Людей, які змалечку спілкуються і навчаються лише однією мовою, у світі вже меншість. Колись білінгвів створювали виключно обставини: батьки-емігранти вдома звертаються до тебе рідною, а в школі однолітки – місцевою. Нині двомовність усе частіше розвивають у дітях свідомо. Це допомагає ефективніше ладнати зі світом – певні науковці. Особливо – сучасним світом VUCA (так скорочують його якості volatility, uncertainty, complexity й ambiguity – тобто нестабільність, невизначеність, складність і неоднозначність).
Одночасне використання двох (ба навіть більшої кількості) мов у різних ситуаціях життя – чудове тренування для різних ділянок мозку. Численні дослідження фахівців із психології розвитку, когнітивної психології, освіти, лінгвістики й комунікаційних наук демонструють такі позитивні тенденції.
Розвинена увага. Перемикання з мови на мову вимагає – і тренує – вміння дивитися на речі під різними кутами. Білінгви зазвичай краще вивчаються чергувати справи, пильніше концентруючись на кожній. Їх менше лякає багатозадачність: можна ж планувати, перемикатися і «ділити слона на шматочки».
Гнучкість навичок. Вони продукують більше різних варіантів розв’язання однієї задачі, не зациклюючись на єдиному. Виявляють творчість і оригінальність у вирішенні складних проблем. Легше поєднують абстрактне й практичне мислення. Цікаво, що вони успішніші не лише у вивченні мов і літератур, а й математики й фізики.
Ширші обрії. Двомовні люди ясніше бачать зв’язки між ніби не очевидно, але логічно чи образно пов’язаними явищами. Об’ємніше дивлячись на світ, багатомовні створюють менше упереджень і забобон. Їм легше пристосовуватися до змін, тому вони менш схильні розчаровуватись і опускати руки.
Вільніше спілкування. Комунікація – не лише гола інформація: ми зчитуємо купу важливого з інтонацій, поведінки, контексту. Поліглоти справляються з цією частиною вправніше (підтверджують зокрема цікаві експерименти, де учасники мали інтуїтивно зрозуміти незнайому ба навіть неіснуючу мову). Це позитивно впливає на рівень емоційного інтелекту.
Довша молодість. Дослідження щодо когнітивних здатностей у старшому віці свідчать: мови допомагають відтермінувати старіння мозку. Що більшою кількістю мов ми вільно оперуємо – то з меншою вірогідністю нас наздожене Альцгеймер та інші вікові неприємності.
А чи існують також і мінуси двомовності для розвитку дитини? Очевидних – не доведено. Радше є певні особливості.
Немовлята, що чують довкола спілкування кількома мовами, зазвичай трошки пізніше починають висловлюватися самі. Але, по-перше, це не надто значний розрив. По-друге – щось на зразок «накопичувального ефекту»: коли малюк довше «дослухається», а потім починає видавати одразу дещо більш складні конструкції, ніж мінімальне «дай» і «мій».
Діти-білінгви змішують слова і конструкції різних мов, особливо дошкільнята. Code mixing теж цілком нормальний процес. Усі (чи майже всі) діти, опановуючи мову, творять тимчасово трошки альтернативні особисті світи. Наприклад, можуть звати все пухнасте «киця» (логічно ж!) або створювати власні неологізми. У двомовних просто ширший арсенал для цієї дослідницької гри. У шкільному віці змішування зазвичай проходить.
Коли мов звучить багато, їх нібито плутатимеш між собою. І це не фатально: людині допомагає слух. Скажімо, ви й самі можете не знати турецької чи китайської – але якщо вам продемонструвати ними два записи, ви вочевидь зможете відрізнити.
Як краще прищеплювати дитині двомовність – із якого віку, якими засобами? Щодо цього також існують дещо відмінні точки зору, але вони знову-таки не є взаємовиключними.
Метод «одночасного засвоєння» (Simultaneous Acquisition) – коли немовля з колисочки чує кілька мов і пірнає в них, ніби у різні води.
Метод «послідовного засвоєння» (Sequential Acquisition) – коли дитина у перші кілька років опановує одну мову, а трохи згодом (зазвичай із садочка чи з першого класу) до неї додається друга.
Прихильники теорії «критичного періоду» вважають, що існує певне «часове вікно»: вік, у якому малюк всотуватиме кілька мов вільно – а далі, мовляв, буде складніше. Тому треба поспішати, щоби не проґавити момент. У цьому твердженні є певний сенс, але лише частковий.
По-перше, основною перевагою двомовності з перших місяців буде менш помітний акцент: дитина природніше засвоїть мелодику. Але якщо «подвійність» почнеться у три роки чи пізніше, коли вже вивчатимуться й літери – малому білінгвові легше даватимуться закономірності граматики і правильність побудови речень. Двомовна школа має одразу дві переваги: неформальне спілкування йде паралельно з опануванням формальних навичок. Два в одному!
По-друге, «часове вікно» насправді ніколи не зачиняється щільно. Так, у принципі «що раніше, то краще» є раціональне зерно – але якщо заохочувати бажання і цікавість, нова мова легко піде і в школі, і навіть після неї. Згадаймо відомого білінгва – нобелівського лавреата Йосипа Бродського. На час виїзду до Америки йому було за тридцять, і він не міг вимовити нічого складнішого за «вот ду ю сінк ебаут зіс?» А невпинно читаючи, письменник довів англійську до рівня, коли твори і промови нею народжував такі ж блискучі, як і рідною.
Отже, користуватися більш ніж однією мовою – варто не лише задля фахового успіху (знання англійської і бажаність ще однієї іноземної все частіше стає пороговою умовою для працівника, тож це вже вимога за умовчанням). Нині актуально не тільки оперативно знаходити та вміло використовувати інформацію іншими мовами – наукову, освітню, спеціалізовану, розважальну. Уміти почути бесідника і висловити власні думки і почуття кількома способами – не менш важливе вміння, яке робить нас загалом чутливішими, гнучкішими, стійкішими.
І тут міститься ще одна цікава відповідь на питання: «Як саме краще допомагати розвивати двомовність дитині?» Вона – у поєднанні навчання і створення живого середовища. Набуття знань двома мовами допомагає засвоювати понятійний апарат і розширювати словниковий запас. Але без спілкування, гри і радості це буде сухий процес, а дитина краще засвоює все те, що йде з задоволенням.
Тому маленькому білінгву важливо не лише запам’ятати неправильні дієслова або вживання апострофа, вивчити теорему Піфагора і дізнатися про єгипетські піраміди українською чи/й англійською. А й обговорити шкільні справи, побалакати про хобі, пограти в Scrabble, пожартувати – вільно перемикаючись між мовами! Саме тоді різні словники, граматичні конструкції та способи мислення входять у вжиток так само природно, як розвивається музикальність, коли не лише вчиш гами, а й співаєш від радості.
Саме такий підхід – створення оптимального, живого і цікавого середовища – ми творимо на заняттях NSS International School та в шкільному житті поза заняттями. І коли діти занурюються в нього, матеріал легше йде сам собою, без стресу і з захопленням.
У таких умовах уже не принципово важливо, в якому саме віці дитина почала використовувати паралельно «мама» і «mommy», чи дотримувалося правило «один член сім’ї – одна мова» (цілком факультативне!) і чи конструює вона іноді розповіді двома мовами одночасно. Головний ефект відчувається, коли на питання: «Як сьогодні у школі?» – звучить щире: «Amazing!»