Вони перекладали українською безліч світових шедеврів, аби вітчизняний читач розширив свої літературні горизонти. Незважаючи на цькування та критику, українські літератори продовжували свою нелегку, але таку потрібну справу. Ці перекладачі дали змогу українцям насолодитися світовими скарбами літератури.
Блискучий поет і лінгвіст, знавець 20-ти з гаком мов, який у радянські часи подарував українському читачеві понад 1000 видатних творів світової літератури від 100 авторів.
Переклади: У 1955 друкується перший переклад «Фауста» Гете, що приносить митцю першу славу перекладача. З середини 1950-х по 1973 Микола Лукаш здійснює більшість своїх найкращих перекладів — «Дон Кіхот» Мігеля Сервантеса, «Декамерон» Джованні Боккаччо, «Пані Боварі» Гюстава Флобера, поезії Бернса та Гейне, Шиллера й Верлена, Рільке, Гюго, Міцкевича.
Микола Лукаш був не просто поліглотом і обдарованим перекладачем, а й фольклористом-новатором. Він свідомо вводив у перекладені тексти маловживані українські слова, був відмінним знавцем різних діалектів. Наприклад: «Коли коваль ковалисі коваленят кує, ковалиха ковалеві ковадлом керує», — Лукаш демонструє живу народну творчість, а не цензуровану радянською владою.
Також він писав короткі іронічні, самоіронічні й сатиричні поезійки-шпигачки — які за часів радянщини, звичайно, не друкували.
За наївний, але щирий лист протесту проти ув’язнення Івана Дзюби Миколу Лукаша геть відсторонили від літературного процесу в країні, помер він у бідності й самотності, не доживши пару років до Незалежності.
Неперевершений перекладач і глибокий теоретик перекладацької справи.
Рильський переклав українською мовою понад двісті тисяч поетичних рядків. Також у його доробку є повісті, романи, п’єси.
Переклади: Поет мав чітке переконання, що переклади є важливою політичною та культурною справою: «Це знаряддя спілкування між народами, знаряддя поширення передових ідей і обміну культурними цінностями, знаряддя зміцнення і зросту інтернаціональної свідомості».
Значущість доробку Рильського у перекладі справді вражає: «Пан Тадеуш» та лірика Міцкевича, «Орлеанська діва» Вольтера та «Мистецтво поетичне» Буало. Максим Рильський перекладав Шекспіра «Король Лір» та «Дванадцята ніч», Мольєра «Мізантроп», Гете та Гейне, Крилова та Грибоєдова, Лермонтова та Тютчева, Неруду і Блока.
Іван Якович був не тільки геніальним письменником, а й перекладачем. У творчому доробку Франка важливе місце посідають переклади з античних літератур. На його думку антична поезія є скарбницею світової літератури, і він намагався збагатити нею українську культуру.
Переклади: Гомерівські гімни, переклад трагедії Софокла «Цар Едіп», «Сапфо і Алкей», «Піндар і Менандр», збірка «Старе золото», римські поети Горацій і Вергілій — цим далеко не вичерпується cписок античних перекладів Франка. Переклади Івана Яковича з грецької в більшості своїй точно передають як зміст, так і поетичні особливості оригіналу. Але винятковою працею Франка є переклад «Фауста» Гете з ґрунтовними коментарями. Також він переклав золотий спадок нашої давнини — «Слово о полку Ігоревім».
Він був одним із перших, хто збагнув значення перекладу найкращих творів світової літератури як могутнього джерела духовного збагачення української культури.
Переклади: Пантелеймон Куліш здійснив перший повний переклад Біблії українською мовою. Переклав майже всього Шекспіра, Гете, Джорджа Байрона, зокрема поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», «Дон-Жуан», балади А. Міцкевича «Русалка», «Химери», «Чумацькі діти».
Куліш невпинно працював у царині перекладу і був твердо переконаний, що найвидатніші твори європейського письменства мають стати здобутком письменства українського.
Автор оригінальних поезій, поет-перекладач, організатор перекладацького «Гуртка неокласиків», теоретик і дидактик перекладу.
Переклади: Микола Зеров перекладав багато і з різних мов, але головними стали його праці із античною літературою. Саме вони й увійшли до «Вибраних творів» — Овідій, Катулл, Марціал, Горацій, Вергілій. Але на цьому коло перекладацьких зацікавлень М. Зерова не закінчувалось. Він переклав українською мовою латинські вірші Стефана Яворського та Григорія Сковороди, твори французьких «парнасів» Леконта де Ліля, Ередіа й таких різних представників літератур романо-германського світу як Ронсар, Дю Белле, Беранже, Бодлер, Верхарн, Байрон, Петрарка та ін.
{{read_more|Читайте також| 4434, 96}}
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram