Минулого року ГО “Смарт освіта” через фокус-групи та онлайн-опитування директорів з’ясовувала, що насправді потребують освітні управлінці.
Виявилось, що одна з найбільш затребуваних речей – обмін досвідом та можливість дізнатися, як колеги вирішують аналогічні проблеми.
Аби допомогти закрити цю потребу, ГО “Смарт освіта” і сайт “Нова українська школа” збирають поради директорів – як впоратися з тією чи іншою проблемною ситуацією.
15 директорів зі всієї України розкажуть про найпоширеніші проблеми у своїх школах та як вони їх вирішують. Це – практичні кейси, які кожен керівник школи може “приміряти” на себе.
Згодом усі історії складуть посібник, який буде безкоштовно розповсюджуватися серед керівників закладів середньої освіти.
Друга розповідь – Ірини Хміль, директорки Львівського ліцею імені Івана Пулюя.
Ірина Хміль
Львівський ліцей імені Івана Пулюя
Кількість учнів – 800
Стаж роботи директором – 20 років
Автономна бухгалтерія – є
Коли я три роки тому прийшла в школу – середній вік вчителя був 63 роки. Сьогодні колектив оновився на 75%. Як це вдалося? Усе залежить від директора – наскільки він вміє говорити й розставляти акценти. Була категорія вчителів, які відразу пішли. Вони розуміли, що їм буде важко працювати, бо в мене свій темп і чітке бачення. Усі повинні дуже добре володіти інтерактивними методами й технічними засобами. Це не обговорюється.
У таких випадках треба говорити, слухати, радитися і пропонувати. Був випадок з учителькою – літня людина, викладала іноземну мову. Діти хочуть зараз іншого підходу до вивчення іноземної, тож запропонувала їй, що спершу ми почнемо з гурткової роботи (уроки вона перестала вести) і подивимося, як піде. Тобто – треба знайти альтернативу. Ця вчителька після року звільнилася за згодою сторін.
Цього року ми підписали з учителями пенсійного віку угоду про співпрацю на рік (це вимога закону “Про повну загальну середню освіту”, – ред.). Я так само пропонувала різні варіанти. Казала, що будемо працювати, а далі час покаже. І час показує зокрема те, що в людей, які оволоділи технічними засобами, дистанційне навчання на карантині не звелося до завдань у вайбері.
Ми підписуємо з вчителями контракти згідно з чинним законодавством. Тоді ж вчитель підписує посадову інструкцію і правила, які ми напрацювали разом (діти, батьки і вчителі) (про це – в розіділі “Як створити шкільні правила”, – ред.). Те, що вчитель повинен володіти інформаційними технологіями, прописано в положенні про атестацію педпрацівників і в наших правилах. Так само уроки треба проводити в нових форматах (наприклад, перевернутий клас, змішане навчання). Узагальнювальних уроків немає. Уже не може бути так, що вчитель 45 хвилин стоїть перед дітьми з поясненнями. Ми працюємо від практичного до теоретичного складника.
Тому, чи залишиться вчитель – залежить від того, наскільки він буде виконувати правила.
Водночас, з учителями ми працюємо, вчимо, показуємо, проводимо тренінги. Хоча це не примусово. Але вміння користуватися сучасними програмами робить вчителю імідж інноваційника. До того ж, у нас на фейсбуці видно, як працюють учителі. А батьки перед новим навчальним роком виявляють бажання, якого вчителя б хотіли для своїх дітей, які переходять, наприклад, у 5 клас.
У ліцеї пані Ірини менторська кімната замість вчительської
Щоби колектив захотів змін і вийти із зони комфорту, має бути директор, який сам вчиться, вчить і рухає команду. Спершу було “що ти від нас хочеш? Ми все вміємо і знаємо”. Але згодом ми перейшли до зворотного зв’язку.
Найважче працювати з тими, кому залишилося кілька років до пенсії, бо ти не змусиш піти людину, яка йти не хоче. Ми працюємо з такою категорією.
Крім правил, маємо матеріальну мотивацію за їх дотримання. Якщо є можливість дати премію за проєктну діяльність – даємо, якщо не можемо – даємо вихідні на канікулах. Можемо оплатити навчання на тренінгу (один раз було таке). Також будемо робити все, щоб учитель, який дотримується правил, мав добре обладнаний кабінет – ставимо це в пріоритет. Головне – мотивація й бути послідовним у своїх діях і обіцянках.
Коли вчителі говорили, що в школі немає технічного забезпечення й умов, я разом із заступниками і спонсорами показала, що знаю, які доступні й комфортні умови треба зробити. Бо заклад, як відкрили у 1979 році – у такий я й зайшла. А сьогодні ми маємо 19 сучасних навчальних просторів.
Будь-яка діяльність має проводитися через інструкції. Вони потрібні, щоби дійти до цілі. Спершу ми їх напрацьовували із заступником, створювали творчі групи вчителів. Нам треба було показати й дати розуміння, як, дотримуючись усіх методичних рекомендацій, провести урок поза класом, у групах, як провести тематичний день, як організувати роботу на уроці так, щоб учні самі знайшли відповідь на запитання, яке ставлять.
Раз на тиждень ми підводимо підсумки, як минув тиждень і як ми рухаємося далі. Це роблять і заступники директора, і вчителі по кафедрах залежно від проблематики й теми. Також ми обговорюємо, що нас стримує, і чому ми не можемо рухатися до цілей активніше.
Зараз ми із заступниками напрацювали покрокову інструкцію щодо початку навчального року. Завдяки інструкції кожен знатиме чітко, що має робити – тому на початку року не буде проблем.
Що для цього потрібно:
Створюємо творчу групу (сюди входять учні, вчителі, ГО, адміністрація), вивчаємо рекомендації МОН, МОЗ та управління освіти, напрацьовуємо покрокову інструкцію та ідеї свята. Усе даємо на обговорення.
Конкретно в цю інструкцію входять: структура дня, розмітки, розмежування, розведення учнів, безпека, навчальна складова, роз’яснювальна робота, збір інформації (стан здоров’я, кількість дітей у сім’ї, забезпечення учнів і вчителів технічними засобами…), скринінг учнів, вчителів, персоналу, розклад чергування вчителів, технічного персоналу (бо в них буде більше роботи з провітрюванням і прибиранням).
Є відповідальні особи. Далі бачимо, що в нас один медик і думаємо, що робити, бо маємо три виходи зі школи. Отже, потрібні сертифіковані волонтери, які зможуть проводити скринінг.
Продумуємо навчальну складову за умови змішаного навчання, проводимо роз’яснювальну роботу з учителями, персоналом і батьками.
Коли ми напрацьовували правила школи, я проводила окремі фасилітаційні заняття з батьками, вчителями й учнями. Це не робиться швидко – нам потрібно було близько року. З учителями й батьками треба було провести низку занять, щоб усі справді думали про зміни. З батьками працювали раз чи два на місяць. Було важко. Хтось побув на одній-двох сесіях і більше не долучався, бо так працювати їх ніхто не вчив. Вони боялися висловлюватися.
Я давала проблему, над якою нам треба попрацювати, і в процесі ми виводили правила, які діють як для учнів, так і для вчителів.
Наприклад, правило дзвінка означає, що батьки приводять дітей до школи вчасно, ніхто не запізнюється, а вчителі не затримують учнів на перерві, бо перерва – це їхнє право. Так само вчитель не може змушувати учня / ученицю щось доопрацювати на перерві.
Є екоправила, які наприклад, передбачають, що ми з початкової школи вчимо дітей правильно пити воду.
Є правила безпеки, й це не про охоронців, а про повагу до учня. Щоби дитина не боялася йти в школу, навіть якщо чогось не зробила. Учитель має зрозуміти причини, чому так сталося, щоби підтримати дитину в такій ситуації.
Напрацювання правил – це також процес згуртування батьків, вчителів і дітей. Ми отримуємо розуміння, як ми рухаємося й чи правильно це робимо. Це також уміння працювати в команді. Крім того, діти долучаються до створення свого навчального закладу. Хоча ми працюємо на дітей, але нічого не плануємо без них.
Залучення коштів – це робота і з батьками, і з депутатами, і з бізнесом, і з управлінням освіти. Але ти не можеш прийти і сказати: “Дайте гроші, бо мені треба”. Потрібно йти з ідеєю – робити візуалізацію, скласти кошторис. Тоді отримаєш підтримку. Треба вміти говорити й переконувати, що це все справді потрібно й ми робимо не для себе, а для дітей. Коли я зустрічаюсь із бізнесом – вони це розуміють.
Пізніше потрібен зворотний зв’язок – що вони (ті, хто фінансують, – ред.) будуть мати від вас? Наприклад, постійну рекламу, увагу, комунікацію, якомога більше запрошень на заходи. Це не дав кошти – й ти їх забув. Тому ми дуже активні у фейсбуці та інстаграмі й не залишаємо без уваги благодійників.
Що нам вдалося зробити в такий спосіб? Нещодавні приклади:
1. З допомогою Львівської шахової академії ми відкрили клас шахів і логіки. Вони запропонували відкрити в нас гуртки й допомогти в організації класу. Для дітей у складних життєвих обставинах заняття безкоштовні, для інших – платні. З Академією ми працюємо на умовах надання послуг, де вони відшкодовують комунальні послуги й перераховують кошти на підтримку розвитку навчального закладу.
Коворкінг у школі, який створили завдяки проєкту “Розумний мікрорайон”
2. Так само і зі скеледромом. Він у нас з’явився, коли депутат нашого округу привіз до школи команду хлопців, які шукали приміщення. Наступного року будемо пробувати проводити тут уроки фізкультури, бо альтернатива звичайним урокам має бути й такою.
3. Нещодавно ми підписали угоду з Дитячою юнацькою спортивною школою, і з вересня вони набиратимуть дві різновікові групи хлопчиків і дівчаток із нашої школи для занять футболом. Безкплатно. Натомість, вони будуть користуватися нашими полем і спортзалом.
4. Унас є “Кабінет партнерства” для дітей з ООП: там спеціалісти проводять заняття з дітьми. Ми його відкрили з допомогою наших партнерів – директорів із Фінляндії. Вони питали, над чим ми працюємо. Ми показали, що зробили ремонт і маємо дітей з ООП, а вони переказали кошти на меблі.
5. Ще ми вели перемовини з представниками новобудови біля школи – вони допомогли оновити спортивну роздягальню, зробили її сучасною: з душовими кабінками й туалетами.
Усі перемовини веде директор і тільки директор. І директору треба підтримувати зв’язок з усіма партнерами.
Крім того, зараз є можливість брати участь у різних проєктах (гранти, бюджет участі, – ред.). Їх шукаємо я, заступники й батьки.
Батьків треба рухати, запрошувати, з ними треба радитися. Так, батьки різні. Інколи їх треба вислухати, інколи витримати. Якщо ми будемо відвертатися чи махати рукою – результату не буде. Мої батьки (батьки учнів, – ред.) не звикли, щоби раніше керівник школи їх чув і йшов на співпрацю.
Але батьки все-таки стали ініціативні. Через те, що адміністрація школи стала відкритою. У нас є багато ідей, і ми разом усе вирішуємо.
Щоби забезпечити якісний навчальний процес, нам треба брати участь у різних проєктах: і в освітніх, і в громадських. В останніх ми можемо брати участь, бо тепер маємо батьківську ГО. Вона є результатом нашої постійної співпраці з батьками. Я довго пояснювала, чому ми маємо її створити, що маємо брати кошти інтелектуально: казати, які мета й цільова аудиторія, а не прийти і просити: “дайте”. І в такому форматі це цікаво. З ГО ми напрацювали багато результативних проєктів. Під час карантину проводили і флешмоби, і долучалися до челенджів.
Звісно, є батьки, яким що б ти не зробив – усе не так. Але директор мусить із ними говорити. Наприклад, батьки казали, що хочуть, аби парти стояли так, як це було в час їхнього навчання – тільки рядами. Проте коли ми їх посадили отак одне за одним і дали творче завдання, то вони самі почали об’єднуватися в групи, бо зрозуміли, що поодинці нічого не виконають. Ми також питали: “Чи ваша дитина прийшла додому і сказала, що не хоче завтра йти до школи?” – “Ні”.
Так само ми пояснювали, що не завжди дитина мусить бути за партою. Діти можуть працювати на килимках, частина в класі, а частина в бібліотеці (бо має там завдання). Треба, щоби діти проявляли активність у різних навчальних просторах.
Бібліотека
Ми робили для батьків день відкритих дверей. Вони мали можливість подивитися, як їхня дитина працює впродовж дня: як поводиться на уроках, на перерві, в їдальні.
Сьогодні не може бути такого, що “Я директор і я – начальник”. Директор має бути менеджером. Тим, хто прорахує всі нюанси і кроки. Але сам він ніколи цього не зробить. Тому, якщо батьки є активними учасниками – без них процес не обходиться. І кожну думку треба послухати, над кожною зупинитися і проговорити: що буде краще. Це треба робити, як із батьками, так і з дітьми.
З дітьми треба працювати з самого початку, інакше вони будуть пасивними. Щоби дізнатися, що дітям потрібно, ми запитуємо: що б ти хотів / хотіла змінити, якби був / була директором? Запитуємо випускників: що можна зробити, щоби було ще цікавіше? Про це з учнями говорять класні керівники, а на початках нам дуже допомогла скринька довіри, у якій діти залишати побажання.
Найперше вони хотіли поміняти дошку, бо вона була ще з 70-х років, щоб уроки проводили на вулиці, змінити класного керівника, покращень у їдальні, бо вона не витримувала жодної критики. Нам це все вдалося зробити.
Учні засаджують шкільний екодворик
Щоби залучати дітей, ми створюємо пропозицію: наприклад, з 1 вересня відкриваємо медіастудію, де серед іншого будемо вчити їх медіаграмонтрості. Це буде співпраця з кафедрою журналістики ЛНУ. Діти робитимуть свої програми, канал на YouTube.
Найбільше часу дитина проводить у школі. Тому школа мусить змінитися і внутрішньо, і зовнішньо. Керівник повинен мати візію розвитку навчального закладу, а школа працювати 24 години на добу, щоби кожна дитина знайшла для себе напрям і розвиток.
Надія Швадчак, “Нова українська школа”
Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства.
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram