцмережі з Ярославом Мудрим. Є багато творчих завдань, де необхідно дописати, домалювати або вигадати щось. Цей контент – авторська розробка наших викладачів, окрім кліпів та відео, на які даємо відповідні посилання.
Звісно, в основі контенту – програма ЗНО. Адже кінцевою метою є саме підготовка до іспитів.
Тобто ми намагалися розробити завдання, які дітям буде цікаво виконувати. Щоб дитина в будь-якому куточку, незалежно від нас, не нудилася над важкою теорією цілий рік, а могла цікаво готуватися самостійно.
Ситуації бувають різні. Бувають учні з суперкласними знаннями, яким не потрібно багато додатково готуватися. Буває, що дитина бачить матеріал чи не вперше. Може бути прекрасна база, суперзнання, але немає комплексного бачення та систематизації матеріалу.
Програма ЗНО – це три колонки, у першій вказано розділ, у другій – підтеми, у третій – уміння, які дитина повинна мати з цієї теми, наприклад, вміти визначати голосні та приголосні звуки в словах. Ці вміння не вибудовані в систему від найпростішого до найскладнішого, тобто вони подані просто як перелік.
Якщо дитина використовує для підготовки таку звичайну програму, їй важко розпланувати систематичне навчання від найменшого до найбільшого, це складно.
У зошитах ми намагалися саме систематизувати матеріал від найпростішого до найскладнішого за ієрархією фактичних навичок, поданих у програмі. Умовно кажучи, за таксономією Блума, – учні починають із того, що просто засвоюють базу і поступово нарощують знання до максимального рівня, до опанування «я вмію» та «я знаю» на рівні створення через застовування, аналіз, оцінку тощо.
ЗНО – це тестова система. Будь-яку систему можна хакнути. Якщо ти знаєш, як побудовані завдання, які завдання трапляються частіше, які слова повторюються – це не означає, що ти станеш розумітися на темі, але висока ймовіність того, що ти зможеш «хакнути» завдання. І якщо ти цілеспрямовано готуєшся до того, щоб «підкорити» систему, то можеш зробити це доволі успішно, не знаючи предмет глибинно. Тому високий бал з тесту справді не завжди свідчить про знання теми.
Є інакша ситуація. Коли дитина читає всі твори з літератури, бере участь у конкурсах та олімпіадах, тобто має, швидше за все, глибинні знання з теми, проте на ЗНО отримує невисокі бали. Найчастіше так буває тоді, коли дитина не натренована саме до системи ЗНО: формату завдань, формальних вимог до їхнього виконання. Уважність, концентрація, психологічна готовність – це також важливі питання підготовки до тестів.
Також є момент суб’єктивної перевірки відкритої форми завдань, скажімо, твору з української або з англійської. Є чіткі вимоги для перевірки, але з року в рік виникають ситуації, коли оцінювання не збігається з вимогами, і діти йдуть на апеляції. Наприклад, наш учень використав слово «амбітний» у позитивному контексті, написавши, що амбітна людина може багато чого досягнути, а тому в сучасному світі дуже добре бути амбітним. До нього було висловлено зауваження, що слово «амбітний» має негативне значення, бути амбітним – негативна характеристика. На апеляції учень аргументував свою ідею, але процес, як і рівень стресу, звісно, не повинні бути тотожними суб’єктивності інструкторів.
Таке питання ставиш собі щоуроку. Якщо обирати академічний підхід до вивчення теми, то потрібно пояснити учням дуже багато матеріалу, причинно-наслідкові зв’язки з тими темами, яких може не бути в програмі тощо. А в тесті може бути лише одне питання з цієї теми. Як педагогу й науковцю, мені складно жертвувати чимось академічним. Але оскільки ми є проєктом з підготовки до ЗНО, і маємо відповідальність за результат учня в балах, звичайно, завжди обираємо варіант легшого пояснення, спрощення, використання лайфхаків. Наприклад, можна дати повну класифікацію звуків, пояснити, як вони утворюються, як працює артикуляційний апарат тощо. А можна сказати: «Є три фрази. ЦаП ХоЧе ФіСТаШКи – це глухі, БуДе ГоЖе ҐеДЗю у ДЖаЗі – це дзвінкі, РоМо, НаЛиВай – це сонорні». Ми жертвуємо інформацією про процес артикуляції, але маємо кращий результат, швидше засвоєння матеріалу і вищі бали на тесті. Важливіша результативність.
