Наприкінці грудня Верховна Рада ухвалила законопроєкт щодо змін у вищій освіті.
Закон змінює одразу кілька напрямків: впливає як на майбутніх вступників, так нинішніх студентів та на управління університетами.
Ми попросили детально пояснити зміни та їхню логіку заступника міністра освіти та науки Єгора Стадного.
З цього інтерв’ю ви дізнаєтеся:
за що абітурієнти зможуть отримати додаткові бали, чи будуть обов’язковими мотиваційні листи при вступі і як вони впливатимуть на рейтинг, чи зміниться вступ на магістратуру, які зміни чекають молодших бакалаврів, що буде з плагіаторами, чому відмінили дипломи державного зразка та за яких умов виші не зможуть видавати дипломи, яким буде фінансування університетів, як будуть об’єднувати виші та що буде зі студентами і викладачами, якими будуть вимоги і санкції до ректорів та про інші зміни у вищій освіті.
– Уявімо, що ми – абітурієнтки, яким вступати наступного року. Що для нас змінюється?
– Думаю, на літо 2020-го року ми не відчуємо масштабних змін для абітурієнтів. А от з 2021 року побільшає пропозицій дуальної форми освіти (навчальний заклад готує фахівця разом з бізнесом і до 70% часу студенти навчаються на підприємстві, – УП).
Зі змінами дуальна освіта стає легальною. Вона існувала й до цього, але заклади усіляко намагалися її сховати під сукно, бо це не було вписане у законодавство.
Також зникає одвічна дилема: як нам показувати студентів, які мають бути на парах, коли вони на виробництві здобувають практичні навички.
"Дуалка" – це фактично робочий час, прописаний в навчальний. За нього студент отримує зарплатню і здобуває практичні навички, про брак яких тільки лінивий не казав.
Сьогодні триває експеримент: 44 заклади практикують "дуалку" у рамках 100 програм, і там палітра від авіації до банківської сфери.
Хочемо, щоб уже в 2021 році на вступній кампанії були пропозиції таких програм.
Вводяться додаткові пільги для вступу – міжнародні олімпіади. Залишилися Всеукраїнські олімпіади. А от участь у Малій академії наук більше не враховуватиметься.
Для військовослужбовців, які відслужили на контракті в ЗСУ або в інших наших структурах армійських, вводиться пільга вступу на військові спеціальності без ЗНО.
Ми також нарешті в законі написали, що при вступі на магістратуру застосовується ЗНО.
Ще одна зміна – договори, які підписують студенти-бюджетники. Мова не про гроші, а про права і обов'язки.
У нас склалася парадоксальна ситуація: люди, які навчаються на контракті, мають договори, де написано не тільки, скільки їм треба заплатити, але і їхні права і обов'язки, та обов'язки закладу.
Права і обов'язки встановлює законодавче поле. Але маємо непоодинокі випадки різночитання.
Невиконання навчального плану, списування на екзамені чи скачування роботи з інтернету – я, як студент, несу за це лише символічне покарання чи це в мене в договорі написано, що не можна так себе поводити в університеті? Якщо записано в обов’язки, то санкції будуть відповідні.
Як моє право на освіту реалізує сам університет? Це ок чи ні, коли зламані розетки чи обладнання в класі, я можу з цим щось зробити?
Ці речі можна прописувати в договорі зі студентами і університети можуть це деталізувати, але в рамках закону.
– Вони це вже можуть робити на наступний рік, наприклад?
– Думаю, це можна було б робити уже влітку 2020-го.
Також тепер університет може, якщо хоче, ввести для своїх вступників мотиваційний лист. Він може складати до 1% конкурсних балів – це досить серйозна різниця нагорі рейтингу.
Саме на верхах рейтингу є багато людей з високими балами ЗНО, але і серед них часто є ті, які не до кінця розуміють, чого хочуть.
Абітурієнти писатимуть мотиваційний ще до вступу, до складання ЗНО. Сподіваюсь, певна когорта вступників навесні сяде за комп'ютер і почне власноруч набирати, чому вони хочуть вступити кудись.
Якщо університети захочуть перевіряти мотивацію вступників, це в перспективі стане непоганим інструментом.
Бо інколи високі бали ЗНО людина починає інвестувати в те, що не до кінця її. Маємо непоодинокі історії, коли такий студент отримує низькі бали на першій сесії, бо швидко зрозумів, що це не його.
Мотиваційним листом ми можемо диференціювати вступників з високими балами, додаючи невеличкий компонент їхнього мотиваційного портрету.
Мотиваційний лист – не обов'язок, а опція. Можливо, уже в 2020-му з'являться кілька сміливих закладів, які його введуть. А з 2021 року він буде при вступі більш поширений.
Мотиваційні листи мають бути у відкритому доступі. Пропишемо, де ці мотиваційні листи мають накопичуватися, щоб усі могли подивитися.
– Зміни передбачають, що зі 100% балів при вступі 65% можуть складати результати творчого конкурсу. Чому ви надаєте йому таке велике значення?
Це велике поле для маніпуляцій, коли "правильні" абітурієнти приходять до факультету і домовляються про преференції. 65% – суттєва цифра.
– Іде паралельний процес – ми зменшуємо кількість спеціальностей, на яких є творчий конкурс, а там, де він залишається, ми його вагу збільшуємо.
Творчий конкурс залишається там, де ЗНО не може сповна відібрати спроможних навчатися по цій програмі вищої освіти.
– А як ви будете корупційні ризики зменшувати?
– Корупційні ризики зменшуються через зменшення кількості самих спеціальностей.
А на спеціальностях, де творчий конкурс залишається, непогано демонструє себе здача творчих випробовувань до сесії ЗНО.
Бо коли склали ЗНО і на якомусь предметі зафейлили, спеціальності з творчим конкурсом є виходом, щоб хоч кудись вступити. А коли творчий конкурс здають ще до ЗНО – немає такого стимулу.
Я переконаний, що хабарі під час навчання часто ідуть від самих студентів, ніж від викладачів.
І коли ми знімаємо те, що нас під'юджує ці хабарі давати, направляємо мотивацію в правильне русло, зменшуються шанси на прояв таких речей.
– У законі залишилося, що додаткові 5% балів абітурієнт може отримати, якщо успішно пройде підготовчі курси вишу "для вступу в цей університет на природничо-математичні та інженерно-технічні спеціальності".
Чи це не мотивує виші так заробляти, а абітурієнтів – витрачати кошти заради 5% балів?
– Суть цього підходу зарита в переліку спеціальностей, для яких ця норма діє.
Ситуація там далеко не солодка. Маємо дедалі нижчий рівень математики і фізики на випуску зі школи.
Виші намагаються запроваджувати для першокурсників так звані нульові дисципліни: щоб дотягнути шкільний рівень, а потім приступати до університетського навчання. Щоб не жертвувати годинами освітньої програми і роблять підготовчі курси.
Мені ця система не подобається, але я розумію її ефект. Він не такий карколомний, як можна було б очікувати. Але так і не може бути, допоки ми випускаємо зі школи дітей зі страхом перед математикою.
– Уявімо, що ми – дві студентки-другокурсниці. Ухвалений закон для нас щось змінює? Чогось нам чекати?
– Так. Дипломи можна буде отримати лише на акредитованих освітніх програмах.
З 2014 року діяла така опція: університет міг видавати диплом не державного зразка, а власного, за неакредитованою освітньою програмою.
У прийнятому законі ми сказали, що диплому держзразка більше не існує. Є дипломи лише самих університетів.
Але! Освітня програма, яка хоче видавати дипломи, мусить пройти акредитацію – або у Національному агентстві забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), або в міжнародних агенціях, перелік яких затвердив уряд, або в незалежних установах, які Нацагентство акредитує.
Університет пише звіт, де відповідає не лише на питання відповідності-невідповідності документам, а й про багато різних аспектів – як вони дотримуються академічної доброчесності, чи анкетують студентів, чи є вибір вільних дисциплін, як у них справи зі зв'язком з ринком праці, як внутрішні процеси забезпечення якості освіти налагоджені.
Далі цей звіт вивчає незалежна експертна група, яка перевіряє дані по різних реєстрах і потім виїжджає на місце, щоб глянути, чи насправді в університеті все так, як він декларує.
Виші, які не отримають акредитацію, не зможуть видати дипломи.
– В принципі?
– В принципі.
– Що це означає?
– Що університетам треба активно підтягуватися, працювати над тим, щоб вони акредитацію пройшли. Це означає налагодження різних процесів внутрішнього забезпечення якості.
– Тобто якщо ми студентки другого курсу зараз, і наш університет не пройшов акредитацію, ми можемо не отримати диплом бакалавра на четвертому?
– Так. Якщо університет не встигне пройти акредитацію, ми, звісно, будемо переводити студентів в інші заклади. Тобто таких речей, коли студентів залишать без дипломів, не буде.
Але буде стимул університетам активніше працювати над налагодженням процесів, щоб у них ця акредитація була.
Вступники цього літа будуть обов'язково повідомлені, наприклад, про відсутність акредитації освітньої програми.
Чи, наприклад: "Сертифікат про акредитацію закінчується раніше, ніж ваш випуск. Маєте підписатися, що ви розумієте, що це означає".
– Інша зміна, яка торкнеться нинішніх студентів – платне переслуховування дисциплін. Що це таке?
– Ніхто нікого уже не зобов'язаний тягнути за шкірку, якщо ви не склали предмет.
Не склали? На наступний рік офіційно сплачуєте в касу університету в перерахунку на кількість кредитів того предмету і доєднуєтеся до груп молодших студентів.
Це зручно і для самих студентів, і для університету. Я свого часу так свідомо зробив. Вирішив не мучитися, розумів, що з таким навантаженням не витягну, отримав один незалік, і на наступний рік його ліквідував.
– А є гранична межа курсів, які можна переносити на наступний рік?
– Кожен університет встановлює це в своєму положенні про організацію освітнього процесу. Я зустрічав, що і з 5 незаліками можна далі продовжувати навчатися...
– У змінах до закону є пункт про можливості для індивідуальної освітньої траєкторії. Що це означає на практиці?
– Це кардинально відрізняється від індивідуального навчального плану, який є зараз.
Якщо спростити: от я знаю цей предмет і не бачу сенсу ходити на пари, а готовий одразу на екзамен. І зможу мати таку можливість. Ми це називаємо зарахування неформальної освіти, здобутої поза межами вишу.
Чи, наприклад, зараз я на другому курсі, але бачу в навчальному плані у третього курсу предмет, який знаю. То піду на цій сесії складу його з третім курсом і не ходитиму наступного року на пари з цього предмету.
Деякі університети таке ввели раніше, з іноземної мови, наприклад.
Зміни дозволять оформити це офіційно і частину предметів так складати.
З 2014 року університети мусять запроваджувати дисципліни вибору, плюс ми змінами в закон кажемо, що всі студенти мусять мати індивідуальний навчальний план.
Це дорожня карта по навчанню, яку студент собі прописує: там і вибіркові дисципліни, і екзамен одразу можна скласти без ходіння на пари і так далі.
Також ми пробуємо знайти нішу для молодшого бакалавра. Закон дозволив на рівні молодшого бакалавра (це 2 роки навчання) робити освітню програму не просто на стику спеціальностей, а між цілими галузями.
У 17 років ми обираємо "кота в мішку", не розуміємо, куди йдемо, з чим пов'язана спеціальність. Це проблема. Тому наша пропозиція така: хай абітурієнт вступає в свої 17 років на 2 роки на широку програму і зможе за цей час спробувати різні дисципліни.
Після цього, щоб не додавати ще 4 роки бакалаврату, кажемо: можна іти одразу на третій курс бакалавра і вже на конкретну спеціальність.
Це не ноу-хау, ми взяли це з американського досвіду. Таку пропозицію найбільш раціонально використовувати в різних гуманітарних, природничих, соціальних та поведінкових науках. На інженерних складніше, там "заточеність" під спеціальність починається раніше.
– Коли можемо говорити про початок перших програм в такому форматі навчання?
– Хотів би, щоб з 2020 року, але це важкі зміни для самих університетів.
Треба ж навчальні плани розробити на стику цілих галузей.
Сподіваюся, на 2021 рік деякі заклади встигнуть.
Важливо: це чотири роки навчання що так, що так.
Плюс немає додаткового ЗНО, бо сертифікати діють не один рік. Ми вступаємо на молодшого бакалавра і через два роки можемо застосувати ті ж сертифікати на вступі на бакалаврат на третій курс.
Ефект: на третій курс бакалаврату прийдуть свідомі студенти, які розуміють, що саме вибрали і хочуть це опанувати.
– Чи зміниться вступ на магістратуру?
– Для тих, хто навчається на бакалавраті та планує вступати на магістратуру, ми "пілотами" будемо запроваджувати випускні іспити з бакалаврату в форматі ЗНО.
У 2020 році буде перший "пілот" для так званого єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Будемо поступово впроваджувати, бо треба виробити завдання, апробувати, наповнити банк тестових завдань.
Очевидно, що не всі захочуть змінювати правила гри. Особливо студенти будуть усіляко пручатися.
Тому, можливо, почнемо з тих, хто вступить у 2020-2021 роках на перший курс. Будемо попереджувати їх, що через чотири роки їх буде очікувати іспит у форматі ЗНО.
Для тих студентів, які зараз навчаються, ймовірно, з’явиться більше міждисциплінарних програм, коли вони підуть на магістратуру.
– Закон передбачає, що недотримання академічної доброчесності може стати підставою для скасування рішень про отримання ступеня студентів.
А якщо університет не проти плагіату, якщо йому так зручно?
– Насправді в цьому полягає велике підґрунтя нашої політики. Ми створюємо такі умови, за яких університети розшаруються і диференціюються.
Бо в умовах наявної економічної моделі та різних заскорузлих речей є ті виші, що мусили так поводитись, і ті, які свідомо хочуть так діяти.
З часом у нас з’явиться когорта нормальних закладів, їх буде багато, і когорта тих, які зумисно саме так працюють.
Багато що змінить ціна.
Держава буде встановлювати мінімальну ціну на контракт на певні спеціальності, і ми почнемо це робити уже з літа 2020 року.
Є багато ефектів цього нововведення. Ми зупиняємо пагубний демпінг, коли університети на кожній вступній кампанії намагаються підгледіти у конкурента і спустити ціну нижче.
Вони давно ставлять ціну, яка є значно меншою собівартості підготовки. Якщо спитати будь-який бізнес, чи він може продавати продукцію нижче собівартості, вам одноголосно скажуть, що це смерть бізнесу.
Університети це розуміють, але мають подушку у вигляді держфінансування. Тому є явище дотації навчання контрактників за рахунок бюджетних грошей.
Через демпінг на ціни на контракт людей привчили до такого сприйняття вищої освіти як чогось недорогого. Ми радше купимо євробляху за 100 тисяч гривень, ніж оплатимо 4 роки навчання на бакалавраті за ці самі гроші.
Треба закінчувати з таким підходом, тому що це питання якості навчання, зарплат викладачів і забезпеченості університетів. Запровадження індикативної собівартості дозволить це зробити.
Університети, які зараз ставлять ціну на контракт 12-13 тисяч на популярні спеціальності – я ж розумію, що деякі з них не чисті на руку і "добирають" на сесіях. Тобто зарплату офіційну викладачу високу дати не можемо, бо контракти низькі, а на сесіях – вольниця, знімайте урожай.
Сподіваюся, це не поширене явище, характерне для малої кількості закладів.
А хіба хтось захоче в умовах високої ціни на контрактне навчання платити ще й хабарі на сесії?
– Продовжимо про плагіат.
В законі йдеться про те, що рішення про присудження ступеня вищої освіти чи присвоєння відповідної кваліфікації може скасувати виш, якщо виявить порушення економічної доброчесності.
Тобто ступінь, умовно, Сергія Бабака можна скасувати, якщо це захоче зробити тільки сам університет? Чи якісь інші структури теж на це впливатимуть? І чи можна це зробити заднім числом?
– Про заднє число – це дуже дискусійне питання. Думаю, що ми не будемо мати випадків скасування заднім числом до набрання чинності конкретної норми закону.
Не можна діяти за законодавством, яке не діяло в момент присвоєння ступеня.
– А як має працювати ця система, оскільки зараз це зробити майже неможливо?
– Фактично, це неможливо зробити тому, що немає досі положення про скасування, і тут мова не про студентські дипломи, а про наукові ступені.
Це положення спочатку ходило між міністерством і Нацагентством забезпечення якості, тому що НАЗЯВО його розробляє, а подає на Кабмін МОН. Зараз воно знаходиться на погодженні в Мін’юсті.
Ми уже на завершальній фазі. З появою цього положення буде регламентований механізм, як будуть скасовувати.
– Як буде змінено фінансування університетів?
– Ми не будемо фінансувати університети лише по кількості студентів. Будемо оцінювати результати їхньої діяльності. Одним з них буде працевлаштування випускників на посадах, які вимагають кваліфікації вищої освіти, а не будь-де.
– Тобто не треба буде тримати усіх студентів просто заради того, щоб були кошти.
– Якщо ви випускаєте тих, хто не знаходить собі нормальної роботи, де потрібна вища освіта, вибачте – ви будете втрачати державне фінансування.
Зараз наша поведінка, базована на тому, щоб зарахувати побільше, втримати під час навчання, не відрахувати і випустити, змінюється. Тепер в такій поведінці стає набагато менше сенсу.
Так ми приберемо хрестоматійну проблему, коли на вступі університет може зарахувати тих, які погано склали ЗНО і не готові опановувати програму вищої освіти.
– З січня 2020-го МОН укладатиме контракти з новообраними ректорами за новими правилами – з чіткими ключовими показниками ефективності, яких має досягти ректор.
Як це працюватиме, що буде входити в ці показники?
– Багато хто думав і сподівався, що ми скасуємо вибори в університетах і почнемо їх призначати, бо це ж "ректори-феодали", а розумне міністерство знайде механізми, щоб бігом поміняти 140 ректорів.
Це називається "осідлати систему", а нам треба систему змінити.
Ми хочемо, щоб вибори в університетах залишалися.
Але хочемо проаналізувати програму разом з кожним кандидатом і сказати: "Круто, ви пропонуєте надходження за дослідження університету з приватних джерел, давайте ми це впишемо вам в контракт як KPI.
На перший рік ми надходження не вимірюємо, на другий рік, наприклад, їхнє збільшення має бути на 10%, а під кінець каденції уже на 50%.
І якщо на другий рік ми бачимо не тільки не збільшення, а зменшення, то ви не виконуєте контракт". І якщо таких речей багато, то ми його розриваємо.
– Тобто ви будете пропрацьовувати цю програму, яку вони подають, разом з ними?
– Якщо буде якийсь космос чи популізм.
– Як часто ці показники перевірятимуть?
– Кожні 2 роки – це нормальний термін для того, щоб робити зріз.
Перший рік точно не треба нічого перевіряти, тому що іноді людині дістається установа, якою керували до неї, наприклад.
А на другий рік і далі треба дивитися залежно від характеру показника – чи кожного року перевіряти, чи на третій або п’ятий рік каденції.
– Ви готові до спротиву, який буде через зміни, які ви хочете запровадити? Є багато ректорів, викладачів і студентів, яких влаштовує нинішній порядок.
– Ректорів люблять називати феодалами, навколо них дуже несприятливий суспільний імідж.
Я трохи глибше знаю регламенти, в яких вони працюють. Я б ніколи не прийшов ректором на таких умовах.
Коли ректор справді матиме усі можливості в руках, коли будуть економічні стимули і система фінансуватиме не кількість, а якість, то ми побачимо багато ректорів, які будуть розвивати університети.
Тому сьогодні відбувається низький старт, на якому ми комунікуємо з університетами, з ректорами спілкуємось індивідуально в кожному місті, в яке приїжджаємо.
Ми також змінимо систему управління. Ми відходимо від колективної безвідповідальності і переходимо до менеджерської моделі.
Це означає, що рішення мусить приймати саме менеджер. А якщо ми ставимо перед ректорами ті самі показники ефективності, то буде дуже складно, якщо йому ставлять палки в колеса в колективі і він не може сформувати свою команду в університеті. Деканів уже призначатиме керівник, бо це, власне, його команда.
– Це є вже в законі?
– Так. Також зараз існують збори трудового колективу в університеті, перед якими звітується ректор.
Якщо ми очікуємо ефективних менеджерів, то мусимо забирати це звітування перед колективом. Бо колективи тяжіють до підтримки популістичних тез.
– Як будуть оптимізовувати виші?
– Витягувати інституцію в кризі дуже важко. Об’єднання продуктивне, коли всі усвідомлюють, хто сильний, хто слабкий.
Ті, хто продемонстрували себе сильнішими, залишаються працювати в новоутвореному закладі, а слабші – з нього звільняються.
Наприклад, Запорізька державна інженерна академія приєдналася до Запорізького національного університету.
Виш чітко задекларував, що ніхто нікого поки не звільнить – усі на паритетних засадах отримують певний час для того, щоб себе показати. Це стосується викладачів обох установ. Також там ще й немає великого дублювання спеціальностей.
Навіть у дуже слабких закладах є круті викладачі, а в сильних – слабкі. Тому важливо зрозуміти, що це не намагання зекономити. Це намагання врятувати тих крутих викладачів, які є в тих закладах, які в стагнації.
Нам дуже важливо, щоби приєднання закладів слабших до сильніших базувалося на почутті справедливості, щоб ніхто не відчував себе скривдженим. Для цього треба встановити чіткі правила гри.
– У законі прописано закриття структурних підрозділів, філій. Що буде з викладачами і студентами?
– Філія, як структурний підрозділ вишу, покликана забезпечувати регіональні потреби. Але якщо в цьому регіоні багато місцевих закладів, які з лихвою забезпечують ці потреби, то нам незрозуміло, що робить філія.
– А якщо, наприклад, цей підрозділ працює якісніше, ніж інші місцеві заклади?
– Тоді він виживе як окремий заклад. Йому нічого не загрожує, він просто відокремлюється від материнської установи і функціонує самостійно.
Але філія зазвичай не пропонує якісних освітніх послуг і дуже сильно демпінгує на місцевому ринку.
І якщо у філії відбуваються якісь ганебні явища, материнська установа завжди каже "Це не я".
– Ви закриватимете філії насамперед у Харкові, Києві, Львові, Дніпрі та Одесі саме через те, що там найбільша концентрованість вишів?
– У великих містах місцеві заклади демонструють і пропонують всі освітні послуги, що і філії. За півтора року філії мають вирішити, чи вони стають сильними окремими закладами, чи закриваються.
– Тобто якщо вони не погодяться, то просто закриються?
– У них з кожним роком буде рости дефіцит оплати праці, викладачі будуть змушені звільнятися.
Ми загалом не лише для філій, а для всієї системи хочемо диференціації: ось круті заклади, ось слабкі, але стануть крутими, бо не мають лихих намірів. А ось виші з лихими намірами.
Ось круті викладачі, ось ті, які не могли нормально розгорнутися в тих умовах, а ось такі, які патологічно знімають хабарі на сесіях.
Така диференціація має спочатку відшити цей поганий хвіст з лихими намірами від всієї системи вищої освіти, через 3-4 роки він буде дуже маленький, а далі відсохне повністю.
– А що буде зі студентами?
– Студентів можна переводити, як це було у 14-му році у зв’язку з війною. Після того це досить обкатаний процес.
Наприклад, коли закривали Академію муніципального управління в Києві, студентів приєднали до Могилянки.
– Що буде із національним та дослідницьким статусами університетів?
– Сьогодні існує статус національного і дослідницького.
Статус дослідницького навіть до появи закону "Про вищу освіту" 14-го року роздала тодішня прем’єрка, здається, університетам під вибори.
Звісно, туди потрапляли і ті університети, які можна назвати потужними науковими осередками, і ті, кого не можна.
Щодо національних, то ще в адміністрації у Кучми Табачник думав, що це буде 14 закладів по всій Україні. Сьогодні це понад 110 вишів.
Цей статус девальвований, тому ми сказали: ті привілеї, які мають національні університети, доступні всім вишам.
Визначення дослідницького університету ми зробили таким, що коли його хтось отримає, то щоб ні в кого не було сумнівів, що це дослідницький університет.
Там справді треба потрапити в міжнародні рейтинги і отримати найвищу категорію атестації в рамках одного чи кількох наукових напрямків.
Це важкі умови. Виконати їх складно. Але якщо хтось уже виконав, то перед ним відкриваються усі вікна можливостей, додаткове фінансування та інше.
– А зараз є дослідницькі університети?
– Як я казав, надані політично.
– А є реальні університети, які заслуговують на цей статус?
– Я не хочу зараз нікого виокремлювати, але я бачу, що є заклади навіть не в Києві, які можуть вирости за 3-4 роки до того, щоб стати дослідницькими.
– Як буде змінюватися процедура ліцензування вишів?
– Ми перестаємо вимагати те, що ми реально не здатні перевірити. Також це буде електронне ліцензування.
Для коледжів і професійно-технічних навчальних закладів ми вже запустили його з січня. А для університетів ми це зробимо до кінця весни чи початку літа.
Окрім того, не може один орган влади і визначати ліцензійні умови, і ліцензувати. Це одвічний конфлікт інтересів і на 21-й рік ці речі уже мають вийти з міністерства.
Тобто ми будемо і далі визначати ліцумови, а от ліцензуватиме уже хтось інший.