У січні Верховна Рада ухвалила закон "Про повну загальну середню освіту".

Документ обіцяє більше можливостей і для учнів, і для вчителів.

З цього інтерв’ю ви дізнаєтеся:

• що таке індивідуальна освітня траєкторія та як учні зможуть користуватися її перевагами;
• чи зможе тепер школа зараховувати бали за позакласні заняття замість тих, що у розкладі;
• що таке індивідуальні або групові консультації та з яких предметів їх будуть організовувати;
• як учні зможуть вибирати предмети та чи збільшить ця норма нерівність доступу до освіти;
• які санкції передбачені для вчителів та учнів, що порушують академічну доброчесність;
• як батьки зможуть організувати позапланову перевірку у школі;
• що буде із мовним питанням у школах;
• що буде із зарплатою вчителів та чому в регіонах часом не вистачає субвенції на виплати;
• за яких умов у школі працюватимуть люди без педагогічної освіти;
• що буде з методкабінетами;
• чи звільнятимуть вчителів-пенсіонерів;
• що вимагатимуть від директорів;
• та багато інших важливих деталей.

Очільниця МОН Ганна Новосад

Що закон змінює для учнів

– Які основні зміни несе закон "Про повну загальну середню освіту"?

– В законі є кілька важливих принципів, які стосуються прав учнів. Один з ключових – це державні гарантії рівного доступу до якісної освіти, яка має бути територіально наближеною, інклюзивною і з безконкурсним зарахуванням до початкової школи.

Закон також передбачає, що вступ до старшої школи відбуватиметься за конкурсом без прив’язки до території проживання учня чи учениці.

Інша важлива річ, яка закріплюється законом – це можливість індивідуальної освітньої траєкторії учнів, зокрема тих, які мають особливі освітні потреби.

Вона дозволить учням обирати певну частину предметів, форми вивчення, кількість часу, на засвоєння матеріалу, оскільки можливості та потреби у кожної людини різні.

Також індивідуальна освітня траєкторія даватиме можливість зараховувати певну позакласну діяльність. Наприклад, навчання в музичній школі.

Мета, яку ми ставили перед собою – це зробити учнів повноправними суб’єктами освітнього процесу і дати їм право впливати на своє навчання.

– Ви сказали, що тепер буде можливість зараховувати позакласні заняття. 

Це означає, що діти, які, наприклад, ходять у музичну школу чи на танці, зможуть не ходити на ці предмети в школах, і їм просто зараховуватимуть оцінки?

– Закон передбачає індивідуальну освітню траєкторію учня, коли він чи вона можуть формувати власний навчальний план за згодою педагогічної ради, зокрема перезараховувати окремі позашкільні активності, які вони відвідують.

Але знову ж таки, якщо на те буде згода самої школи, то такий індивідуальний план буде складатися після консультацій з вчителем, з педагогічною радою, з батьками, з самим учнем чи ученицею.

– А якщо, наприклад, там уроки відбуваються посеред навчального дня? Що тоді буде з дитиною?

– Якщо формується індивідуальний план, то в цей час у неї може бути інший предмет. Дитина також може піти в бібліотеку і мати годину самоосвіти. Варіантів багато.

Індивідуальна освітня траєкторія даватиме можливість зараховувати певну позакласну діяльність. Наприклад, навчання в музичній школі

– У законі є про "право учнів на справедливе, незалежне і доброчесне оцінювання результатів навчання". Як саме воно буде реалізовано і як перевірятимуть його реалізацію?

– Одним з інструментів безперечно має бути апеляція, тобто можливість учня/учениці звернутися до освітнього омбудсмена чи до Держслужби якості освіти та інституцій, які покликані забезпечувати якість освіти.

Детальніше це буде прописано у положенні. Ми пріоритезуємо ті нормативно-правові акти, які маємо зробити до початку навчального року. 

Серед них буде і документ про оцінювання, зокрема готуємо зміни до критеріїв оцінювання результатів навчання, а також працюємо над методичними рекомендаціями щодо формувального оцінювання.

– Ви вже згадували про побудову індивідуальної освітньої траєкторії і про те, що в дитини може бути індивідуальний навчальний план. Його може мати кожен і що в ньому має бути?

– Індивідуальна освітня траєкторія буде можливістю для усіх учнів та учениць, які навчаються у школі, незалежно від того, є в них особливі освітні потреби чи немає. Це зможуть робити усі. Безперечно, здійснюватиметься це по-різному.

Дітям з особливими освітніми потребами буде потрібен певний медичний супровід, корекційна допомога, що, безперечно, має бути частиною індивідуальної освітньої траєкторії.

Ми пропишемо для всіх, як буде здійснюватися індивідуальна освітня траєкторія. Ці рішення будуть частиною тієї нормативної бази, яку ми напрацьовуватимемо на основі закону.

– У законі передбачені додаткові індивідуальні або групові консультації у школах. Як це працюватиме?

– Ми даємо цю можливість тим, хто не встигає під час основної програми засвоїти весь масив знань і досягати того рівня, який вимагають стандарти.

Коли ми побачили, що в нас справді велика проблема з математикою (за результатами дослідження PISA,  36% 15-річних учнів не досягли базового рівня математичної грамотності, – ред.), і почали говорити з вчителями, то почули, що дітям просто не вистачає часу, аби засвоїти весь матеріал, який зараз є в програмі.

Це питання перевантаженості програм і необхідності додаткових годин. Та й математика – предмет, в якому не засвоївши одну тему, дуже складно йти далі.

Тому тут важливо дати можливості учням наздогнати ту чи іншу тему; поставити питання щодо тих аспектів теми, з якими не вдалося розібратися під час уроку.

Ми додали цю норму для тих учнів, які мають досягнення з певних предметів на рівні нижче середнього.

Мені складно детально розповісти, як це буде впроваджено, тому що ще немає прописаного порядку.

Безперечно, це буде оплачуваною частиною роботи вчителя. Але ми не зможемо оплачувати одразу всі предмети. Ми обмежимо цю можливість до певних предметів, але серед них точно буде математика.

– Як будуть організовані ці консультації?

– Тут потрібно дуже покладатися на школу, на її розуміння, що саме потрібно її учням, тому що всі випадки дуже різні. 

Ми не можемо прорахувати всі можливі варіанти. Комусь потрібно вивчити одну окрему тему, а якійсь групі учнів треба допомога з чимось іншим. 

Ми маємо дати можливість шкільній спільноті визначати, як наповнювати змістом ці індивідуальні додаткові години.

Але, звісно, всі моделі, які ми виробимо щодо організації консультацій, ми окремо проведемо через громадське обговорення та обговорення з вчителями та батьками. Механізм новий, його потрібно запроваджувати обережно.

– Приблизно яка кількість предметів може входити у перелік, окрім математики?

– Я би говорила принаймні про ті, які передбачаються програмою Зовнішнього незалежного оцінювання.

Додаткові консультації у школах для тих учнів, які мають досягнення з певних предметів на рівні нижче середнього

– У законі є також пункт про те, що учні зможуть вибирати предмети. З якого класу вони це зможуть робити і, наприклад, скільки?

– Більшість членів робочої групи, і я підтримую це рішення, вирішили, що не потрібно деталізувати або робити "залізобетонними" ці відсотки в законі, оскільки їх складно змінювати, це має регулювати державний стандарт.

Вибірковість предметів дуже залежатиме від спроможності школи запропонувати їх.

– А це не може бути стати причиною нерівного доступу до освіти, оскільки в маленьких школах такий вибір буде не таким широким, як у великих?

– Я згодна з тим, що дуже часто ми складаємо "нерівність" і "маленька школа" в одне речення.

Фактично, певна нерівність в доступі до якісніших програм може бути, бо малокомплектні школи, яких у нас в Україні, на жаль, дуже багато, мають нижчу якість освіти, і їхня спроможність надавати більш цікаву варіативнішу програму буде меншою.

Тому я особисто і нинішнє міністерство свідомо виступаємо за оптимізацію шкіл.

Але все-таки кожна школа, незалежно від того, як вона працює з новою програмою, зобов’язана надати учню/учениці знання, навички та компетентності, які визначені державним стандартом.

Але підкреслю, що наявність чи відсутність тих чи інших предметів є не причиною нерівності, а наслідком, тому що маленька школа не може забезпечити дійсно якісну освіту.

– Тобто якщо батьки хочуть, щоб дитина мала більше можливостей вибирати предмети, їм краще перевести дитину в більшу школу?

– Батькам, які свідомо підходять до вибору якісної старшої школи, потрібно дивитися на вчительський склад, на програму, на умови, в яких ця школа перебуває.

Зараз ми більше говоримо про сільську місцевість.

Там батьки, якщо їм важлива хороша освіта власної дитини, мають бути зацікавлені, щоб їхню дитину підвозили до кращої опорної школи, де є достатня кількість вчителів за усіма предметами, кращий освітній простір та умови для навчання і, скоріш за все, можливість додаткових предметів.

І саме тому в нас в пріоритеті на цей рік і, сподіваюся, на наступні роки – підтримка опорних шкіл і цільові державні інвестиції в опорні школи. 

Зокрема, цьогоріч ми впровадили цільову субвенцію "спроможна школа для кращих результатів". Її загальний обсяг – 3,5 млрд грн. Вона спрямовуватиметься на ремонти та реконструкцію опорних та великих шкіл.

Ми хочемо цільово фінансово підтримати опорні школи для того, щоб вони були кращою, очевидною, помітною і зрозумілою альтернативою для батьків.

–  Тобто норма про вибіркові предмети фактично підсилює конкуренцію між школами і дозволяє вижити сильнішим?

– Вибірковість предметів дає можливість урізноманітнювати освітній процес, розвивати навички учнів, і це, безперечно, про більш якісну освіту.

Тому певною мірою можна говорити, що це і про конкурентність між школами, але це точно не було метою впровадження цієї норми. Це наслідок.

– Законом також передбачено адаптацію дитини в першому-другому, п’ятому-шостому і в десятому класах. Як це буде відбуватися?

– Насамперед, адаптаційні цикли стосуватимуться змісту освіти. Якщо ми говоримо про базову школу, адаптація, наприклад, стосуватиметься концентричної побудови змісту освіти.

Тобто принцип буде таким, що учні кількаразово повертатимуться до вивчення одних і тих же тем, але з поступовим розширенням теми, збільшенням кількості даних оглядом нових зв’язків та залежностей.

Це запобігатиме випаданню учнів з процесу навчання, а також допоможе зробити знання стійкішими та глибшими.

У п’ятому-шостому класі йдеться про певне узагальнення здобутого у початковій школі.

Це не про якусь конкретну посаду чи людей, які займатимуться адаптацією. Це про більший зв'язок між предметами і циклами. 

Однак вчителі, в межах підвищення кваліфікації, отримуватимуть додаткову інформацію про вікові особливості дітей, їхні природні потреби в межах цих адаптаційних циклів тощо.

– Ви скоротили кількість учнів з 30 до 24 у початкових класах. Чому така кількість і чому саме в початковій школі?

– Ця норма набуває чинності з 2024 року. В початковій школі дуже важливо надати максимально індивідуальний підхід до дітей. 

Але ми чудово розуміємо, що ця норма напряму залежить від здатності місцевих органів, які є засновниками шкіл, фізично забезпечити їх площами. 

У нас і зараз в законі прописано, що в класі має бути до 30 учнів, але у великих містах ми бачимо і 35, і 36, і навіть більше дітей в класі. 

Місцевості, де є з цим проблеми, мають час підготуватися до впровадження цієї вимоги.

Батьки, якщо їм важлива хороша освіта власної дитини, мають бути зацікавлені, щоб їхню дитину підвозили до кращої опорної школи

– У законі прописаний пункт про академічну доброчесність. Що таке на рівні школи? І якими будуть санкції для порушників?

– Загалом цінність цього пункту в – це деталізація вимог до академічної доброчесності та санкцій за їхнє недотримання. 

 У вчителів прояви – це недоброчесність у підготовці програм, матеріалів до навчального процесу, під час участі у різних конкурсах чи в межах підвищення кваліфікації, можливі прояви хабарництва тощо.

Санкції стосуються і вчителів, й учнів.

Ті педагогічні працівники, стосовно яких буде встановлено порушення академічної доброчесності, наприклад, можуть бути недопущені до позачергової атестації, не отримувати будь-які види заохочень, бути позбавлені педагогічного звання тощо.

Але це вирішуватиме педагогічна рада. Важливо не карати, а, насамперед, пояснювати. Тому спершу має бути зауваження та роз’яснення.

Якщо вчитель помітив учня, що списує, то йому насамперед варто зробити зауваження і пояснити, чому списувати – шкідливо.

Але якщо це якась систематична діяльність, то закон також дає можливість учителю, за рішенням педагогічної ради, порекомендувати учневі пройти підсумкове оцінювання або державну підсумкову атестацію повторно.

Як один із ймовірних можливих заходів – це позбавлення отриманих з порушенням академічної недоброчесності академічних стипендій чи призових місць на учнівських змаганнях.

– Пункт про самоврядування. Часом у школах воно просто номінальне. Як ці зміни в законодавстві можуть змінити ситуацію?

– Справді, десь воно номінальне. Тому ми хотіли законотворчо закріпити право учнів на їхній голос. Адже, власне, все, що відбувається в школі – для них. А дуже часто ми чомусь школярів не питаємо, що їм більше до вподоби, що би вони хотіли змінити чи додатково запровадити.

–  А як це може виглядати на практиці? Наприклад, класу не подобається, як вчитель викладає предмет. Вчитель не реагує? Що далі?

– Закон дає можливість представникам учнівського самоврядування бути присутніми на засіданні педагогічної ради і висловлювати свої пропозиції. А директор школи як голова педагогічної ради зобов'язаний їх вислухати.

– А якщо на цій ланці все зупиняється? Далі в міністерство?

– Ні, в міністерство звертатися не потрібно. Насамперед, ми розраховуємо на те, що тренд на автономність шкіл іде разом із відповідальністю.

Школи мають розвивати внутрішню культуру співпраці та впроваджувати кращі практики педагогіки партнерства і чути учнів.

Якщо вже учні вкрай незадоволені частиною освітнього процесу, то, наприклад, батьківське самоврядування може звернутися до Держслужби якості з проханням провести позаплановий інституційний аудит закладу освіти.

– Закон передбачає три моделі вивчення української мови у школах. Чому саме такі категорії?

– Це не є новацією цього закону. Справді, є три мовні групи, і ми, скоріше, деталізували те, як вони впроваджуватимуть це насамперед для тих мов, які є мовами Європейського Союзу.

Суть цього закону, в частині мови освіти – дати можливість всім українським громадянам добре вивчити державну мову, але при цьому зберегти їхнє право на навчання рідною мовою.

– Люди обурювалися, що національні меншини, чиї мови є офіційними мовами ЄС, чомусь мають перевагу в навчанні рідною мовою перед іншими нацменшинами. Як ви можете це прокоментувати?

– Ми говоримо про заклади , які вели чи ведуть викладання російською мовою, так?

– Так.

– Ми виходили з того, що є різні мовні групи і різні мовні сім'ї та різна специфіка середовища, в якому проживають наші громадяни.

Якщо ми говоримо про російську мову, то, безперечно, вона є більш наближеною до української. І одна справа – навчатися українською мовою для діток, котрі є російського походження, а інша справа – навчатися українською для тих, хто розмовляє угорською.

Також інше питання – це середовище. Переважно ті національні меншини, в яких рідна мова – це мова ЄС, проживають дуже компактно.

І часто української мови в повсякденному житті там дуже мало. І єдина можливість, де вони можуть її вивчати, це в школі.

Дітям з російської меншиним все ж легше швидше перейти на навчання українською і мати завдяки цьому хорошу мовну практику, аби абсолютно вільно володіти державною мовою.

Але при цьому Закон повністю зберігає право для дітей з  усіх національних меншин навчатись рідною мовою у початковій школі.

Звичайно, при цьому вони вивчатимуть українську так, щоб надалі вже продовжити вивчення предметів державною мовою.  

А ті школи, у яких було викладання російською, з 5 класу зберігатимуть предмет "російська мова та література" і також матимуть можливість викладати предмети російською мовою факультативно.

Закон повністю зберігає право для дітей з  усіх національних меншин навчатись рідною мовою у початковій школі

–  Ви також говорили про курси підвищення кваліфікації для вчителів, щоб вони викладали українською. Це буде добровільно-примусово чи добровільно повністю?

–  Ми на літо 2020-го плануємо серію тренінгів для учителів, які викладали російською мовою, насамперед, для того, щоб вони покращували своє володіння українською термінологією .

Ми не можемо нікого змусити кудись приїхати, але це все-таки можливість, якою краще не нехтувати.

–  А як ви думаєте, чи змінить ця норма ситуацію фактично? Все одно частина викладачів може не переходити на українську під час викладання предметів.

– Ну, мені дуже складно передбачати майбутнє, але ті, хто працюють в цих закладах, зобов'язані виконувати норму закону.

Безперечно, ми будемо робити певний моніторинг, але школа зобов'язана виконувати положення закону. Ми ж зі свого боку матимемо інструмент аудиту Держслужбою якості освіти.

Яких змін варто чекати вчителям

 – Чому ви вирішили, що вчителі самостійно мають розробляли навчальні програми? Були обурення, що "напевно, нам за це не доплачуватимуть, а це додатковий час і писанина".

– Створення власних програм є одним з надважливих інструментів реалізації принципу автономії, свободи школи і вчителя. 

Кожен вчитель має мати можливість розробити свій інтелектуальний продукт, в межах якого він провадить навчання, безперечно, в межах державного стандарту, який визначає очікування результатів навчань.

Тому тут не йде мова про примусове зобов'язання цих вчителів розробити власну освітню програму.

Для цього ми таки залишили типові освітні програми, які буде розробляти міністерство, і які кожен вчитель, який не має бажання готувати своїх, зможе використовувати.

Тобто буде певна методологічна підтримка з боку міністерства для тих вчителів, які вирішать орієнтуватися на підготовлену міністерством програму.

Але я щиро вірю в те, що в нас дуже багато вчителів, які спроможні та зацікавлені розробити освітні програми самотужки і, власне, давно це і так роблять.

– Також автономія за новим законом включає розробку власної системи оцінювання і заохочення учня. Що це може бути? Чи може це вплинути на адекватність оцінювання?

– Безперечно, тут усе не зарегулюєш, але школа має право впровадити ту систему оцінювання, яку вона вважає за адекватну та доцільну.

Але до цього також має бути система переведення в бали, які затверджені на державному рівні.

– Тобто це можуть бути, і 5-бальні, і 100-бальні системи, і навіть "хмаринки" і "сонечка"?

– Безперечно. Тільки школа має мати чітке, зрозуміле, детальне пояснення того, як ця їхня система переводиться на 12-бальну шкалу.

Ми розробляємо зараз докладний документ про методи і можливості оцінювання. Сподіваюсь, що до вересня впораємося.

Автономія за новим законом включає розробку власної системи оцінювання і заохочення учня

– Болюче питання для вчителів – це заробітна плата. Якими будуть зміни?

– З допомогою нового закону ми додали певну кількість надбавок. Але я буду дуже відверта: якихось радикальних змін прийнятий закон стосовно заробітної плати не впроваджує.

Ми розуміли, що закон треба прийняти якнайшвидше. І ми були свідомі того, що реформа заробітних плат є дуже непростим питанням, яке потребує ширшої публічної дискусії.

І аби не затягувати прийняття закону статтею про заробітну плату, ми вирішили залишити систему, якою вона є, і почати напрацьовувати реформу заробітної плати окремо.

До кінця квітня ми маємо розробити  концепцію реформування системи заробітних плат вчителів.

Важливо зауважити, що будь-які зміни мають мати під собою фінансове підґрунтя. І без розуміння того, який буде бюджетний ресурс наступні кілька років я особисто не готова змінювати нічого, тому що в межах нинішніх обсягів щось суттєво реформувати не вийде.

Нам потрібні додаткові мільярди гривень, щоб суттєво підвищити заробітну плату.

– Тобто ми далі продовжуємо систему з надбавками? Але вчителі тоді насправді незахищені, через те що сама ставка низька.

– Я абсолютно згодна, і ключове, на чому базуватимуться майбутні зміни по заробітній платі, – це оптимізація надбавок у сторону збільшення окладу і зменшення кількості надбавок.

І почнемо ми з надбавки за престижність праці, яка однією з перших має бути інтегрована в оклад. Оті граничні 30% , які виплачуються як надбавка, мають перейти в оклад заробітної плати.

– У деяких регіонах зараз не вистачає субвенцій для того, щоб покривати заробітну плату. З чим це пов’язано і як це все буде вирішуватися?

– Є три основні причини, чому так відбувається.

Перша причина у поганій мережі шкіл, небажанні місцевої влади працювати над тим, аби дійсно школи були більшими, аби у них була достатня наповнюваність класів.

Їм просто не вистачає грошей, оскільки їхні фактичні видатки не сходяться з тими, які їм розрахувала держава.

Як це працює? Ми розраховуємо освітню субвенцію з тих коштів, з яких платять зарплату відповідно до формули розподілу.

Вона серед інших критеріїв враховує щільність населення, кількість учнів. Відповідно до неї ми нараховуємо кошти.

Дуже часто, особливо в тих областях де багато маленьких шкіл, де фактична наповнюваність класу менша, аніж розрахункова, тому і не вистачає коштів.

Це системна проблема в окремих регіонах, і без місцевої влади ми її не вирішимо.

Ми щороку йдемо назустріч і робимо перерозподіл освітніх субвенцій, щоб покрити цей дефіцит, але у тих областей, в яких нормальна мережа шкіл і в яких фактична наповнюваність збігається з розрахунковою, у них таких проблем немає.

Із держбюджету ми виплачуємо дві частини зарплати: оклад, а також престижність. Завжди проблема є з престижністю.

З держбюджету ми платимо 25% за престижність, а гранична її межа – це 30%.

І дуже часто на місцях платять тільки 5%. Хоча ми їм дали 25%.

А все, що зекономили на вчителях, місцева влада направляє на матеріальні поліпшення чи інші потреби. Вони важливі, але все-таки це кошти на зарплату.

І, власне, тому та концепція реформування зарплати, яку ми зараз розробляємо, базується на тому, що нам потрібно уніфікувати надбавки з однією важливою метою: вчитель не має залежати від маніпуляцій із нарахуваннями на місцях.

– Тобто якщо в громаді є одна більша школа, де є класи повні, і є маленька, яку не закривають тільки через те, що вона в селі, будуть страждати всі?

– Тут навіть питання не села чи міста, навіть в містах є школи, де не збігається наповнювність класів. Але безперечно, від цього будуть страждати ті, хто проживає в цій місцевості.

– Тобто вирішити проблему допоможуть опорні школи?

– Все зав’язано на такій мережі, яка б надавала справді якісну освіту. Маленькі школи такої якості надати, на жаль, не можуть. І це не моя вигадка, це показує і ЗНО.

Тому ми мотивуємо громади розвивати опорні школи. І один з таких стимулів для них –  це кошик освітніх субвенцій. На більші школи вивільняється більше коштів, які потім можна спрямувати на підвищення зарплати.

Вчитель не має залежати від маніпуляцій із нарахуваннями на місцях

– Яка друга і третя причини нестачі коштів?

– Це можуть бути просто помилки в обрахунку самої формули. На жаль, і таке стається. Здебільшого через неправильно подані  з місці дані. Якщо нас оперативно про це повідомляють, ми робимо відповідні зміни і робимо перерозподіл.

Третя причина, яку ми вже вирішили, була у формулі освітньої субвенції, яка донедавна розраховувалася по кількості учнів минулого року.

Тобто кошти на 2019-2020 навчальний рік рахували по контингенту 2018-2019-их.

А за останні роки кількість учнів зросла на кілька сот тисяч дітей – ще декілька років тому вона складала 3,6 млн дітей, то зараз вже більше 4 млн. Через це був постійний дефіцит.

– Обов’язкове переведення вчителів-пенсіонерів на строкові контракти має відбутись до 1 липня 2020 року. Яким буде термін цих контрактів? І що це змінить?

– Передбачається переведення на однорічний строковий контракт. Але це не означає, що ми говоримо про масове звільнення. Це абсолютно не так.

Директор закладу матиме можливість визначати, продовжувати після цього року контракт, чи ні.

Якщо людина, яка, перебуваючи на пенсії, якісно виконує роботу, її контракт можна і потрібно продовжити.

Але це також можливість для директорів відкривати шлях молодим вчителям.

– Тобто якщо ця людина погано викладає, але має зв'язки з директором, то нічого змінюватися не буде?

– Це повноваження, яке належить до прав директора визначати, з ким він чи вона продовжує контракт.

Але оскільки директори також переводяться на контракт, вони мають бути природно зацікавлені у тому, аби у них були фахові вчителі. 

На відміну від вчителя, на директора чекає обов’язковий конкурс на посаду, де він муситиме довести власну ефективність, а вона дуже залежить від вчительського складу школи.

Як ви бачите, за допомогою закону ми намагалися запровадити максимум інструментів, які природно мотивують усіх учасників освітнього процесу працювати на результат.

Якщо людина, яка, перебуваючи на пенсії, якісно виконує роботу, її контракт можна і потрібно продовжити

– Можливість стати вчителем людині з будь-якою, а не лише педагогічною, вищою освітою. Для чого це потрібно?

– Я переконана, що є дуже багато людей, які, не маючи педагогічної освіти, є чудовими вчителями.

Але для того, щоб не було проблем, закон затверджує педагогічну інтернатуру для усіх учителів, які викладатимуть у школі перший рік.

Педагогічна інтернатура – це інструмент, який допоможе заповнити певні прогалини саме в педагогічних навичках.

Це буде не можливість, а обов'язок проходити педагогічну інтернатуру, в межах якої до вчителя прикріплюватиметься наставник. За це він отримуватиме відповідну надбавку 20%.

– А як саме визначатимуть, що цей непедагог – хороший вчитель?

– Власне, педагогічна інтернатура має бути інструментом відсіву вчителів, які не можуть впоратися з педагогічною роботою.

Також вчитель, який проходить педагогічну інтернатуру, за погодженням з керівництвом школи має мати певний план власного професійного розвитку, план відвідування різних курсів, підвищення кваліфікації, аби, цей перший рік заповнити необхідною інформацією для позитивного старту професійної кар’єри. 

Крім того, на роботу вчителя бере директор. Очевидно неприйнятних кандидатів можна відсіяти ще на етапі співбесіди.

– Деяких педагогів лякає те, що у школі може викладати людина без педагогічної освіти.

– Я вважаю, що цей страх дещо необґрунтований, хоча розумію неготовність сприймати певні зміни. 

Але давайте будемо чесними: нинішні педагогічні виші не є гарантією того, що той випускник, який має диплом, буде хорошим вчителем. Школа має уважно дивитися, кого вона обирає на посаду вчителя.

– В законі було згадано про створення центрів професійного розвитку педагогічних працівників. Що це і як працюватиме? 

– Мова йде про нинішні методкабінети, які начебто надають підтримку, методологічний супровід вчителям. І дуже часто є неефективними.

Тому ми хотіли на їхній базі створили центри професійного розвитку. Зараз готуємо концепцію перезавантаження методкабінетів і будемо готові презентувати це згодом.

– У законі прописано, що вчителів тепер будуть навчати основ домедичної допомоги. Як це відбуватиметься?

– Ці навички мають бути невід’ємною складовою навчання вчителів і підвищення їхньої кваліфікації.

Цього року ми домовилися з Українською академією лідерства, що вони спільно з організаціями, які вже давно працюють в Україні, і зокрема, допомагають на фронті, розроблять курс домедичної допомоги для вчителів.

Вже з вересня ми зможемо його підготувати в окремих містах. Це буде і офлайн, і онлайн-курс.

Нинішні педагогічні виші не є гарантією того, що той випускник, який має диплом, буде хорошим вчителем

Як зміниться управління школами

– Директорів переведуть на строкові трудові угоди. Якими будуть умови конкурсу на цю посаду? І що має бути в стратегічному план розвитку закладу, який представлятиме кандидат? Це будуть КРІ?

– Директор є одним із ключових людей у школі, тому це має бути справді хороший управлінець, який знайде хороших фахових вчителів і стратегічно розвиватиме школу.

Тому що школа – це живий організм, який точно потребує вдалого скоординованого розвитку.

Закон про повну загальну середню освіту деталізує конкурсні засади набору директорів.

Відповідно до закону, конкурс здійснюватиметься незалежною комісією, яка складатиметься з представників засновника закладу, Держслужби якості освіти, дорадчий голос також можуть мати батьки та вчителі.

Обов'язково здійснюватиметься відеофіксація – це надзвичайно важливо, щоб потім не було закидів, що щось відбулося непрозоро.

І зокрема, одне із завдань, яке має презентувати кандидат, це стратегічний план розвитку школи.

Людина, яка претендує щонайменше 6 років керувати закладом, де навчають дітей, має показати, як вона бачить розвиток школи, як вона оцінює проблеми конкретного закладу і як вона планує їх вирішувати.

– А як контролюватимуть виконання плану? У вишах, наприклад, буде ціла процедура для ректорів, створена міністерством.

– Засновником університету є міністерство. І укладаємо угоди з ректорами ми. Тому в нашому контракті з ними мають бути виписані чіткі KPI та індикатори.

У випадку зі школою засновником є або громада, або поки що район чи місто. І від них залежатиме, що буде у контрактах.

Звісно, ми будемо пропонувати типові договори, рекомендувати, як прописувати KPI. Але у випадку шкіл це все одно питання засновника.

– Відтепер батьки можуть ініціювати позапланову перевірку закладу. Як це має відбуватися?

– Батьки тепер можуть ініціювати інституційний аудит, якщо вони бачать, що в школі системно порушуються права учнів чи вчителів.

Цей аудит вони можуть замовити у Держслужби якості освіти. Вона за результатами аудиту надасть звіт і висновки щодо того, як покращити ситуацію.

– Які підстави можуть бути для цього?

– Наприклад, системний булінг у школі, з яким ні вчителі, ні директор нічого не роблять, хоча це їхнє зобов'язання. 

Батьки тепер можуть ініціювати інституційний аудит, якщо вони бачать, що в школі системно порушуються права учнів чи вчителів

– А як варто розглядати позапланову перевірку? Це буде "людина з нагаєм" чи просто рекомендації?

– Ми відійшли від логіки покарань та інспекцій до логіки підтримки та допомоги.

І тому державну інспекцію навчальних закладів було замінено Держслужбою якості освіти.

Результатом аудиту має бути розгорнутий світ з описом проблем, їхніх причин і рекомендацій щодо виправлення.

Через певний час служба має право подивитися, як школа порається з рекомендаціями аудиту.

– Як часто можуть звертатися батьки, щоб це не перетворилося на щоденні скарги?

– Законодавством передбачений певний ліміт. Плановий проводиться не частіше, ніж в 10 років. 

Для позапланового інституційного аудиту обмежень не зафіксовано. 

Однак, висновок Держслужби якості освіти за результатами аудиту має рекомендації для змін та терміни виконання. 

Проводити аудит, поки не сплив термін для виправлення ситуації, що встановлений службою, просто недоцільно. 

Строк виправлення ситуації до одного року.

При перевірці батьки знайомляться зі звітом.

Якщо через деякий час нічого не змінюється, то це має бути підставою, аби служба якості ще раз навідалася у цю школу, а для засновника – вчиняти певні дії стосовно керівництва школи.

Він чи вона є лідером закладу і має брати на себе відповідальність за те, що там відбувається.

Результатом аудиту має бути розгорнутий світ з описом проблем, їхніх причин і рекомендацій щодо виправлення

– Чи не посилюватиме цей закон нерівність в системі освіти загалом?

– Причин нерівності надзвичайно багато, починаючи від соціальних та економічних і завершуючи різницею між школами в селі та місті.

Але закон покликаний саме покращити якість освіти і системно впливати на проблеми. Зокрема, якщо ми говоримо про нерівність, то ми також говоримо про неможливість відповісти на усі індивідуальні потреби учнів, які вони мають.

Тому що один учень може вивчити якусь тему з математики за один урок, а комусь потрібно більше , і це нормально.

Ми маємо створити таку систему, яка дає можливість кожній дитині опанувати всю шкільну програму.

Але для того щоб побороти питання проблеми нерівності в освіті, необхідно розвивати мережу опорних шкіл, налагоджувати, покращувати якість освіти в школах у сільській місцевості.

– Окрім зарплати, які ще найближчі зміни чекатимуть освітян?

– До закону, окрім заробітних плат, в найближчому майбутньому ми змін не плануємо.

2020 рік – це рік, коли ми починаємо суттєво готуватися до старту Нової української школи в базовій школі. Тому на квітень ми плануємо презентацію проекту держстандарту базової школи 5-9 класів.

Після цього будемо організуємо масштабне публічне обговорення. Далі ми перейдемо до напрацювання типових освітніх програм.

І що не менш важливо у цьому контексті, це запровадження нового підходу до експертизи підручників, тому що новий зміст має супроводжуватися, відповідно, новими якісними підручниками. Це наші завдання на 2020 рік.

Катерина Хорощак, УП.Життя