Від казкових ілюстрацій до витонченого мінімалізму – антураж для створення фото з книжкою може бути різноманітним. Це доводять українські книжкові блогери, що не лише пишуть змістовні рецензії, але і створюють атмосферні сторінки в Instagram. Ми переглянули їхні книжкові профілі, перечитали їхні відгуки і вибрали шість букстаграмерів, на кого радимо звернути увагу.
Букстаграм – так неформально називають сегмент блогерів, що пишуть про книжки, обравши за основну платформу профіль в Instagram. Щиро кажучи, їм рідко вдається похизуватися стотисячною аудиторією чи заробітками на рекламі, але їхні блоги варто відвідати, щоб почитати відгуки на літературні новинки, обрати «свою» книжку чи просто надихнутися.
Ми підібрали шість українських букстаграмерів і розпитали їх особисто про блог, про те, чого їх навчають книжки, і поцікавились, що ж вони рекомендують почитати.
Дописи Іри в Instagram можна нескінченно скролити, відкриваючи на фото все нові й нові книжки, любовно викладені серед красивих дрібничок, наче саме там завжди було їхнє місце. Під кожним фото – емоційні відгуки: довгі, або ж «ліниві», читацькі поради, особисті історії і багато рефлексій. У цьому вона зізнається сама: «Мій блог – це книжки і рефлексії, або ж рефлексії через книжки. Важко сказати коротко, але якби я мала обрати одне слово, яке характеризувало би мій блог… Мабуть, це була б відвертість. Чи неприхована емоція. У думках, питаннях, пошуку себе і помилках. Не назвала би його суто книжковим, адже часто виливається щось більше, ніж просто враження від прочитаного. Така собі суміш».
Оскільки Іра читає щодня протягом п’яти років, за цей час вона мала змогу багато чого для себе зрозуміти й навчитися: «Книжки мене вчать мудрості. Я зараз і п’ять років тому – дві різні людини у поглядах, судженнях і сприйнятті світу. Завдяки книжкам «я знаю, що нічого не знаю» – саме в цьому відчуваю неймовірну силу читання».
Читайте також: Несподівано: які книги читають на уроках школярі інших країн?
«З української літератури я рекомендую «Червоні хащі» Фоззі – на перший погляд дещо іронічну історію, яка ж боляче нагадує про неминуче.
Із зарубіжної літератури я рекомендую «Сто років самотності» Маркеса. Із цієї книжки почалася моя любов до літератури, лише до неї я поверталася вже п’ять разів… І ще повернуся, щоб відчути нове у собі через цю історію. І не можу не згадати про «Знедолених» Гюго – так само важливу для мене, адже життя і становлення Жана Вальжана потрібно пропустити крізь себе».
«Британський стиль» – так про свою Instagram-сторінку говорить Вадим. Що ж, важко не погодитись. Його букблог – це приємний мінімалізм у фото, багато кави і хороших книжок, рецензії і думки. Сам Вадим розповідає: «Мій блог – це виклик. Соціальні мережі дали нам свободу, але не навчили нею користуватись. У часи, коли у Facebook ідуть агресивні «війни» на політичну тематику, а алгоритми підсовують нам контент, який тільки підтверджує нашу думку (і заперечує думку інших), і в такий спосіб розділяє людей, книжкові блоги стали таким собі оплотом людяності. Усі пишуть про політику? Прекрасно, а я напишу про прочитану книжку».
Також у блозі Вадим ділиться письменницькими планами і процесом їхньої реалізації, а ми просимо поділитися, чого ж можна навчитися через книжки: «Насправді, вони вчать лише тоді, коли шукаєш, чого б навчитись. Я не шукаю навчань і моралі. У книжках мені подобається історія. Якщо вона цікава – круто, якщо ні – я просто відкладаю цю книжку. Не варто робити книжки чимось сакральним. Це спосіб отримувати задоволення, знання, емоції».
Читайте також: Просто про головне: графічні романи для школярів
«З української літератури я рекомендую вірші. Шевченко, Франко, Ліна Костенко. Наша мова одна з найгарніших у світі, це робить нашу поезію витонченою, ліричною, справжньою. А проза… Думаю, її найкращі часи ще попереду.
Із зарубіжної літератури я рекомендую класику. Банально, але мені дуже рідко трапляється щось, що було б кращим і душевнішим за класичні твори американських та англійських письменників. Один тільки Дікенс чого вартий!»
«У блозі я ділюся не лише прочитаними книжками, але і думками, мріями, досягненнями – абсолютно всім, чим хочу. І він не в одному стилі чи фільтрі, бо щодня ми різні, змінюємося під впливом тих чи інших обставин. Писати про книжки я почала лише рік тому, але за цей час знайшла десятки однодумців, а деякі з букблогерів стали гарними друзями», – говорить Інна, а ми додаємо, що її книжковий профіль теплий і щирий. У ньому «живуть» не тільки книжки, але і чіткі відгуки на них – без довгих вступів Інна говорить, чи твір їй сподобався, коротко описує, що ж чекає на читача, обов’язково ставить свою оцінку, вказує кількість прочитаних сторінок і знаходить в історіях інсайди: «Книжки мене вчать щоразу. Це не лише фантастична кількість світів, історій, якими можна подорожувати, але й сотні тисяч думок і досвіду. У кожній книжці я знаходжу для себе щось нове, а одна навіть змінила моє життя. Це «Коли Ніцше плакав» Ірвіна Ялома, вона про залежні стосунки і свого часу відкрила мені очі. Саме з неї розпочався мій шлях до щастя».
«З української літератури я рекомендую сучасних авторів: Ілларіона Павлюка і Макса Кідрука – вони змусять вас по-новому подивитися на вітчизняну літературу. Також залишила слід у душі збірка оповідань «ДНК», особливо вразила книжка «Про що мовчать» Тані Касьян.
Із зарубіжної літератури я рекомендую «Щиголь» і «Таємну історію» Донни Тарт, «Місто дівчат» Елізабет Ґілберт, «Не відпускай мене» Кадзуо Ішіґуро, серію «Цвинтар забутих книжок» Карлоса Руїса Сафона, усі твори Фенні Флеґґ, «Діти кістки й крові» Томі Адеємі, трилогію про Бартімеуса Джонатана Страуда, «Їж, пий, худни: здоров’я без дієт» Наталії Самойленко. Це всього лише невеличкий топ за цей рік, адже прочитала я понад 100 книжок у 2019 році».
Ольга пише не лише про літературу, а ще й про фемінізм і переїзди, адже на її рахунку три країни, у яких вона встигла пожити. Та коли вона оглядає чергову книжку, неможливо пройти повз, бо фото кожної Оля оформлює особливо: «До відгуків на книжки я малюю ілюстрації, останнім часом ще й анімації, бо не хочеться, щоб книжка на фотографії була лише частиною декорації. Дуже хочу, щоб більше людей читало, і читало саме українською, бо в останні роки ми маємо надзвичайно прекрасні видання».
А ще в Олі можна знайти рецензії англійською – чудова нагода практикувати іноземну. Про навчання вона говорить через призму літературних подорожей: «Книжки мене вчать сприймати інакшість. Люди часто люблять створювати для себе (та й для інших) правила, казати, як добре, а як погано, що прийнятно, а що – ні. Книжки дають змогу подорожувати світом, культурами, історією навіть тоді, коли маєш мінімальний бюджет, а саме такі подорожі показують, які ми всі різні, вчать розуміти і не критикувати інших людей за їхню інакшість».
«З української літератури я рекомендую «Точку нуль» Артема Чеха та «Інтернат» Сергія Жадана – якщо цікаво про нашу теперішню війну; «Гессі» Наталії Матолінець – для дорослих підлітків; «Франческу» Доржа Бату – якщо не вистачає сміху в житті; «Чайну книжку» Олександри Орлової, «Як писали класики» Ростислава Семківа і, звісно, «Місто» Валер’яна Підмогильного, бо куди без прекрасної української класики.
Із зарубіжної літератури я рекомендую «Бойню номер п’ять, або дитячий хрестовий похід» Курта Воннеґута, бо тільки цей американець міг поєднати бомбардування Дрездена з подорожами у часі й інопланетянами та зробити класику не нудною; а ще «Під скляним ковпаком» Сильвії Плат, щоб зрозуміти, що таке справжня депресія».
Інста-сторінка Поліни про тепло. У ній так багато моря, квітів і яскравих літніх кольорів, що хочеться затриматись і неспішно обирати серед книжок, на які вона пише такі ж яскраві рецензії. Про свій блог Поліна говорить: «Це моя віддушина. Я завжди дуже любила читати, але змоги обговорювати книжки і ділитися думками про прочитане було не так вже й багато. Я довго спостерігала за книжковими блогами, поки наважилася створити свій. І тепер я зростаю саме завдяки цій платформі. Навколишнє середовище талановитих людей надихає створювати фотоконтент, ділитися книжковими знахідками і постійно вдосконалюватись».
«Книжки мене вчать думати. Можливо, спершу це звучить трішки зарозуміло, але це так. Після кожної прочитаної книжки в думках відбувається внутрішній діалог із самою собою, коли відповідаєш на багато цікавих для себе запитань. Книжки дають змогу прожити безліч життів, тому я до сьогодні не можу назвати одну улюблену. А ще вони навчили мене цінувати свій час. Якщо ще років п’ять тому я завжди дочитувала книжку, навіть якщо вона не подобалась, то згодом зрозуміла, що витрачати час на те, що не приносить задоволення, – це злочин перед собою», – і цього у Поліни можна повчитися, щоб ще раз усвідомити цінність часу навіть у буденних речах.
«З української літератури я рекомендую звернути увагу на талановитих сучасників. Одним прізвищем тут навіть не обійдеться, бо я можу говорити про них годинами. У світі фантастики я рекомендую твори Ілларіона Павлюка. Якщо говорити про фентезі, то мені дуже подобаються книжки Наталії Матолінець. Якщо про добру підліткову літературу, то я б рекомендувала книжку «Зграя» Анастасії Нікуліної. Химерні читання – це, без сумнівів, Влад Сорд і Євген Лір.
Із зарубіжної літератури я би порекомендувала книжки Ювала Ноя Харарі. Його погляди цікаві, іноді можна з ним не погодитись, а від цього читання стає тільки цікавішим. Якщо говорити про художню зарубіжну літературу, то я би порадила Фредріка Бакмана за його можливість саркастично, але дуже чуттєво передавати людські емоції».
У цьому блозі знайдеться багато затишних текстів. Не тільки про книжки – Юля оглядає книгарні, створює марафони, пише історії, виходячи із зони творчого комфорту. «Мій блог – це моє хобі та втілення моєї любові до книжок. У ньому те, чим я зазвичай займаюсь у вільний час: пишу, читаю, відкриваю щось цікаве в літературі для інших людей. Найкраща мотивація для ведення блогу для мене – це коли за моєю рекомендацією хтось купує книжку, а потім пише мені захоплені враження! Це не передати словами».
І поки Юля черпає натхнення в книжках, можна надихатися її затишними текстами й відгуками: «Книжки мене заспокоюють, навчають і надихають. Мені здається, вони допомагають краще розуміти людей і світ довкола. Я не читаю з метою знати більше, я просто люблю читати і завжди любила».
Читайте також: Учиться, читать: четыре важных романа, сюжет которых связан с образованием
«З української літератури я не можу порадити щось одне! З останнього – читаю книжку Гаськи Шиян «За спиною». Зараз неймовірно боляче від неї, але це роман про нашу реальність, і мені здається, він чудово її презентує. Недавно також прочитала книжку «Юкі. 400 шрамів» Олександри Яворівської. Малесенька книжка, але після неї ще кілька днів неможливо «відійти». Взагалі, книжки радити складно! Запитайте мене наступного місяця – і я назву вам зовсім інші романи.
Із зарубіжної неодноразово радила «Я завжди писатиму у відповідь». Це книжка, яку варто перечитувати в моменти відчаю! Така собі казка для дорослих, яка відбувалась у реальному житті. І повірте, мене складно розчулити, але цій історії вдалося!»
Коли любиш читати, а часу обмаль, до вибору книжки підходиш з особливою ретельністю. Вивчаєш відгуки, а не лише анотації, і в сучасних реаліях це зручно робити саме в Instagram. У букстаграмі важко пропустити якісну новинку, адже блогери стараються першими зробити на неї огляд, розмірковують про того чи іншого письменника, створюють власні рейтинги книжок. А ще вони надихають – принаймні читати більше.
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram