Оксана Коваленко, вчитель математики та інформатики, розмірковує про те, що може вбивати мотивацію дітей до навчання.
Батьки вважають, що дитина готова до навчання в школі, оскільки вона багато знає для свого віку.Інтелектуальна готовність – це не синонім готовності психологічної, яка визначається рівнем розвитку довільної поведінки, тобто умінням дитини підкорятися певним правилам і робити не те що їй хочеться, а те, що необхідно. Тут важливо ще з дошкільного віку розвивати у дитини вміння долати себе: привчати дитину робити не лише те, що їй подобається, а й те, що не подобається, але потрібно.
Дитину рано віддають в школу. Не можна забувати про біологічне дозрівання (кістковий і зубний біологічний вік). Біологічно незрілу дитину краще в школу не віддавати, оскільки у неї ще не сформована рука. Перевірити, чи сформована рука, можна наступним чином: попросити дитину ставити крапки в клітинки. У нормі дитина проставляє 70 точок за 1 хвилину. Якщо результат нижче, то цілком можливо, що рука ще не закостеніла. Що стосується зубів, до моменту вступу дитини до школи у неї повинні змінитися 4 передніх зуби: 2 внизу і 2 вгорі. Таким чином, біологічна неготовність дитини до школи веде, як правило, до важкої шкільної адаптації (дитина швидко втомлюється і не справляється), а це ймовірність того, що дитина починає тихо ненавидіти школу.
Дитина не відвідувала дитячий садок. Відсутність контакту з однолітками веде до відсутності довільної поведінки, коли дитина змушена, щоб грати з іншими, рахуватися з чужою думкою і бажанням, жити в колективі, дотримуватися правил, навіть якщо їй не дуже хочеться.
Напружена ситуація в сім’ї. Дитина, що звикла до високого негативного емоційного напруження через переживання з приводу своєї сім’ї, як правило, вже просто не реагує на проблеми навчання і відміток – у неї просто не вистачає на це енергії.
Відсутність чіткої організації життя дитини, недотримання режиму дня, бездоглядність в побуті. Діти, які відвідують якісь цікаві для них заняття, більш організовані й, як правило, більш мотивовані до навчання, попри збільшене навантаження.
Порушення єдності вимог до дитини з боку батьків. В такій ситуації дитина розгублена і просто не розуміє, чого їй прагнути. У неї не формується власне розуміння цілей навчання.
Неправильні методи виховання. Придушення особистості, погрози, фізичні покарання або, навпаки, надмірна опіка, звичайно, також руйнують мотивацію дитини як до навчання, так і до життя в цілому.
Завищені вимоги. Дуже важливо враховувати об’єктивні можливості дитини. Інколи батьки вбачають злий умисел або лінь в небажанні дитини вчитися в той час, як можуть бути об’єктивні причини для таких проявів: соматичний стан, психологічні особливості, особливості розумового розвитку та інше.
Некоректна поведінка. Деякі батьки просто вбивають мотивацію до навчання через висміювання, некоректні висловлювання, порівняння з іншими дітьми. Вони власноруч заганяють дитину в ситуацію неуспіху, невдачі.
Проєктування своїх очікувань на доньку чи сина. Це, напевне, найпоширеніша помилка батьків, не завжди навіть усвідомлювана. Батьки вірять у те, що діти повинні розділяти інтереси, які були у них в дитинстві, і часом не допускають навіть думки про те, що їх дитині це може бути зовсім не цікаво. Тиск батьків може бути тим сильніше, чим менше їм самим вдалося реалізуватися в цікавих для них галузях.
{{read_more|Читайте також| 3132, 4921}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram