Викладаючи вже вісім років в українських університетах, я пройшла шлях від шаленої енергії та мотивації, яку отримуєш від студентів, до певних запитань до системи та до себе. Як можна зробити викладання ефективнішим, які сучасні методи та тренди існують в освіті, як далі я можу розвивати свою кар’єру як викладач?
Тому цього року я вирішила подивитись на досвід європейських колег. Мені пощастило домовитися про викладання відразу у трьох університетах, які входять до десятки найкращих у Східній Європі: Університет Тарту, Ягеллонський університет та Гедімінас технічний університет Вільнюсу.
Якість викладання
В двох із трьох університетах я взяла участь у щотижневих зустрічах лекторів, які збираються, щоб покращувати свої викладацькі практики. Це необов’язкові події, які при цьому відкриті для усіх викладачів незалежно від факультету. Хтось називає ці зустрічі можливістю зняти роздратування, хтось лобіює зміни у внутрішніх правил або шукає менторства від колег. Серед тем цього року – методи підвищення активності та вмотивованості студентів, вирішення конфліктів, системи оцінювання студентів, розвиток сучасних компетенцій, problem based learning та ін.
Оцінювання курсів студентами
В Естонії вже понад п’ять років існує система, яка дозволяє студентам оцінювати курси. Студенти зобов’язані оцінити мінімум чотири курси за семестр. У Польщі така оцінка теж існує, але не є обов’язковою для студентів. При цьому курс може бути скасований, якщо він набере середній бал менше ніж 3,5 з 5.
У той же час викладачі критикують цю систему, кажучи, що студенти можуть оцінити тільки сприятливість атмосфери для навчання, але не майстерність або методику викладача, оскільки вони не є професіоналами в педагогіці. Однак нещодавній аналіз 40 тис. форм оцінок від студентів показав, що немає кореляції між їх враженнями від курсу і їх оцінками навчання, також як і складністю або довжиною курсу. Це свідчить про достатню об'єктивність системи оцінювання. Також студенти можу залишати коментарі: в середньому довжина одного – 270 символів, найдовший коментар, який було отримано – 7,060 слів (майже курсова).
На своєму прикладі можу сказати, що оцінки, які я отримала за курс від європейських студентів, були більш критичні, ніж звичайно від українських, та мали багато коментарів з корисними ідеями, як покращити курс.
Варто зауважити, що подібне опитування двічі проходило в Києво-Могилянській академії. Поки що воно добровільне, свої оцінки надали менше 10% студентів.
Застосування онлайн освіти
В усіх університетах активно використовуються онлайн платформи для викладання курсів. Спеціалісти з відділів дистанційної освіти зазначають, що e-learning підтримує традиційне навчання, але все ж не заміняє живе спілкування з викладачем. Найважливішим у використанні онлайн інструментів є те, що комунікація відбувається однією мовою зі студентами.
Онлайн навчання – це певний міст між старою та новою системою. Адже інтерактивність та новітні технології є природними для покоління, яке народилося за комп’ютерами. Мова не йде про масові онлайн курси, де студенти просто дивляться лекції і ознайомлюються з матеріалами. Такий тип все ж використовується більше для реклами і спрямований на широку аудиторію з метою популяризації науки.
Сучасний e-learning в університетах лише доповнює традиційні методи, допомагаючи підтримувати контакт з студентами між лекціями і семінарами. Наприклад, студенти мають можливість створювати запитання для іспиту в онлайн форумі. І це дійсно їх захоплює – у середньому така тема отримує більше 1000 записів.
Також університети використовують віртуальні лекції у реальному часі, наприклад для проведення занять з міжнародними експертами (скажімо, у Польщі є спільні програми з університетами Німеччини). Крім того, така форма робить освіту більш доступною також для людей з обмеженими можливостями. Університети розпочинають застосовувати новітні розробки з власних наукових центрів, як, наприклад, вимір уваги за температурою тіла, розміром зіниці, імпульсам мозку.
Але це тільки початок шляху навіть для європейських університетів, адже менше 10% курсів від загальної кількості викладачі адаптували до онлайн платформи. Зміни вимагають часу і на початку це все ж значне додаткове навантаження на викладача.
При цьому додатковим аргументом для дистанційного навчання є економія. Наприклад, обов'язковий курс для всіх студентів з надзвичайних ситуацій у Польщі всі тепер проходять онлайн – і це економить університету до 1 млн євро на рік.
З іншого боку, є так звані «free from laptops courses», де користуватися гаджетами забороняється, щоб студенти могли зосередитися на дискусії.
У Києво-Могилянській академії існує онлайн платформа завдяки ентузіастам з кафедри інформатики, здебільшого їх курси зараз там і знаходяться. З цього року вперше було проведення онлайн записи на курси, що, як зазначають студенти, зменшило бюрократію.
Практичні курси
Як і в Україні, тут багато студентів поєднують навчання та роботу. Але і в самому університеті створюються можливості отримати практичні навички. Наприклад, на факультеті комунікацій в Університеті Тарту існує курс з розробки комунікаційних стратегій для реальних організацій. Різноманітні бренди домовляються з університетом про співробітництво, надають студентам усю інформацію про свою діяльність та залишаються на зв’язку увесь семестр, щоб відповідати на запитання. Щоправда, цей курс сама адміністрація університету називає дуже затратним, адже одразу п’ять викладачів працюють з 25 студентами (тобто по викладачу на кожних п’ять студентів). Для участі у проекті також залучаються інші факультети, наприклад, студенти соціології допомагають проводити дослідження.
Згідно з European Qualification Framework, освіта повинна сформувати вміння оцінювати, аналізувати і порівнювати. А ось самі знання, розуміння і їх застосування є всього лише базовими навичками.
Я вже другий рік поспіль використовую таку ж методику у Києво-Могилянській академії, запрошуючи до співпраці соціально орієнтовані організації. У результаті студенти отримують пропозиції із працевлаштування або можуть додати розробку стратегії до свого резюме.
Фокус на міжнародне співробітництво
Усі європейські університети є активними учасниками програми Еразмуз (про яку ми докладно писали. – Platfor.ma), яка забезпечує міжнародний обмін для студентів та викладачів. На лекціях, де я викладала, збиралися студенти щонайменше з дев’яти різних країн. Викладачі відмічають, що такі групи працюють набагато активніше та є більш креативними. Наприклад, в Університеті у Вільнюсі 30% навчальних програм доступні англійською. Це тільки в 2017 році допомогло залучити 900 іноземних студентів з 60 країн.
В Україні студенти та у меншій кількості викладачі теж почали приймати участь в обмінах та їздять за кордон. Але для залучення міжнародних студентів до України необхідно мати хоча б мінімальну кількість курсів англійською мовою. Крім цього, велику роль відіграють відділи міжнародного співробітництва, які відповідають за розповсюдження інформації про такі можливості та надають сприяння у процедурах. За час мого перебування відразу декілька колег запропонували спільні дослідницькі проекти.