Часто можна почути, що сучасні діти і підлітки не читають, але це не так.
Насправді більшість із них постійно в тексті, просто читають вони не книжки, а інші альтернативні джерела.
Наприклад, пабліки лідерів думок у соцмережах, блоги (у тому числі книжкові), популярні додатки, які пропонують короткі тексти, та аудіокнижки.
А от із чим, на думку багатьох учителів, у багатьох дітей справді є проблема – так це з тим, щоб струнко, захопливо й аналітично поділитися враженнями й роздумами від прочитаного.
Експерти проєкту підтримки дитячого читання BaraBooka поділилися своїми думками про те, як захопити дитину читанням та рецензуванням книжок.
Традиція сімейного читання дає дитині відчуття безпеки, є способом краще тримати контакт та лишається одним із найважливіших спогадів дитинства.
10-15 хвилин перед сном допоможуть малій дитині заспокоїтись і вгамувати емоції, проговорити події, що сталися протягом дня, та почуття, які вона переживала при цьому.
Зі старшими краще влаштовувати вечори з обговоренням прочитаного або у форматі, коли і батьки, й діти діляться шматком книжки, яку зараз читають.
Круто, якщо дорослі читатимуть захопливі фрагменти, які ніби заманюватимуть до відкриття нового.
Та й книжка може бути точкою входу для важливої розмови у будь-якому віці, і дорослим не варто цим нехтувати.
Традиція домашніх вистав практично відійшла у минуле, між тим вона є не лише милою, але й дієвою.
Діти можуть не просто обрати книжку для постановки, а скомпілювати власну п’єсу з різних прочитаних історій.
Уживаючись в образи, діти краще осмислюють прочитане. А оплески й відгуки значимих дорослих – традиційно одна з найкращих мотивацій.
Зовнішня мотивація – перемога в конкурсі, олімпіаді, – давно перевірений метод, особливо щоб заохотити до глибшого аналізу прочитаного.
Конкурси рецензій можна проводити у межах власної родини, групи друзів чи класу, школи.
Проводять їх і різні українські інституції.
Привернути увагу дітей та підлітків до української літератури намагаються Благодійний фонд Сергія Жадана та Проект підтримки дитячого читання Barabooka – за сприяння Українського інституту книги.
Їхній проєкт "Читай-Пиши" працює зі школяр(к)ами Донецької, Луганської та Харківської областей – тут не так багато книгарень, а в маленьких містах дуже мало хороших освітніх проєктів.
Для дітей, які й так читають, найвагоміші стимули-подарунки – це спілкування з літератор(к)ами, участь у культурних подіях, освітні подорожі.
Для тих, хто не дуже дружить із книжкою, часто спрацьовують матеріальні стимули. Проте важливо, щоб читання не будувалося тільки на них.
Так, у "Читай-Пиши" подарунками були планшети, фотокамери, книжки, але головним призом мали стати поїздка на "Книжковий Арсенал" (через відміну події її замінять на подорож до тих культурних інституцій Києва, які відкриються після карантину) та спілкування з відомими літераторами.
Окрім "Читай-Пиши" в Україні є також літературний конкурс "Перодактиль" та конкурс рецензій "Крец".
Переможці "Перодактилю" отримують цінні подарунки, а твори фіналістів друкуються окремим альманахом.
Підлітки, які перемогли у "Креці", відвідають один із мистецьких фестивалів країни.
Відеблоги – трендовий жанр, підлітки його люблять, це можливість отримати свою хвилинку популярності, і це теж стимулює.
Більшість сучасних дітей – візуали. Їм легше засвоювати інформацію зорово. Якщо дитина не хоче читати книжку, покажіть відео про неї, зніміть на смартфон власний огляд і збирайте лайки від інших читачів і підписників.
Зйомки тематичних оглядів, інтерв’ю та навіть розпаковок книжок спонукають до читання нового, спілкування з авторами та іншими букблогерами.
Щоб зняти цікавий відеоогляд, необхідно не лише прочитати, а й проаналізувати книжку, та, розказуючи, не допустити спойлерів.
Це вчить не лише чітко висловлювати думку й розвиває ораторські здібності, а й спонукає набути операторських навичок, базових знань із монтажу, освітлення та побудови композиції.
А це теж трендові речі, вміти які – серед підлітків дуже популярно.
Реп, малюнки та фетрові казки – у конкурсі "Читай-пиши" діти вдавалися до різних інструментів осмилення прочитаного.
У роботах можна побачити кадри реальних подій на Донбасі, мультфільми з фетрових іграшок, а чотирнадцятирічна Євгенія Сухаревська з Привілля Луганської області прочитала реп власного авторства, рецензуючи роман Жадана "Інтернат".
Викладачі авторських художніх студій давно говорять, що ілюстрування дуже допомагає полюбити прочитане, і навпаки – читання та творення літератури допомагають юним художницям та художникам у творенні композицій.
Наприклад, несподівана рима до вірша може дати цікавий сюжетний хід до картини.
Важливо обрати ту саму книжку, про яку захочеться писати, знімати огляд і дискутувати з друзями.
Задача дорослих – запропонувати книжки, герої/ні яких переймаються тими ж проблемами, що й діти/підлітки.
Діти не бояться "серйозних" тем. Їх боїмося хіба ми, дорослі.
Старші школяри та школярки в своїх рецензіях багато осмислюють шкільний булінґ та взаємини в соцмережах.
Пишуть про героїв, що схожі на них самих. Їхні проблеми такі ж: нещасливе кохання й навіть переслідування у віртуалі.
Сімнадцятирічна Софія Сиса з Краматорська, яка виборола 3 місце в конкурсі "Читай-Пиши", розповідає: "Я вибрала книгу на тему підліткового самогубства та сталкерства в соціальних мережах – "Сіль для моря" Анастасії Нікуліної.
Я сама у віці головної героїні та в якомусь сенсі знаходжуся у зоні ризику.
Ця книга вчить, що треба жити реальним життям та не вірити першим випадковим знайомим в інтернеті.
Краще спілкуватися та бути близькими із реальними людьми, що бажають тобі добра. А за іншим екраном монітору може бути хто завгодно і не факт, що це хороша людина".
Зізнаймося: ми теж любимо добрий саспенс і круті повороти сюжету.
Для дітей це ще важливіше. Тож не соромтеся пропонувати як класику на кшталт Майн Ріда чи навіть Жюля Верна (тільки проговорюйте ті дії героїв, які в сучасному світі вже неприйнятні), так і сучасні – наприклад, книжки Максима Кідрука або Стівена Кінга.
Часто діти питають: "І як мені допоможе те, що я читаю?" Підбирайте книжки, які заохочують до подорожей або допомагають у виборі професії.
Круто, коли діти радять дітям. У флешмобі #ЧитайПиши ми просили самих дітей порадити книжки ровесникам.
Були прекрасні несподіванки: наприклад, дев'ятирічний Максим Ландесман із Харкова порадив дитячу книжку Стівена Хокінґа, а син письменниці Юлії Ілюхи порадив прочитати добрі та захоплюючі історії з серії Люсі Деніелс "Історії порятунку тварин".
Хлопці мають свої перші "професійні" інтереси і радо діляться ними з ровесниками.
Якщо старшим школярам йдеться про перше кохання, поцілунки, секс, пошук самоідентичності, але й булінг, підліткову жорстокість, війну, (авторами, яких найбільше рецензували старші учасники/ці нашого конкурсу, були Сергій Жадан, Мар'яна і Тарас Прохасько, Любко Дереш), то молодші люблять читати й писати про шкільні перипетії та стосунки у колективі й родині.
Їхні улюбленці – книжки Сашка Дерманського "Чудове Чудовистко", Івана Андрусяка "28 днів із життя Бурундука" та Юлії Чернієнко "Помста".
Дуже допомагає знайомство з авторами/авторками.
Після шкільних уроків літератури у більшості дітей є враження, ніби всі письменники жили колись давно і вже спочили з миром, як Тарас Шевченко чи Леся Українка.
Вони з подивом відкривають для себе, що сучасні письменники – живі люди, з якими можна поспілкуватися, порадитися, зробити селфі та взяти автограф.
Щоб "оживити" письменника і таким чином зацікавити його творами, варто відвідувати з дитиною презентації, книжкові фестивалі і ярмарки, живі читання у книгарнях і бібліотеках тощо.
Під час карантину познайомитися з автор(к)ами стало простіше: багато хто стрімить і читає свої твори онлайн.
У Живих читаннях на Barabooka взяли участь понад 40 сучасних дитячих авторів/ок.
#ЖивіПисьменники – ініціатива БараБуки та Українського інституту книги: це відеоролики, з яких діти можуть дізнатися про дитинство авторів, їхні твори, послухати уривки книжок та визначитися, що хочеться прочитати.
Вже можна побачити ролики про Лесю Воронину (на світлині саме вона), Галину Ткачук, Тетяну Стус, Сашка Дерманського, Івана Андрусяка, Галину Малик, Григорія Фальковича, Мар’яну Савку, Галину Вдовиченко та Володимира Рутківського.
Бібліотеки потроху повертають собі колишній статус і в багатьох місцях стають маленькими хабами, важливими для локального життя.
Вони приваблюють прохолодою, тишею і затишком, книжковим запахом, тут мало відвідувачів і багато книжок на різний вік і смак.
У багатьох можна попити чаю з печивом чи скористатися інтернетом.
Привівши вперше дитину до бібліотеки, дозвольте їй порпатися на книжкових полицях, неквапливо гортати старі і нові видання, самій обирати ті, які хотілось би записати у свій читацький формуляр.
Це може бути незабутньою подією, якщо не обмежувати вибору, а лише злегка спрямовувати.
Вмостіться і почитайте кілька сторінок, щоб переконатись у правильності вибору, посмакуйте тут же в книгарні какао з зефірками або трав’яним чаєм, поцікавтесь запланованими презентаціями
Так ви не лише зацікавите дитину читанням, а й можливо, сформуєте нову сімейну традицію.
Існує думка, що спершу краще прочитати книжку, а потім дивитись кіно, але для заохочення можна вчинити і навпаки.
Варто пояснити дитині, що фільм – це не стовідсоткове відтворення всіх сюжетних поворотів і відображення того, про що писав автор.
Екранізація – це вже чиєсь прочитання, тому фільм може частково або навіть суттєво відрізнятися від книжки.
Але кіно є хорошим гачком, який здатен зачепити дитину і спонукатиме її до самостійного прочитання.
Анастасія Музиченко, літкритикиня, експертка з дитячого читання в Barabooka, членкиня журі конкурсу відгуків "Читай-Пиши", спеціально для УП.Життя
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram