Олена Романюк, журналістка
Все більше українців захоплюються плаванням.
Цей вид спорту підійде практично кожному.
Дітям плавання корисне, бо стимулює розвиток. У Франції, наприклад, це обов’язкова частина шкільної програми.
Дорослим відвини басейну можуть допомогти в боротьбі із зайвою вагою та хронічними захворюваннями.
Однак, для того, щоб плавання принесло максимум користі та задоволення, важливо правильно та усвідомлено підійти до вибору басейну.
З цим питанням ми пішли до тих, хто пропрацюв у воді багато років – тренерів, вони точно знають, на що слід звертати увагу, а на що ні.
Як визначитися з місцем для плавання, нам допомогли розібратися:
Андрій Ляшенко, старший тренер НОК "Олімпійський стиль" (Київ), керівник проекту із запливів серії Oceanman і запливу через Босфор; Юлія Шепелюк, тренер Центру здоров'я та краси "АкваРай" (Рівне); Юлія Собуцька, засновниця Water Baby (Рівне – Париж).Ситуація з басейнами в Україні скрутна.
По-перше, санітарні норми не мінялися ще з радянських часів.
По-друге, більшість басейнів в Україні були збудовані у той же період при школах, університетах, садочках тощо. Нині в багатьох з них ледве що плитка на голову не падає, не кажучи про якусь зовнішню естетику.
Як альтернатива відкривається багато приватних басейнів, де є гарний ремонт та додаткові методи обеззараження води. Однак часто ціни в них кусаються, а 100% гарантії у їх чистоті та безпеці також ніхто не дає.
Андрій Ляшенко, старший тренер НОК "Олімпійський стиль", радить перед тим, як піти у басейн визначитися для чого вам плавання – для професійних тренувань, навчання плаванню чи проведення дозвілля. І обирати саме виходячи з цих цілей.
Є два види басейнів:
басейни для навчання плаванню, довжиною близько 20 метрів; спортивні басейни, довжиною 25 або 50 метрів."Спортивні басейни підійдуть, в першу чергу, для професійних тренувань.
Однак при необхідності в них також можна вчитися плаванню, за умови, що людина не боїться глибини.
Якщо страх глибокої води є, тоді краще вчитися у басейнах, які мають однакову глибину по всьому периметру, що дозволяє встати на ноги в будь-який момент тренування", – пояснює тренер.
Він додає, що якщо басейн обирається для дітей, тоді краще зупинити вибір саме на дитячому. Такий відрізняється від дорослого більш високою температурою води та частою її заміною.
Для зовсім маленьких членів сім’ї найкраще взагалі обирати басейни для немовлят. Це так звані малі ванни, де вода змінюється раз на тиждень, а то й раз на день.
Другий критерій вибору – місцерозташуванням басейну.
Більшість тренерів рекомендує обирати місце для плавання біля роботи або дому. Тому що їздити в басейн (і особливо дітям) за багато кілометрів буде важко й незручно, і бажання тренуватися може швидко минути.
Незалежно від того, хто буде плавати в басейні дорослий чи дитина, обов’язково треба звернути увагу на якість води.
Вода в басейнах повинна регулярно проходити спеціальний цикл очищення та знезаражування. Тому, якщо у рекламі басейну не вказана інформація, як саме фільтрується вода, не соромтеся запитати про це в адміністратора.
"Дуже часто українців турбує питання, чи є у воді хлор, – розповідає Юлія Шепелюк, тренер Центру здоров'я та краси "АкваРай" (м. Рівне).
Відповідно до законодавства України хлорування води в басейнах загального користування обов'язкове. Тому так, хлор у воді є. Проте, його кількість може істотно відрізнятися, залежно від застосованих систем очищення".
Ідеальним, за українськими нормами, вважається рівень хлору у воді 0,4-0,6 мг/л. Правда, мінімальної норми можна досягти лише при використанні в басейні додаткових систем очищення.
"Часто рівень хлору залежить від кількості відвідувачів басейну.
Тобто, чим менше людей відвідує басейн за день, тим менше хлору необхідно додавати, щоб забезпечити необхідний стан води", – відмічає Андрій Ляшенко.
До речі, сильний запах хлору в басейні зовсім не означає, що його у воді багато.
"Якщо ви чуєте сильний запах хлору, скоріше за все, у басейні погано працює витяжка або ж не дотримуються правила гігієни.
Кожен відвідувач басейну перед тим як зайти у воду повинен обов’язково прийняти душ, інакше хлор "окутує" брудні мікроклітини його шкіри, волосся, знищує їх та виділяє запах", – пояснює Юлія Собуцька, засновниця засновниця Water Baby (Рівне - Париж).
За її словами, у кожному басейні має бути хлор, тому що це, в першу чергу, безпека. А підхопити той же грибок можна швидше не у воді, а у роздягалці чи при контакті з бортиком басейну.
Найкраще вибирати басейн, де вода не тільки хлорується, але й використовуються додаткові системи очистки:
іонізація, ультрафіолет, озонування води, сольовий електроліз.Відрізнити басейн із сучасною системою очищення може кожен відвідувач. Для цього достатньо просто уважно оглянути сам басейн.
"Якщо стіни басейну покриті старенькою квадратною плиточкою, яка, до того ж, у деяких місцях ще й відпала, – зрозуміло, що тут про жодну ефективну систему очищення мова не йде, – пояснює Юлія Шепелюк.
В хорошому басейні також не має бути вапняних відкладень, корозії поручнів, каламутної води і таких самих ділянок на стінках і дні басейну. Мають працювати всі витяжки та вентиляція.
Вода має бути прозорою, а працівники постійно слідкувати за чистотою басейну, роздягалок, душових кабін".
У свою чергу, Андрій Ляшенко рекомендує задавати адміністратору ще одне питання: як часто змінюється вода в басейні?
"У багатьох басейнах нормою вважається повна заміна води один раз на рік.
Тому чудово, якщо в басейні скажуть, що використовують ще й систему часткової заміни води. Це коли зливається біля 20% "старої" води і додається свіжа.
Наразі такий підхід практикують багато басейнів, але є ряд клубів, які не міняють воду по кілька років", – попереджає тренер.
Юлія Собуцька розповідає, що у Франції люди не переймаються питаннями обеззараження води, оскільки при кожному басейні є своя мінілабораторія.
"Дуже часто, навіть якщо в басейні багато відвідувачів, їх можуть попросити вийти та закрити басейн з метою обеззараження води, якщо показники перевищують норму.
Крім того, навіть у величезних басейнах воду повністю міняють декілька разів на рік", – розповідає вона.
В Україні, щоб убезпечити себе, експертка радить набрати воду з басейну в пробірку та віднести її в лабораторію на аналіз.
Справа в тому, що віднедавна Санепідемслужба в обов’язковому порядку перевіряє тільки державні та комунальні басейни, приватні ж перевіряють лише, якщо вони підписали договір із службою, тобто можуть і не підписати.
Тобто сподіватися у питаннях безпеки потрібно в першу чергу на себе.
Якщо басейн для плавання обирає дорослий, який хоче активно поплавати, температура води має бути нижчою 30 градусів, а саме 26-28 градусів.
Причина такого вибору – більша температура води, більше навантаження на серцево-судинну систему.
Дітям же навпаки буде комфортніше у воді від 28 градусів.
Для них температурний режим особливо важливий, адже в основному діти приходять на заняття новачками й їм потрібна адаптація. Коли ж вода холодна діти думають тільки про те як зігрітися, а не про те, щоб слухати тренера.
Якщо мета походу в басейн – це тренування, спеціалісти радять не пожалкувати коштів і звернутися до тренера (інструктора). Особливо, якщо мова йде про дитину.
"Дуже важливо, не кидати дітей одразу на групові тренування. Завжди потрібно починати з персональних. Тоді скорочується ризик, що дитина може злякатися, напитися води чи не побороти свій страх пірнання.
Для дітей, які вміють пірнати, перші тренування дадуть ази техніки плавання", – розповіла тренер одного з дитячих басейнів, яка побажала не називатись.
При цьому, за її словами, важливо, щоб тренер заходив у воду з дитиною. Так, цінова політика тут дещо "кусається", але такі тренування – максимально ефективні.
Дитячий тренер стверджує, що навіть 10 персональних тренувань з дітьми дають відчутний результат. Після них тренер вже може сказати, чи потрібно дитині продовжувати індивідуальні заняття, чи виходити в групу та переходити у більший басейн.
Що стосується критеріїв вибору інструктора, то тут вони однакові, як для дітей, так і для дорослих. Є тільки один аспект – працює тренер з дітьми чи ні.
Перше питання, яке ви повинні задати тренеру, яка в нього освіта.
"Бажано, щоб він закінчив профільний інститут – фізкультури або педагогічний, але кафедру фізичного виховання, відділення плавання.
Якщо у тренера будь-яка інша освіта – це вже мінус тренеру в будь-якому випадку. Тому що без знань теорії і методики фізичного виховання та теорії і методики навчання плаванню тренування не можуть бути досконалими", – вважає Андрій Ляшенко.
Також потрібно поцікавитися, чи займався сам тренер плаванням та який він має розряд.
Якщо він кандидат в майстри спорту або майстер з плавання – це дуже добре.
Якщо ж тренер майстер спорту в будь-якому іншому виді спорту – це значить, що він може мати теоретичні знання, але у нього відсутні практичні навики.
Краще всього брати тренера з досвідом роботи від 5 до 10 років.
Також бажано поцікавитися, чи продовжує тренер свої виступи або заняття, як плавець.
"Тренери, які не виступають, частіше всього вже "не горять". Є тренери, які захоплюються своєю роботою: вони готують спортсменів, тренуються самі і отримують задоволення від того, що роблять.
Плюс – це збереження практики. З часом плавання розвивається, з’являються зміни в техніці. І якщо тренер продовжує виступати і займатися плаванням, то він пробує все це на собі, а після того, краще пояснює все тим, кого вчить", – впевнений Андрій Ляшенко.
Відмітимо, що персональне тренування для дорослого в басейні буде коштувати десь від 300 до 1000 грн, в залежності від кваліфікації тренера (це не включаючи ціну відвідування басейну).
Проте, не обов’язково займатися з ним постійно. Якщо людина вміє плавати, у неї поставлена техніка, то є можливість займатися з тренером віддалено – тренер пише плавцю тренувальну програму, а він вже приходить до басейну і виконує її самостійно.
Крім того, він пише тренеру про самопочуття, проблеми, які виникають під час тренування, та свої досягнення. Навіть самі тренери кажуть, що це дуже зручно.
"В залежності від цілей це може бути від двох до десяти тренувань на тиждень. Тобто, людина домовляється з тренером, озвучує йому мету своїх тренувань, а він вже ставить проміжні цілі та пише програму тренувань, – пояснює Андрій Ляшенко.
Наприклад, ваша велика мета - переплисти Босфор, але 8-10 місяців готуватися до цього досить нудно. Тому тренер повинен поставити перед вами проміжні цілі.
Наприклад, через 1-2 місяці проплисти кілометр, через три – виступити на перших змагання в басейні, через п'ять – виступити на змаганнях в басейні, але на довшу дистанцію, через 6-8 вийти на відкриту воду, а потім відправитися в запланований спортивний табір.
Виконавши усі проміжні цілі ви разом з командою поїдете і перепливете Босфор".
Взагалі, наявність програми – це показник хорошого тренера. Будь-який досвідчений повинен мати тренувальний план і вести щоденник тренувань підопічного.
Якщо такого щоденника немає, і тренер не записує виконану з вами роботу (на папері, в електронному вигляді – неважливо), то це означає, що в нього немає чіткого плану та матеріалу для аналізу. І якщо в якийсь момент часу ви не приходите до проміжної цілі, яка була поставлена, то тренеру немає чого проаналізувати й зрозуміти, як змінити вашу систему тренувань, щоб досягнути основної мети.