Юра Василик, член Ради директорів компанії SoftServe, посприяв у видавництві книги, що кардинально змінює бачення про школи.
Ця книга не розповсюджена в Америці, її автора Джона Тейлора Гатто не запрошують у ЗМІ, але вона дуже яскраво описує пруську систему освіти, яка лежить в основі і американської, і української, і німецької, і багатьох інших сучасних шкільних систем. Коротко про «Приховану історію американської освіти» і про те, чому Юра Василик організував видання цієї книги українською мовою читайте далі в інтерв’ю.
Спостереження за власними дітьми, роздуми мотивували шукати відповідну інформацію, аналізувати, що таке школа, як це все працює. Спочатку натрапив на цікавого автора – Шарлотту Ізербіт, потім – на Джона Тейлора Гатто.
По-перше, тому що там, поки що, є відкрита історична інформація. У нас, в Україні та Росії, цих знань не існує: думаючих, впливових людей зокрема і істориків, знищували фізично кожні 20 років.
По-друге, за загальними ознаками системи освіти у нас однакові.
Отож, я вийшов на автора. Джон Тейлор Гатто – педагог, який майже 30 років викладав в школах різного типу – і в бідних, і в заможних. Протягом навчання намагався знайти свою методику, підходив до процесу «з головою», не працював інерційно. Він виділявся з поміж інших і досяг визнання. Отримав звання найкращого вчителя міста Нью-Йорк, потім штату. Врешті він відчув, що почав, як він сам зізнається, робити щось нелегальне. Домовлявся з батьками, працював з дітьми індивідуально. Це згодом якось треба було пояснювати освітнім інспекторам.
За якийсь час Гатто звільнився і виклав свої думки щодо стану освіти у журнальній статті. Це привабило увагу чималої кількості людей, тема виявилася дуже актуальною. Так Гатто почав писати промови, організовував зустрічі, видав свою першу книгу «Збірник промов», потім ще дві невеликі, а далі засів за цю велику працю «Історія американської освіти». Працював над нею близько десяти років. У книзі є детальний аналіз як працює американська освіта, як зароджувалась. До слова, це пруська система освіти і стартувала вона у 1809 році. По багатьох атрибутах можна зрозуміти, що вона існує і досі.
У книзі зібрано багато перевіреної інформації, а висновки – то вже справа індивідуальна.
В Україні ще, на жаль, не багато людей знають англійську мову, тому я взявся за організацію видання книги українською мовою. Це – пожива для роздумів.
Що цінного ви знайшли у цій книзі?
Книга історична, містить багато цікавих фактів. Вона створює простір для індивідуальних висновків, змушує задуматись. Справа навчання і виховання дітей – це справа батьків. Нас же навчили делегувати ці обов’язки державі. І ми в Україні ще не в найгіршій ситуації, адже у нашій країні, як і в Америці, джерелом влади вважається народ. Відтак, ми ще маємо певну свободу та місце для маневру. А є країни, як от Німеччина, де держава преважає над народом, усі процеси від народження дитини регулюються державою. Там «держава понад усе», а кожна людина – ланка держави, і відповідно працюють закони, прописані процеси людина-держава-батьки. І тут стає цікаво розібратись, як усе взаємопов’язане, як працює, що вчать, з якою метою.
Ця книга не є широковідомою в Америці, і держава не зацікавлена у її розповсюдженні. Гатто видав її власним коштом.
Школа у нинішньому її вигляді не змінювалася вже років двісті. Змінюється контент, але суть – ні. І сьогодні кожен, хто хоч щось робить інакше – винаходить свої методики, бере відповідальність за навчання дітей на себе – матиме кращий результат, ніж дає школа. Питання не у тому, аби визнати кращу методику – в різних ситуаціях вона працює по-різному, а в необхідності змін та усвідомленості. І тут мова йде не лише про навчання, а й про виховання.
Книжка Гатто демонструє, як школа стала психологічною тюрмою, що її зробили примусовою, тривалішою. Коли впроваджували школу в Америці – заняття тривали три місяці. Америка опиралась цій системі зі зброєю в руках. Прочитаєте, будете вражені певними фактами.
Шкільна система небезпечна тим, що, прораховуючи психологію дитини, відбиває бажання вчитися, а прививає необхідність слухатись. Школи беруть на навчання здорову особистість, а віддають такою, що сама не може щось зробити. Короткі, розірвані за змістом уроки, мало фізичної активності, оцінка ззовні з наймолодшого віку, покарання, привселюдна критика. Поспостерігайте, як міняється дитина до 4-го класу. Ми, дорослі, це сприймаємо, наче дитина подорослішала, порозумнішала. Насправді наших дітей вчать «бути як всі» і зайвий раз не говорити, що думаєш. Природою все створено мудро і кардинально по-іншому, ніж у школі. У дітей вродженим є інстинкт самозбереження, а він передбачає і бажання навчатись, бо інакше не виживеш. Ось цю допитливість у школі, на жаль, знищують.
Я б не назвав це хомскулінг. Багато людей це поняття по-різному трактують. Наразі займаємося на екстернаті. Ми з ним, скажемо так, працюємо трохи по-іншому, ніж у школі.
В Америці 10% хомскулерів. Шукав таких в Україні, підписався на певні групи у соцмережах. Процес в Україні пішов, але активних людей ще дуже мало. Якщо у Києві таких сімей набереться 100 – буду приємно вражений. Реальних експертів можна перелічити на пальцях.
Як працює школа як інструмент держави. Навчають спеціалістів, що готові виконувати розпорядження вчительки, потім начальника і т.д. Тому і забирають дитину в батьків.
Школа влаштована так, що виховує в дитини потребу зовнішньої експертної думки для власної самооцінки. Метафорично, це роблять таку дірку у голові, в яку вставляють лійку і туди можна влити, що хочеш – релігію, державу. Коли є залежність від чужої думки – нема власної. І сучасні люди часто не навчені її формувати.
Коли живеш з батьками – береш їхню систему цінностей. Син коваля – був ковалем, генерала – генералом. Зазвичай, діти стають подібні на батьків. Держава ж нав’язує свою систему цінностей, а вона дуже часто не співпадає з батьківською. Батьки ж не задумуються, а просто віддають дітей – і все.
Колись – наприклад в Америці, до впровадження пруської системи освіти – дитину розвивали особистістю, вона була самодостатньою. Дітей тоді вчили пізнавати світ, мислити, бути критичними і формувати власне ставлення до подій і понять. Такі діти у значно молодшому віці, ніж зараз ставали зрілими, самодостатніми, а країна була успішна завдяки таким громадянам.
Ми презентували книгу на Форумі видавців у Львові восени. Видавництво «Літопис», у рамках Форуму видавців, організувало Освітній форум, де було представлено книгу Гатто та багато інших нових книжок про освіту.
Але я радо зустрінусь з колегами всередині компанії, аби представити її у вужчому колі і разом поговорити про сучасну освіту та навчання наших дітей.
Плануємо також підготувати електронну версію книги і хочемо видати її російською мовою, якщо знайдемо зацікавлених людей, які підтримають проект фінансово.
Дуже сподіваюся, що інші батьки також знайдуть корисну інформацію у цій книзі!
Thursday October 13th, 2016
SoftServe Kids Matter