Є такий мультфільм "Думками навиворіт", про дівчинку в голові якої живуть емоції. У ньому дуже просто розповідається про те, що всі емоції і почуття є важливі, чи то радість і сум, злість чи страх.
Діти, особливо маленькі, не ховають та не стримують своїх переживань, і саме тому їхній день забарвлений емоційними проявами: у малечі забрали іграшку – вона голосно плаче, віддали – знову сміється, наче нічого не трапилось.
Але що трапляється, коли ми починаємо обмежувати емоційну поведінку дитини?
Дуже важливо знати, що почуття не мають статі.
Багато батьків, зокрема хлопчиків, з раннього дитинства вчать стримувати свої емоції: "Хлопці не плачуть", "Ти ж мужчина, терпи".
Ці стереотипи передбачають заборону на прояв, а значить і на відчуття емоцій, відповідно не дозволяють дитині бути в контакті з справжнім собою.
Накопичені емоції схожі на воду в каструлі з запаяною кришкою, яка стоїть на повільному вогні. Спочатку вода спокійна, потім вона нагрівається, а за деякий час закипає і перетворюється в небезпечну лаву.
Так і емоції рано чи пізно прорвуться ззовні у вигляді неконтрольованих спалахів злості та агресії на оточуючих вже у дорослому віці.
Проявляти емоції безпечно для себе і для оточуючих можна різними способами. Головне, робити це вчасно, не доходячи до критичної точки.
Про найдієвіші фрази прояву емоцій часто забувають, але: "Мені неприємно це чути", або "Я відчуваю образу на тебе за ці слова" – прості та ефективні методи, щоб погасити пожежу емоцій всередині себе.
Ось простий чекліст, для безпечного прояву емоцій, який варто повторити батькам та навчити цього дітей:
Для початку варто усвідомити і розпізнати власну емоцію. Хтось наступив на ногу в автобусі? Що ви відчули: агресію, страх, ніяковість?
Прийміть свою емоцію. Все емоції є нормальними і для чогось нам потрібні.
Спробуйте зрозуміти, чому ви відчуваєте саме ці почуття.
Прийміть рішення, яким чином висловити свої почуття.
Безпечно для себе та інших поділіться своїми емоціями.