Повноцінно за нашою системою навчаємо лише рік. Приріст у балах, із якими учні приходили і на які склали ЗНО-2019, у середньому – плюс 20-50. Тобто у всіх учнів є суттєвий прорив. У 2019 році ми підготували близько 200 учнів, із яких 36,9% склали тест з української на 190+ (загалом майже 70 відсотків мають бал 180 і вище), 28% склали тест з історії України на 190+, 47,2 % мають результат 180+ з англійської мови. Максимальний прогрес учня – 82 бали за рік, ми також цим дуже пишаємося, бо часто за такими ривками стоять шкільні історії зневіри (учнів у вчителів, учителів в учнів, учнів у предмет тощо). Це завжди щастя знати, що ти причетний до руйнування стереотипності там, де це важливо.
ПРО БІЗНЕС
Ідея проєкту виникла завдяки нашому досвіду підготовки до ЗНО. Ми знали нішу зсередини, проте виникало багато нових питань: у чому наша унікальна пропозиція, що реально потрібно дітям, якими є підлітки, для яких ми створюємо продукт сьогодні? На всі питання поступово знаходили відповіді, які втілили в проєкті.
Проєкт заснований на наших ідейних ресурсах та власних коштах. У нас немає мети заробити захмарні статки. У той же час наші зошити й офлайн-уроки – це реальні бізнес-продукти та послуги, і це історія про бізнес-процеси. Ми не можемо бути безкоштовними, ми не соціальний проєкт, але до ціноутворення ставимося демократично. Вартість одного зошита з будь-якого предмета – 249 грн, і це фактично дорівнює його собівартості. Ми хочемо надати можливість усім дітям використовувати нашу розробку.
Вартість офлайн-курсів становить 1300 грн за 12 годин, або ж 108 грн за годину. Думаю, ви знаєте ціни за 1 годину занять у Києві. Це також доволі низька вартість порівняно з тією, яку пропонують схожі проєкти. Як на мене, логічно й правильно давати можливість підготуватися до ЗНО не за всі гроші світу. А в Чернігові, де ми також працюємо, ціни втричі нижчі за київські за ті самі послуги.
Для нас принципово залишатися доступним для більшості людей продуктом. Намагатимемося так працювати й надалі.
Почали, звичайно, з української мови. Розробили одну тему, дали учням на тестування, зібрали фідбеки, побачили, що працює, чи можна використовувати матеріали для самостійного навчання. Чи взагалі реально самостійно готуватися за таким матеріалом, чи тримається мотивація? З’ясувалося, що модель такої підготовки працює, учням подобається, і вони готові більше часу витрачати на самостійну роботу, якщо порівнювати з роботою зі стандартним посібником. Дехто навіть казав, що годинами «зависав» із зошитом, бо там же NK і Тіна Кароль, це захопливо.
Набирали команду розробників, дизайнера, верстальника, який працював уже над продуктом для друку. Розробили три зошити для кожного модуля підготовки. Від початку до появи цих трьох томів пройшло більше року. Паралельно продукт постійно тестували наші учні.
Наразі ми маємо інтерактивні зошити для підготовки до ЗНО з української мови та історії України. Українська література не витримала процес тестування, дітям виявилося забагато такого матеріалу, і ми припинили розробку після тестування першого тому. Натомість зробили дуже короткі нотатники для наших прагматичних міленіалів.
Але процес роботи над зошитами не закінчується, адже все постійно змінюється. Рік працювали з матеріалами, а наприкінці отримали від учнів відгуки, як покращити продукт. Наприклад, у дітей виникали складнощі із завданнями з креативом, де необхідно щось домалювати або розробити. Вони просто пропущені в багатьох зошитах наших учнів. А ми ж прагнули розробити ці завдання, щоб діти відтворювали пройдений матеріал, тобто досягали максимального рівня його засвоєння. Виявилося, що вони не готові витрачати час конкретно на такий вид завдань. Один із висновків, який не був очевидним для нас! Ніколи не варто забувати, що споживач – це вже дорослі й свідомі підлітки зі своїми пріоритетами, плануванням часу й баченням світу.
Назву вибирали довго, страждально, багато брейнштормили. Дуже хотіли, щоб у назві була закладена цінність, і це вдалося.
Наша цінність – відсутність штампувань, особистісних та шкільних ярликів та оцінок. Є вираз: «Спочатку ти на заліковку працюєш, а потім вона на тебе». Буває, що дитина вже «прокачала» якусь тему, краще вивчила, а має ті ж самі оцінки, які були на старті, просто тому, що так склалося від початку. Є дуже багато ситуацій, коли діти по-справжньому страждають від цього, від негнучкості викладачів.
Ми відкриті до будь-яких учнів. Нам не принципово, яким був досвід дитини в школі, ми готові працювати з кожним з нуля.
Цінністю для нас є освіта, доступна для кожного, та можливість для всіх, незалежно від попереднього досвіду, здобути ту освіту, яку він хоче. І це важливо.
Ми не є професійними маркетологами, але наразі маркетингом займаємося власноруч. Тож все робимо самотужки, спираючись на логіку та аналітику: що може бути цікаво нашій аудиторії, де це розмістити, чи буде хтось репостити, чи буде це корисним для дітей тощо. Сказати, що ми робимо щось специфічне, не можу.
Що працює без винятків, сказати важко. Наприклад, маємо Facebook-сторінку та Instagram-сторінку проєкту. Також окремі з кожного предмету, які ведуть наші викладачі. Проте ці дві соцмережі працюють зовсім по-різному. Інстаграм – аудиторія дітей, Фейсбук – учителі та батьки. Що злітає в Інстаграмі, у Фейсбуці може набрати один лайк. І навпаки. Сидиш і думаєш: «Ну чому?!»
Наприклад, в Instagram Stories запустили опитування: «Ваш варіант розтлумачення «ЗНО», окрім традиційного». Накидали дуже багато прикольних варіантів (зубрильно-навчальний осередок, зло нас об’єднує тощо), ми зробили добірку, запостили, і цей пост став одним із найуспішніших за півроку – понад 100 000 охоплень! А у Фейсбуці – не зайшов. Проте вибухнув пост про те, які відбулися зміни в ЗНО-2020, що вилучили, а що додали в програму – понад 1000 репостів та значне охоплення. Тож щось передбачити дуже складно.
Маємо Telegram канал, де безкоштовно ділимося з дітьми якісним матеріалом. Наприклад, підготували трекер з української літератури: що прочитати, скільки часу на це потрібно. Він допомагає самостійно підготуватися до іспиту протягом року. Минулого року ми запровадили формат чек-листів для підготовки з кожного предмету – програма, розбита на зручні блоки, яку дитина використовує, щоб відстежувати свій шлях. Діти використовували, багато вдячних відгуків отримали наприкінці року.
Звичайно, це все працює на нас, допомагає формувати і репутацію, і спільноту, і досягати нашої мети – бути доступним проєктом для дітей, адже цей корисний контент доступний для всіх. Заходь і завантажуй.
Проте більшість реальних клієнтів приходять за рекомендаціями, і це нас тішить. В Інстаграмі діти пишуть самостійно, просять надати матеріали та інформацію. Деякі клієнти приходять із сайту. За статистикою, 57% приходять за рекомендаціями, 35% –через інстаграм, 4 % – Фейсбук, решта – через інші канали.
Головне – це спільні цінності. Ми кайфуємо від того, що робимо, від результатів наших учнів. А поки це приносить задоволення, поки це працюватиме. Поки є цінності, які об’єднують людей в один проєкт, він буде жити і знаходити своїх клієнтів.
Розкажіть про ваших учнів. Які вони? Як мислять? Що думають про ЗНО?
По-перше, вони прекрасні. Щоразу нові, це дуже спонукає розвиватися. По-друге, вони дуже прагматичні щодо результату. У них є ціль скласти тест, а не отримати знання, тому максимально часу вони витрачають на тестові формати. Скажімо, якщо домашнє завдання міститиме або тести, або намалювати, то 90% зроблять тести і 60% намалюють.
Раніше в дітей було більше безапеляційної довіри до викладача, процесу підготовки та системи.
Зараз їм потрібно чітко розуміти, для чого вони це роблять. І це супер! Покоління критичного мислення росте.
Я вважаю, що це те покоління, яке зробить значні зміни в країні. Тому що вони хочуть розуміти, структурувати. Вчу цей вірш – навіщо? Нормальний підхід, а не вчити заради вчити.
Вони не питають, навіщо їм це для життя, тому що мають мотивацію на тести. Але якщо вдається їх зацікавити цим текстом через різні підходи, інтерпретацію – це круто. Наприклад, у нас є формат lesson out, коли ми уроки проводимо поза аудиторією. Наприклад, ідемо в театр на тему «Наталка Полтавка», після чого обговорюємо п’єсу. Часто так вдається пробудити внутрішню мотивацію до пізнання, і це – одне з найбільших досягнень. Коли учень прийшов через тести, а потім десь зачепило, і йому вже хочеться дізнатися більше, він відкриває внутрішнє сприйняття предмету, і це цінно для формування його як особистості, для суспільства, для країни.
Дуже по-різному. Є діти, які визначилися, що точно вступатимуть у медичний, а є й ті, хто декілька разів за рік змінюють бажання та остаточно не можуть визначитися, і батьки підтримують їхні пошуки.
Є демократичні батьки, які дозволяють дітям помилятися, і я обожнюю їхній підхід. Наприклад, одна мама, яка обіймає високу посаду та має можливість побудувати кар’єрний шлях дитини заздалегідь, звернулася до нас із чіткою позицією: «Я не втручаюся в те, що він робить. Він повинен сам відповідати та вчитися на своїх помилках». І в хлопця за рік були ідеї від культурології, маркетингу, міжнародних відносин до IT. Мама підтримувала його пошуки та спроби й казала, що навіть якщо він «витратить» цей рік, це буде для нього більш цінно, ніж її сценарій.
Одна дівчинка, батьки якої мають власний бізнес, а тому могло би здаватися, що все вирішено за неї, цілий рік не могла визначити, куди вступати. Вирішила податися в «Українську академію лідерства» (10-місячна освітня програма розвитку для випускників шкіл), щоб зрозуміти, що їй робити далі. Потрапила, отримала такий собі Gap year.
Ви говорили, що викладання та філологія – покликання. Як це відчуваєте?
Як у Сковороди. Якщо важке для тебе легке, то значить воно потрібне. Це – внутрішнє задоволення. Я дуже радію, коли бачу розуміння в очах, коли зневіра змінюється на зацікавленість.
Мені здається, що це – найбільш благородне, що може робити людина взагалі на планеті, – викликати в людей зацікавленість до знання, тобто вчити.
Багато змін, звісно. Позитивні намагання зробити освіту більш демократичною. Запозичення фінського досвіду, який мені імпонує.
Наразі реформа працює з тим, що маємо, але не торкається того, із чого все починається, – педагогічних університетів. Якщо обирати один показник, який необхідно змінити, я б зупинилася на престижності професії вчителя та навчанні вчителів сучасним підходам, цінностям. Уявіть, колега, яка отримувала освіту в Драгоманова, розповідала, що на курсі з назвою, на кшталт, «Сучасні методи викладання», лектор читав: «До сучасних аудіальних методів належить грамофон, платівки тощо». І смішно, і страшно, як це працює.
За цей рік статистично на педагогічні спеціальності вступили абітурієнти з найнижчими середніми балами ЗНО – 144 бали, при тому, що середній поріг вгадування для кожного предмету – 140 балів! Мізерно низько. І це поза увагою.
Безперечно, величезним бонусом цієї системи є те, що вона дала можливість абітурієнтам справедливо отримати місце у будь-якому ВНЗ. Це чудово. Я ще пам’ятаю період іспитів в університетах, хабарництво, кумівство та заангажованість цих процесів. І досі батьки приходять із питанням: «Як в КІМВ вступити, якщо ми там не маємо знайомих?» Ми розповідаємо, що студенти, які отримали високий бал із ЗНО, вступили в КІМВ на бюджет. Це величезний плюс ЗНО.
Але якщо розглядати систему внутрішньо, виникає багато питань і до формату проведення іспитів, і до завдань, і до контенту, і до програм. Є багато нюансів, із якими можна працювати, удосконалювати, і я думаю, що в межах освітньої реформи це все відбудеться. Я щиро в це вірю.