Ситуація з системою освіти не тільки в Україні, але й у світі змінилася в одну мить з переходом на режим самоізоляції. Зміни відбулися не тільки в технологіях донесення знань до школярів (переведення цього процесу в онлайн-режим), але й у світогляді кожного педагога, який потрапив у нові умови роботи. Буквально декілька років тому, впроваджуючи проект «Нова українська школа», фахівці лише міркували про інновації, концепції розвитку та цифрову трансформацію деяких складових навчального процесу. Але сьогодні виявилося, що майбутнє вже настало, і перед менеджерами освітнього процесу стоять завдання, на обмірковування яких немає часу.
МОН повідомило: загальноосвітні заклади до кінця навчального семестру вже не відкриються, усі мають закінчити рік дистанційно. З 25 червня до 17 липня відбудеться основна сесія ЗНО. Документи про здобуття освіти випускники отримають наприкінці липня. Прийом документів від вступників триватиме з 13 до 22 серпня. І традиційно у вересні розпочнеться новий навчальний рік.
Уже очевидно, що через пандемію коронавірусу по всьому світу система середньої освіти 2020 відрізнятиметься від попередніх років (і будемо сподіватися, від подальших). Новий навчальний рік у будь-якому разі стартуватиме з урахуванням проблем, що накопичилися за кінець нинішнього. Крім того, науковці припускають, що спалахи COVID-19 повторяться восени. Відповідно, цілком імовірним буде запровадження нових карантинних обмежень.
Це означає, що школам слід бути готовими до чергового переходу на дистанційний режим. Отже, керівники й засновники шкіл мають подбати про забезпечення вчителів відповідними технічними засобами. Також під час літнього періоду більшості педагогів варто підвищити свою кваліфікацію. За правильної організації це можна зробити силами більш прогресивних колег. Успішність освітніх організацій, окремих фахівців залежить саме від того, як швидко вони зможуть перебудуватися й відреагувати на нові виклики, адаптуватися до ситуації невизначеності.
Упевнений, що повністю цифровою освіта не стане, але онлайн-сервіси, відкриті інтернет-ресурси залишаться невід'ємною складовою навчального процесу. У подальшому я бачу оптимальним змішаний тип навчання. Наприклад, великій аудиторії школярів лекцію, що читатиметься вустами геніального лектора, можна буде послухати онлайн. Але контроль тем і розбір незрозумілих моментів відбуватиметься вже під час живого спілкування дітей з педагогами окремих начальних закладів. Всеукраїнська школа онлайн, оперативно організована МОН, продемонструвала багато проблемних моментів. Зокрема, неможливість успішного засвоєння матеріалу, що викладається, школярами, без його обговорення з викладачем наживо.
Змішана система навчання може вирішити проблеми, які дуже швидко виникнуть унаслідок тривалого дистанційного освітнього процесу. По-перше, для старших школярів важливим є проведення практикумів і лабораторних робіт із природничих наук. Симулятори цьому допомогти не в змозі, адже поки ти особисто не перевірив рух клітин під мікроскопом, або не виростив сольовий кристал на губці, не зрозумієш як працюють біологічні процеси. По-друге, дистанційні іспити вразливі до шахрайства. Цього навчального року форс-мажор застукав усіх зненацька. Ще не відомо, яким чином випускники складатимуть ЗНО, а педагоги перевірятимуть знання учнів у вересні.
Але зрозуміло одне: до наступних можливих онлайн-іспитів та тестувань слід готуватися вже зараз, до того ж почати розробляти оптимальну модель оцінювання.
Я бачу два шляхи вирішення питання аналізу ефективності дитячого навчання. Перший - накопичувальне оцінювання: коли іспиту як такого немає, а існує загальний результат регулярних контрольних робіт. Другий - ставка на інтерактив: коли школяр не просто виконує завдання з картки, а під час живого діалогу переконує в правильності своїх міркувань.
Я впевнений, що он-лайн освіта має розвиватися, і впершу чергу в допомогу інклюзивних дітей. Але не слід забувати про традиційну офлайн-освіту та покращення її змісту. Освітній процес уже ніколи не повернеться на старі колії - він має стати якіснішим. Яким саме?
1. Не масовим, створеним під копірку за національним шаблоном, а кастомізованим та індивідуалізованим. З фокусом на «я буду знати і вміти щось, тому що хочу, мені цікаво, мені потрібно…» замість «учні повинні освоїти це, тому що так написано в програмі».
2. Яскравим і захоплюючим процесом. Lifelong learning — необхідна умова виживання в майбутньому — можливий тільки коли людина вміє й хоче вчитися. А навички ставлення до процесу навчання формуються саме в дитинстві - у школі. Тому важливо не те, скільки знань було вкладено в голову, а те, наскільки позитивним є вироблене ставлення до навчання та чи сформувалися навички самостійного розвитку.
3. Людяним та емоційним. Набуті знання ефективніше сприймаються з яскравого відеоролика, ніж з монотонного монологу вчителя біля нудної дошки. Але зворотний зв’язок ролик не дасть — йому однаково. А от вчителю — ні: він добере потрібний матеріал, направить учнів, розставить акценти та зверне увагу на ті речі, які можуть виявитися в сліпій зоні учнів, організує процес обміну думками й напрацюваннями, допоможе знайти неочевидне рішення, підтримає, коли учень заплутається. Учитель-конструктор, учитель-коуч, учитель-наставник — ось актуальна роль працівника освіти в новій реальності.
4. З ігровою механікою та безліччю майданчиків для діяльності. На початку процесу (курсу, теми, програми) задаються правила гри: мета, способи її досягнення, що можна і що не можна робити гравцям, які є рівні та які бонуси, регламент ходу (частота і тривалість уроків, наприклад). Ігор може бути багато. Важливо, що можна «витратити спробу» і почати спочатку: простіше та швидше проходити гру вдруге чи втретє. Тоді не треба буде пояснювати, чому необхідно вивчити правила відмінювання прикметників — учень уже знає навіщо. А якщо конкретна гра «не зайшла», можна перемкнутися на іншу: з іншим викладачем, з іншого матеріалу, з іншими правилами гри. І отримати відзнаку, наприклад, «приборкувача» біології X рівня.
5. Ефективним у часовому вимірі. Обсяг інформації стає все ширшим, цікавих занять і справ більшає з кожним днем. Час набуває особливої цінності. А темпи тільки зростають. Тому в навчальному процесі не можна втрачати значні частини уроку на механічні операції (переклички, перевірку д/з) й очікування, поки всі виконають завдання, — кожна секунда повинна працювати на учня.
6. Партнерським та синергічним. Вибір школи — це вільний вибір. Якщо сам зупинився на ньому, значить, маєш довіру до цього закладу. З іншого боку, присутнє бажання бути обраним, а тоді віддячити за такий вибір. Точка дотику — збіг критеріїв вибору (батьків) з пропозицією (школи). І до цього додається усвідомленість цілей самого учня. Звичайно, після їх узгодженням з батьками та школою. Тільки тоді мета стає спільною.
До цього переліку додав би ще критичне мислення. Освітній процес, побудований на його засадах, за останні 10 років став основою освітніх реформ у провідних країнах Європи. Але це окрема тема.