Оксана Проскура, директорка Київської гімназії східних мов №1 поділилася в Фейсбуці своїми розмірковуваннями, як відбуватиметься освітній процесс у непростому 2020-2021 навчальному році.
У марафонському змаганні директорів шкіл щодо найкращого та, головне, життєво-актуального сценарію того, як відбуватиметься освітній процес у непростому 2020-2021 навчальному році, на жаль, спостерігається рівень тривожності червоний🔴.
Це нагадує, як на мене, картинку із зображенням гербарію. Кожен може в ній прочитати своє. На мою думку, неузгодженість дій МОН та МОЗ призведе до того, що ні діти, ні батьки, ні педагоги на чолі з адміністраціями шкіл, ні, зрештою, держава не матимуть чіткого (притомного) розуміння того, як цьогоріч відбуватиметься навчання в школах. Загалом, матимемо незадоволеність усіх усіма. І цей марафон може мати непередбачуваний фініш та наслідки.
Як на мене існують лише два варіанти розвитку подій у ситуації, що склалася в період 🟢🟡🟠 кольорів епідситуаціі:
1. Очне навчання. Для учні 1-4 класів альтернативи не бачу: діти приходять до школи, де отримують знання очно, зрозуміло, що з дотриманням соціальної дистанції, протиепідемічних заходів (маски, антисептики тощо), також ураховуємо необхідність харчування в класах (сухі сніданки й подібне). Для учнів 5-8 класів, застосувавши розташування класів у так званих «бульбашках» (по паралелях) навчання теж передбачається очне. Учні 9-11 класів теж протягом 1-3 чверті (як варіант, 1-2 триместру) навчаються очно. А 4-та чверть або 3-й триместр навчаються змішано (ми такий досвід уже мали під час Євробачення–2004 та Євро-2012). До слова, для 1-4 класів можна впровадити й модульну систему: 4-5 тижнів діти навчаються, а 3-7 днів - відпочивають.
2. Дистанційне навчання. Його доречно буде впровадити за умов, коли буде строгий моніторинг захворюваності дітей (ми це робили й раніше), але не очікувати загрозливих 25% тих, хто захворів, а, до прикладу, достатньо й 8-10%, аби зачинити освітній заклад на карантин і запровадити дистанційне навчання на 14-21 день, чітко його регламентуючи й прописуючи всі складові заздалегідь, аби уникнути того форсмажору, який ми мали в березні 2020 року. За умови, якщо є підтверджений випадок захворювання на COVID, діємо за рекомендаціями Департамент освіти і науки Києва, заклад зачиняється на 14 днів для всіх, а потім, після відповідного моніторингу захворюваності, тестування учасників освітнього процесу тощо, відчиняється й продовжується навчання.
У своєму дописі я жодного слова не написала про змішане навчання для учасників освітнього процесу, який відбуватиметься впродовж 2020-2021 навчальному році. І ось чому. Змішане навчання «з коліс» – це вигадка, міф, адже далеко не кожен (якщо не жоден) колектив зможе впоратися з таким викликом і ризиками, які передбачає змішане навчання. Це ще й стрес, відсутність чіткого розуміння, як це відбуватиметься. Загальмувати негативні наслідки такого навчання для всіх учасників освітнього процесу буде вкрай важко.
Зараз необхідно, аби вщухли емоції та спокійно вирішувалися питання освітнього процесу нового навчального року, зрештою, дати зелене світло освіті, розпочати 1 вересня навчальний рік й заспокоїти переважну частину населення України, яке так чи інакше має відношення до школи! А у разі запровадження «червоної» зони – без варіантів, навчаємося дистанційно.
P. S. На превеликий жаль, маємо ще одну біду: через невизначеність, нерозуміння, несприйняття вкрай складної ситуації, яка передує початку навчального року, в закладах освіти учителі почали подавати заяви на звільнення. Не кожен може витримати психологологічно постійної непевності та неконкретики. Це вкрай серйозний сигнал. І ще одне питання: чи захочуть ці педагоги повернутися потім в освіту? Варто замислитися!