Діти сидять на різнокольорових кріслах-мішках за столами, виставленими в рядочок. Вони дивляться на монітори ноутбуків і клікають мишками. У моніторі кіт бігає за мишею. Перед ними — така сама гра на проекторі. Позаду сидять батьки, поруч викладач, який пояснює учням, що робити далі. Він учить їх не грати в комп’ютерну гру, а створювати її.
«Акадeмія кодування» була заснована в листопаді 2015 року й відтоді випустила вже десять груп. Понад сто дітей від семи до дванадцяти років навчилися створювати ігри власноруч. Нині в Києві працюють чотири осередки проекту, ще кілька відкриються в найближчі місяці. Навчальні центри є також в Одесі й Чернівцях, а незабаром з’являться у Львові та Маріуполі. Програма ІТ-освіти для дітей сформована за зразком подібної британської ініціативи, проте програму занять українські активісти склали самі.
Координатор проекту Кирило Савченко розповідає, що для створення навчального центру потрібно небагато: місцеві координатори й викладачі, техніка і приміщення. Навчання тут безкоштовне. Грантової підтримки проект не має, тож усі, хто над ним працюють, — волонтери. Приміщення також винаймають безкоштовно: домовляються з хабами чи бібліотеками. Якщо в бібліотеках зазвичай є комп’ютери, то в київському Smart City Hub діти користуються або власними ноутбуками, або технікою, яку Кирило позичає у друзів та знайомих спеціально для занять.
Попит на безкоштовну ІТ-освіту виявився величезним: лише в Києві на наступні курси записалася тисяча сімей. Батьки одного з учнів кажуть, що привели сина, бо він давно цікавиться коп’ютерами і програмуванням. Хлопцю тринадцять, у групі він найстарший. Під час заняття батьки не впевнені, чи сподобається йому, чи не буде залегко. Та по завершенні підходять до Кирила, дякують і запитують про час наступної зустрічі. Батьки іншого хлопчика, дякуючи організаторам, кажуть, що були би щасливі, якби таке було в їхньому дитинстві.
Курс триває два з половиною місяці — десять занять. Дітей учать кодувати візуальною мовою Scratch та HTML/CSS за спеціально розробленим для них курсом. Scratch розробила команда проекту Lifelong Kindergarten MIT Media Lab Массачусетського технологічного інституту.
Кирило Савченко каже, що ця мова дозволяє початківцям в ігровій формі зрозуміти логіку програмування. За допомогою набору графічних об’єктів-спрайтів (тварини, люди, предмети) і дій-скриптів для них (рух, зовнішність, звук) створюється сценарій гри.
Користування програмою безкоштовне, її перекладено п’ятдесятьма мовами — серед них є українська — й інтуїтивно зрозуміла у використанні. Для дітей від п’яти до семи є полегшена версія Scratch Junior, яку можна встановити на планшет або смартфон. Тож програмувати можна починати, ще не навчившись читати.
На першому занятті курсу дітей учать створювати алгоритм гри-доганялки, але жоден із учнів не створює гри, ідентичної до показаної ментором. Можливості сервісу дозволяють створювати унікальні ігри навіть із однаковими алгоритмами. Діти різного віку на заняттях активні і щиро радіють своїм першим результатам. Тим часом формальна освіта використовує Scratch у старших класах або навіть на перших курсах університету.
Опанувати Scratch можна й самотужки, проте проектів, де в ігровій, цікавій для дітей формі викладають програмування, в Україні дедалі більшає. Найбільше поширені осередки Technology Nation Kids від фонду BrainBasket та «Академії кодування» й гілка британської ініціативи CodeClub.
Курс програмування у Scratch дає не лише базові навички програмування. За словами Кирила Савченка, він також учить креативного мислення. «Ми не змушуємо дітей лише повторювати наші команди, а даємо можливість самим приймати рішення, вчимо думати. Ми питаємо їх, як робити далі, й показуємо, що будь-яку програму можна створити в кілька способів. Креативне мислення й логіка — те, що потрібно розвивати в дитини в такому віці», — пояснює він. І додає, що алгоритми, з якими працює програмування, щодня використовує кожна людина, і вміння розкладати процес на правильний алгоритм допоможе кожному — навіть людині, що не планує бути програмістом.
Ще одна важлива річ, якої вчить курс, — працювати над проектами й презентувати результати. За словами Кирила, фундаментальну різницю між курсом, розробленим «Академією кодування», й курсами формальної освіти становить не розв’язання окремих завдань, а тривала поетапна робота. Головним завданням координатор проекту називає зміну навчальної парадигми та її наближення до європейських та американських практик розробки масштабних проектів, до культури використання нових технологій.
Фото з фейсбук-сторінки https://www.facebook.com/uacodeacademy
Катерина Глущенко