Популярний міф свідчить, що через поширення ґаджетів сучасні школярі гірше вчаться й виростають безграмотними. Наукові дані та практичний досвід показують, що це не так.
Інтеграція цифрових технологій у навчальний процес допомагає підвищити ефективність освіти, але важливо, щоб школи та вчителі активно опановували нові можливості. На цьому принципі побудована концепція e-learning, яка є популярною в шкільних системах розвинених країн світу.
E-learning — це створення певного середовища, яке відрізняється від звичного навчання в класі та спрямоване на отримання нових освітніх результатів. E-learning істотно розширює діапазон застосовуваних технічних засобів, не обмежуючись тільки шкільним обладнанням. Основна ідея цього підходу полягає в тому, що ми повинні зробити технічні засоби невід'ємною складовою навчального процесу, якщо справді хочемо навчати дітей користуватися новими технологіями. Йдеться не про уроки програмування, а про перетворення ґаджетів на союзників учителя незалежно від дисципліни, яку він викладає.
Згідно з доповіддю Єврокомісії «Цифрове навчання в школах Європи», починаючи з 2019 року вже більше половини країн регіону впроваджують комплексний підхід e-learning у початковій школі. Для таких висновків проаналізовано шкільні системи в 43 країнах.
Читайте також: 10 гаджетів для ефективного навчання
Загалом у європейських країнах поширена змішана система навчання: навички цифрової грамотності викладаються і як окремий предмет, і в рамках «традиційних» шкільних дисциплін. Учитель в епоху тотального доступу до будь-якої інформації має стати навігатором, навчити дитину алгоритму обробки інформації для вирішення потрібних завдань. І найголовніше — осмислено використовувати ці масиви даних.
Це, звичайно, посилює вимоги до вчителя. Крім усіх знань і вмінь, йому тепер необхідно володіти навичками ментора. Віднині педагог — це людина, яка допомагає дитині в осмисленому й мотивованому розвитку. Одна з поширених моделей змішаного навчання — «Перевернутий клас». Ця модель поєднує індивідуальне онлайн-навчання та спільне навчання в класі. Під час онлайн-навчання завдання учнів — отримати інформацію.
Наприклад, до уроку вчитель задає дітям самостійно ознайомитися з певною інформацією або переглянути відео чи прочитати певні тексти. Діти роблять це самостійно. Коли ж вони приходять до школи, то разом з учителем опрацьовують інформацію.
В Україні напрямок цифрової освіти також поступово розвивається. Але, на жаль, його темпи суттєво відстають від європейських. Сьогодні з 3,9 млн українських школярів лише 4,5% користуються цифровими освітніми технологіями. А проте 52% учнів потенційно користувалися б e-learning за доступності контенту та усунення бар'єрів розвитку ринку. 70% учнів зможуть застосовувати e-learning після забезпечення wi-fi та інтернетом шкіл, обладнаних комп’ютерами.
Читайте також: Як не бісити і не біситися: прості правила спілкування у месенджерах
Безперечно українські школярі сьогодні використовують комп’ютери на уроках. Але мало хто вчить дітей користуватися ґаджетами у вільний час: де шукати потрібну інформацію та яким джерелам довіряти. Ба більше, дуже рідко можна зустріти в школах педагогів, які задають, наприклад, надрукувати твір на комп’ютері. А проте в багатьох учнів є більш сучасні пристрої, ніж пропонує навчальний заклад. Та й інтернетом вони користуються активніше, ніж самі вчителі.
Тішить, що педагоги деяких навчальних закладів вже зараз упроваджують високі технології в навчальний процес. Хоч ідеться й не про повноцінний e-learning. Його складно втілити без центральної державної програми. Стратегія створення та впровадження програми e-learning для загальноосвітніх навчальних закладів обговорюється в Україні не перший рік.
Нещодавно МОН навіть презентувало освітню онлайн-платформу Learning passport, що була створена Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Microsoft Corp. Сервіс. Контент платформи включатиме онлайн-книжки, відео, а також додаткову підтримку для батьків тих дітей, які мають особливі освітні потреби. Сподіваюся, платформа запрацює до нового навчального року. Але вже сьогодні просунуті педагоги використовують формат BYOD (Bring Your Own Device — «Принеси свій пристрій»), який передбачає, що в ході заняття школярі «допомагають» викладачеві вести урок: шукають разом з ним інформацію за допомогою власних смартфонів. Або й взагалі урок передбачає самостійний учнівський пошук інформації в інтернеті за темою, яку вони ще не розбирали. Тоді урок перетворюється на семінар з аналізу зібраних школярами знань. Такі викладацькі прийоми, що широко використовуються в старших класах і нашої школи Ранок, допомагають учителю змінити ставлення дітей до новітніх технологій. Якщо учні використовують ґаджети в реальному навчальному процесі, то перестають ставитися до смартфону як до розваги. Отож концепція e-learning формує звичку використовувати ґаджет як джерело знань і навичок.
Ще одне важливе питання, що є невід'ємною складовою розвитку e-learning — трансформація старого формату шкільних підручників та створення сучасного, який відповідав би новим стандартам, науковій картині світу, прогресивним суспільним поглядам. Сьогодні Україна намагається дотримуватися загального тренду. Видавництвами шкільної літератури створюються підручники з інтерактивними додатками. Ми вже декілька років пропонуємо різні варіанти інтерактивного навчання на сайті. Там розміщені додатки до підручників чи інших посібників із завданнями, онлайн-тестами, онлайн-тренуваннями. Відомо, що діти краще сприймають інформацію у форматі візуалізації. Саме тому я вважаю, що інтерактивні додатки сприяють засвоєнню інформації. Особливо це стосується учнів початкової школи.
Але особисто для мене електронний підручник — це не просто паперова навчальна книга з інтерактивними додатками чи вона ж, тільки у форматі pdf, який можна читати в електронній книзі. Це своєрідний живий електронний товариш для школяра, із яким можна спілкуватися, який озвучує та візуалізує матеріали. Ми з колегами розпочали розробку нових підручників на базі штучного інтелекту. Такі підручники підлаштовуватимуться під рівень знань учнів та сприятимуть його розвитку, розширятимуть діапазон додаткової інформації за темою, що цікавить кожного учня окремо. У світовій практиці такого ще не бачив, але сама ідея лежить на поверхні.
З 3,9 млн українських школярів лише 4,5% користуються цифровими освітніми технологіями
Читайте також: Что делать, если подросток целый день сидит за компьютером?
Я мрію про сучасні, цікаві навчальні матеріали, які не нагадуватимуть традиційні, що до них звикли викладачі пострадянської школи. Світ змінюється. Завдяки технологіям життя прискорюється.
Наприклад, у Південній Кореї, де рівень поширення e-learning у звичайних школах досягає сьогодні 80%, існують проєкти повністю віртуальних шкіл. Ще з 2007 року в країні діє програма «Електронний підручник», у межах якої застосовується віртуальна інтерактивна книга «Virtual interactiv eubiquitous book» — 3D-підручник із використанням так званої доповненої реальності, що передбачає поєднання зображень реальних об'єктів і доповнює їх текстовою чи іншою інформацією, підвищуючи цим рівень засвоєння матеріалу. Результати експерименту з апробації цих підручників показали, що успішність школярів загалом підвищилася на 30%, а найбільш значне поліпшення показали учні з найнижчою успішністю.
У Сингапурі, який поставив перед собою амбітну мету побудувати першу у світі інтелектуальну націю, у 2015 році була запущена 10-річна програма «Інтелектуальна нація», у рамках якої в школі впроваджуються віртуальні 4D-лабораторії, інтерактивні карти та інші інновації.
Загалом інтеграція традиційного та електронного навчання швидко трансформує шкільну освіту провідних країн світу. Електронні підручники, безсумнівно, є кроком до більш привабливої та доступної освіти. Серед їхніх головних функцій інтерактивність, мультимедіа, індивідуалізація, миттєвий зворотний зв’язок. Тому саме вони диктують важливий процес зрушення парадигми в навчанні. Залишається тільки взяти уроки з цифрового технологічного та освітнього досвіду, отриманого Південною Кореєю, Сінгапуром, іншими країнами та вивести Україну на достойний цифровий рівень освіти.
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram