У найближчі 10 років ані школи, ані виші не зникнуть. Ба більше, онлайн-навчання їх не замінить. Проте роль освітніх інституцій суттєво зміниться
У школі 11 років, ще чотири в університеті. Підйоми о 7-й ранку, парти, змучені батьки та школярі з ранцями більшого за себе розміру. Питання учнів до вчителів: “А навіщо мені школа, якщо я можу все загуглити чи подивитись це в YouTube?”. Справедливі сумніви батьків щодо традиційної шкільної освіти та дедалі частіше схиляння до індивідуального домашнього навчання. Тим більше що вже цілком природні повсякденні аксесуари — планшети замість десятка підручників, цифровий папір чи інтерактивна дошка замість крейди — не рідкість, а буденність.
Тривожні сигнали “з місць” свідчать: систему освіти варто змінити. Ба більше, на цьому наголошують навіть ті країни, чия освіта входить до Топ-5 найкращих. Так, 42% австралійців стверджують, що нинішня навчальна програма є неадекватною, а 30% не впевнені, що дітей дійсно готують до майбутніх робочих місць. А в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) підкреслюють, що учні, які вступили до школи 2018 р., зіткнуться з майбутніми проблемами, які зараз не можуть навіть передбачити.
Невизначеність щодо власного професійного майбутнього також не сприяє позитивному ставленню батьків до сучасної системи освіти. Значна частка австралійських респондентів (78,8%) погоджуються з тим, що традиційні навчальні предмети не готують молодь до робочого середовища, і значна кількість предметів і дисциплін, які викладаються зараз, стануть неактуальними після завершення навчання (74,2%). І це відзначають мешканці країни, яка в щорічному рейтингу оцінювання якості освіти PISA традиційно займає місця в другій десятці (про що ми лише мріємо).
Тож якою має стати освіта до 2030 р., аби лишитись актуальною?
Діти ХХI століття — інші. Їм не цікава лише теорія, яку вони й самі знайдуть в інтернеті. Їм цікава нова форма взаємодії. Як би не хотілося учням не ходити до школи, вона точно існуватиме наступні 10 років. “Природа людей не змінюється так швидко, еволюція не відбувається миттєво, тож за 10 років школи точно не зникнуть. Система освіти — це величезна машина, в якій задіяні мільйони людей, враховуючи вчителів, учнів та їхні родини. Кожен має отримати загальну середню освіту. Тож руйнувати цю систему протягом 10 років ніхто не буде”, — прогнозує експерт порталу “Освіта Нова” Ірина Порецька. Погоджується з нею і Микола Скиба, експерт напрямку “Освіта” аналітичного центру “Український інститут майбутнього” (UIF), який вважає школу і професію вчителя — явищами стабільними. А й справді, незважаючи на прогнози щодо того, що комп’ютери замінять вчителів, за даними ОЕСР, потреба у вчителях (у тому числі й наставниках) за період 2015-2030 рр. подвоїться.
Єдине, що має змінитися, на думку експертів, ролі усіх стейкхолдерів в освітній галузі. “Функція шкіл зміниться, але сама інституція залишиться. Вона може існувати як креативний хаб. Майбутня роль школи — навчити взаємодіяти, комунікувати, зробити учня командним гравцем”, — зауважує пан Скиба.
Він навів приклад школи майбутнього, що вже існує. У Нідерландах є школа Agora College, де нема ані програми, ані класів, ані вчителів. Складається враження, що ця школа — типовий стартап з принципами scrum-системи. Кожен день учнів, яким від 12 до 18 років, починається з дагстарту: студенти розповідають про свої завдання на день, про те, чого вони сподіваються досягти, і озвучують, яка допомога їм може знадобитися. Вчителі в Agora — це тренери, які забезпечують глибоке занурення в предмет та індивідуальну роботу з кожним учнем над подальшим розвитком навчального процесу.
Так само із “зовнішніх” трендів сучасної школи — навчальні заклади в форматі open space, в яких люди можуть вільно переміщатись, заходити в різні класи, де їм може бути цікавіше, зручніше та комфортніше. Лише в безпечному просторі може відбуватися процес навчання, тож школи ставатимуть дедалі більше схожими на сучасні офіси.
