Комунікаційниця благодійної організації «Надія і житло для дітей» Дарія Байрак про свій досвід і перші висновки дистанційної роботи і освіти під час карантину.
Я – мама двох дітей садочкового та шкільного віку, а також комунікаційниця благодійної організації "Надія і житло для дітей". Я й раніше працювала віддалено, тож із настанням карантину в мене не змінилося нічого, крім того, що тепер мені доводиться виконувати свою роботу в присутності дітей.
І, відверто кажучи, безмежні списки онлайн-курсів, безкоштовних книжок та 101 спосіб провести час із дітьми радо мене більше дратують, ніж стимулюють. Мого часу — і робочого, і особистого — стало менше, ніж було до карантину. "Горять" навіть оплачені раніше курси.
Те ж саме відбувається з домогосподарками. Сумніваюся, що більше часу стало і в тих, кому досі доводиться ходити на роботу. Можливо, ці поради актуальні для тих, кому довелося піти в неоплачену відпустку, але сумніваюся, що в ситуації із втратою доходу вони мають ресурси на саморозвиток, адже голова болить про нагальне: де заробити і як розтягнути зароблене.
Моя старша дитина більш-менш самостійна, бо школа налагодила онлайн-навчання. Але я усвідомлюю, що не всім так пощастило. Деякі школи просто переклали навчальний процес на батьків, висилаючи тільки обов'язкову до виконання "домашку". Батькам доводиться розбиратись у предметах і темах, вивчати самим, а потім пояснювати дітям. Потому — проконтролювати виконання "домашки", як мінімум.
Діти садочкового віку ще не можуть зайняти себе надовго. Скажу більше — моя молодша донька стала дивитися менше мультів, ніж зазвичай. Бо вже набридло. Тож тепер я не маю навіть 20 хвилин мультсерії, під час якої можу повністю зосередитися. З мого досвіду — коли вам як ніколи треба, щоб дитина вас не чіпала: важлива розмова з керівництвом, дедлайн проєкту, онлайн-нарада, — саме тоді дитина вимагатиме вашої неподільної й негайної турботи. Працювати в умовах, коли тобі постійно доводиться перемикати увагу, виринати з думок, текстів чи заповнення таблиць, — непросто. А тепер ще додайте сюди необхідність готувати обід, крім звичних сніданків та вечерь, бо раніше всі домашні обідали поза домівкою. Відкрита бібліотека? Опера онлайн? Віртуальний тур світовими музеями? Безкоштовні курси англійської? Ні, не чули.
Насправді всі ці заклики й пропозиції пробуджують відчуття власної меншовартості. Є ілюзія, що, поки в тебе одночасно горить суп, робота і кричить, вимагаючи погратись, дитина, хтось підвищує свій професіоналізм або прокачує особисті якості.
Будьмо чесними самі з собою: карантин — не час для самовдосконалення. Це час для мінімізації навантажень по всіх фронтах і відтинання всього зайвого, як ось "перебрати гардероб", "зробити генеральне прибирання", "пройти онлайн-навчання". Це — випробування ваших фізичних і моральних сил, а ваша мета — зберегти роботу, стосунки, нерви, фізичне та ментальне здоров'я.
Ось мої ноу-хау, як працювати в цих умовах.
Забути про перфекціонізм. Карантин — не канікули й не відпустка, вам не вдасться бути одночасно ідеальним працівником і батьком. Змиріться. Не ставте собі надприродних завдань. Не встигаєте приготувати суп — варіть пельмені. Вмикаєте мультики чи планшет, щоб попрацювати, — не гризіть себе за це.
Розставити пріоритети. Виділіть головне, викреслить зі списків робочих і домашніх завдань усе неважливе й нетермінове. Якщо можете, делегуйте — домашнім, фрілансерам, службам доставки. Користуйтеся доступними вам інструментами для планування і тайм-менеджменту, наприклад, матрицею Ейзенхауера. Тільки благаю, не шукайте нових інструментів, — це забере ваш час і ресурс. Використовуйте лише те, що знаєте і вмієте.
Як встигнути зробити заплановане?
Складіть графік для себе і для членів сім'ї. Виділіть час на роботу, на дітей, спілкування та домашні справи. Домовтеся про місце й час, коли ви зможете усамітнитися для роботи.
Якщо дорослих у сім'ї декілька — розводьте час догляду за дітьми. Наприклад, поки тато грається з дитиною, мама має можливість попрацювати. І навпаки. Так, це могла би бути нагода провести час усім разом, але тоді ніхто з вас не встигне виконати робочі плани. Залиште сімейний час на вихідний день.
Залучайте дітей до спільної праці — прибирання після гри, приготування їжі, старші діти можуть наглянути за молодшими.
Поговоріть із дітьми, поясніть, що хоч мама чи тато вдома, це не означає, що вони завжди доступні для гри або спілкування. Виставляйте зрозумілі відтинки часу, коли вас не можна відволікати, наприклад — поки не скінчиться мультик, поки не доїсть сніданок тощо. Поясніть, які можуть бути екстрені ситуації, в яких ви завжди готові увімкнутися.
Виділяйте час для власних потреб. Ви вже, мабуть, читали, що внаслідок самоізоляції в Китаї зросла кількість розлучень. Ми не звикли проводити так багато часу разом, інколи надмірна присутність людей, яких ми любимо, може дратувати й призводить до конфліктів на рівному місці. І це нормально. Кожна людина потребує особистого простору, хоча б помокнути у ванній із книжкою пів години чи прогулятися вечірнім парком на самоті. Бережіть свою рівновагу.
Не жертвуйте сном. Так, я знаю, це велика спокуса — встати раніше, попрацювати пізніше, поки всі сплять. Що потім? Втома, втрата концентрації, роздратованість, погіршення імунітету. Точно не те, що вам потрібно під час пандемії.
Вивчить і почніть практикувати кілька нових простих технік самозаспокоєння, вони вам точно згодяться.
Введіть у вашу рутину нові приємні ритуали. Адже навряд чи ви схочете, щоб ці тижні запам'яталися вам страхом і напругою. З часом погане забудеться, а добрі спогади лишаться. Хай це буде щось просте й малоресурсне (не намагайтеся стрибнути вище голови). Можливо, вечеря при свічках, поетичні читання, гра в шаради, спільний перегляд сімейних фільмів, відеодзвінки родичам.
Бережіть себе, у всіх сенсах! Не лише своє здоров'я, а й душевну рівновагу, нервову систему та сімейні стосунки. Карантин мине, а вони залишаться.