Чи постане питання відсутності учнів, якщо вони захочуть навчатися самостійно онлайн? Технології — це лише один з інструментів, який використовує школа для навчання. Проте саме технології дозволять суттєво змінити підходи до освіти. “Наприклад, банальна наявність інтернету та комп’ютера дозволяє отримувати дистанційну освіту самостійно, не відвідуючи школу. І цей спосіб навчання користується попитом”, — зазначає пані Порецька і наголошує, що більшість процесів шкільного навчання взагалі можна перевести в онлайн і персоніфікувати його під кожного учня та родину. Наприклад, з віртуальних інструментів, що вже взяті на озброєння українськими школами, можна назвати онлайн-щоденники (школа “Афіни”), індивідуальні траєкторії навчання (DEC life school), навчання за кейс-уроками (ліцей “Гранд”).
Як на доказ актуальності онлайн-освіти можна поглянути на дослідження фахівців з TechNavio, які свідчать: щорічно світовий ринок онлайн-навчання зростає на 20%. Електронне навчання, прямий доступ до інформації завдяки технологіям є одними з найбільш багатообіцяючих нових бізнесів на світовому ринку, що до 2025 р. складе приблизно $331 млрд. Онлайн-освіта надає можливості комфортного навчання, але в цьому форматі відсутні аудиторні заняття, які покращують ще й soft skills. Тому, нам здається, що майбутнє — за змішаним навчанням.
Хоча Микола Скиба, наприклад, не поділяє цього оптимізму. Він вважає, що для кращого засвоєння інформації потрібен просторовий досвід, а онлайн-освіта цього не дає. “Раціональне мислення, якому вчить нинішня школа, це лише невелика частина з того, що формує наші навички та нашу особистість. Набагато більше мозкових центрів задіяні в розпізнаванні жестів, рухів, отриманні просторового досвіду та в комунікаціях, що не замінити онлайн- чи дистанційним навчанням”, — переконує експерт.
Також варто зазначити, що покоління Z надає перевагу взаємодії віч-на-віч, на відміну від міленіалів. Вони хоч і проводять багато часу онлайн, проте все одно прагнуть рівноваги. Іноді їм потрібно навіть більше спілкування та менше часу в ґаджетах.
Тобто можна говорити про синергію education (освіта) та entertainment (розваги) у форматі подачі матеріалу. Зараз кожен з нас перенасичений інформацією. Тож, щоб діти схопили, засвоїли та заглибилися в якусь тему, її потрібно подати цікаво. Найкраще це зробити у вигляді гри. “Ми навчаємося тоді, коли нас щось зачепило за живе. На базовому рівні ми залишаємось мисливцями. Ми створені природою для переслідування здобичі. Нині це переноситься на пошук знань, тобто нам потрібно переслідувати ціль у пізнанні. Навчання ефективне тоді, коли включаються всі реакції успішного полювання. І гейміфікація навчального процесу — це стимулювання дослідницької поведінки”, — пояснює Микола Скиба.
“Перспективним напрямом є симуляція певних подій та явищ. Віртуальна реальність — це фантастичний інструмент для навчання. Прогнозують, що саме VR суттєво збільшуватиме швидкість та глибину навчання”, — зазначає пані Порецька.
Діти та й дорослі, які хочуть жити в сучасному світі, мають володіти сучасними технологіями, мінімальними навичками програмування, основами кібербезпеки тощо — це необхідний мінімум для кожного в майбутньому. Усі технології — VR, ігропрактики, відеоматеріали тощо — це про зовнішні атрибути в навчанні, які, звісно, надалі використовуватимуться все більше.
Тож найкраще, що можуть зробити вчителі для учнів, це зрозуміти, що їх “драйвить”, що для них є “здобиччю”, і вибудувати індивідуальну траєкторію, спираючись на особливості характеру, точки відліку навчання. У доповіді корпорації RAND для фонду Мелінди і Білла Гейтсів стверджується, що учні в школах, які використовують персоналізоване навчання, домоглися більшої успішності. Індивідуальний підхід вчителя до кожного учня допомагає не просто швидше засвоїти матеріал, а й полюбити сам процес навчання.
Тобто найефективнішим навчання стане за умови персоналізації. І тут технології можуть нам допомогти не в якості замінника джерела знань, а в якості інструмента для, скажімо, відстеження результатів учнів. Експерти одноголосно стверджують, що це найкраще рішення для учнів. Ірина Порецька радить застосовувати індивідуальну систему оцінювання: “Ми маємо відходити від загальної середньої оцінки, адже вона не говорить ні про що та формує дуже викривлене ставлення до такого поняття, як “самооцінка”. Ми маємо порівнювати успішність дитини сьогодні з її успіхами місяць чи рік тому. Це — об’єктивна оцінка”. То що ми маємо зробити, аби наші прогнози стали реальністю?
Усе, звісно, залежить від рішень уряду, які будуть ухвалені 2020-2021 рр. Микола Скиба вважає наступні два роки визначальними в сенсі обрання стратегії майбутнього. На його думку, ми можемо навіть піти швидше, ніж інші європейські країни, де освіта залишається досить зарегульованим сектором.
Пам’ятаєте відому пісню про несумлінного студента, якого професори ледь не до смерті заучують-замучують? Так от щодо вищої освіти. В цій площині питання те ж саме, що й до школи: навіщо витрачати чотири-шість років на інститут, якщо можна одразу йти на роботу?
Настав час говорити про зміну функції вишів. Якщо зараз університети — це відносна “кузня кадрів”, то 2030 р. вони мають стати “інкубаторами малих стартапів” та центрами концентрації експертизи. Микола Скиба вважає, що кінцевий продукт університету — підприємницька одиниця. Реалізувати це можливо, оскільки, на думку експерта, “передбачається рух до зближення бізнесу та університетів, коли бізнес замовлятиме собі конкретних спеціалістів ще на етапі учнівства, абітурієнтства чи у період gap year”. Не забуваймо і про те, що в Україні крига вже зрушила в бік дуальності освіти, тобто поєднання навчання та роботи.
До того ж не всі готові присвятити навчанню ще чотири-шість років життя. У майбутньому все більше людей саботуватимуть вищу школу, надаючи перевагу практичному застосуванню навичок на роботі. “Кількість людей з вищою освітою буде скорочуватись. А до університетів приходитимуть люди більш зрілого віку”, — наголошує пан Скиба.
Наразі найпопулярнішою є галузь IT. Тому що є потреба в автоматизації, смартифікації та управлінні великими даними, в IT-продуктах, які полегшують повсякденні процеси. Не зникне запит і на фахівців в галузі здоров’я.
“Проте не все так просто. Майбутні професії, швидше за все, будуть міжгалузевими, на перетині декількох сфер, — пояснює пан Скиба. — Також важлива буде робота із сенсами, тому тут нарешті знадобляться гуманітарії, які зможуть пояснити етичні питання, суспільні процеси. Але найбільш конкурентоздатними на ринку праці будуть ті, хто зможе поєднати технології з експертизою”.
Київський міський центр зайнятості має список професій майбутнього, що підтверджує гіпотезу щодо “перетину” в них навичок з декількох галузей. Зокрема, це інженер-робототехнік, архітектор віртуальної реальності, наномедик, фахівець зі створення людських органів, онлайн-коуч (педагог), рециклінг-технолог, планувальник smart-міста, сіті-фермер, wellness-консультант для літніх людей. Усі спеціальності підібрані з урахуванням тенденцій і викликів сьогодення та прогнозів потреб ринку праці на майбутнє.
Проте не можемо не підготувати вас до думки, що вчитися вам доведеться завжди. Адже, говорячи про тренди, які ведуть до внутрішніх, глибинних змін освіти, все частіше експерти наголошують на Life Long Learning — навчанні протягом усього життя. За прогнозами футурологів, понад 60% дітей, які ходять до школи зараз, працюватимуть у сферах, які наразі не існують, і змінюватимуть професію 10-14 разів за своє життя.