В епоху блогів і соцмереж ми стали писати більше, ніж будь-коли. Пропонуємо вам поради тих, хто вмів знайти точні слова, живі образи, неймовірні сюжети і довів свою майстерність відомими на весь світ творами.
Ще більше порад дивіться у книжці «Літературний майстер-клас».
Як почати писати? Знайти натхнення. Підживити його можна творчістю інших людей, власними спогадами, мріями, снами і навіть страхами. Вибирайте те, що вам ближче, або використовуйте все відразу.
1. Читайте
Вільям Фолкнер:
Читайте, читайте, читайте. Читайте все: макулатуру, класику, гарне і погане – і вивчайте, як писати. Так тесля, працюючи учнем, вивчає прийоми майстра. Читайте! І ви вберете в себе потрібне.
2. Зверніться до колег
Мартін Еміс:
Коли я мучуся над пропозицією, яка вже народилася, але ще не знайшла форму, я іноді думаю: «А як би Діккенс його сформулював або Набоков? Ти сподіваєшся, що це допоможе і тобі.
3. Дивіться фільми
Салман Рушді:
Багато моїх літературних ідей сформувалися ще в юності під впливом великого світового кінематографа шістдесятих і сімдесятих. Мені здається, у Бунюеля, Бергмана, Годара і Фелліні я навчився не менше, ніж в книжках.
4. Прислухайтеся до себе
Джордж Бернард Шоу:
Тільки людина, яка пише про себе і свій час, може писати про всі народи і всіх часи.
5. Відчувайте
Една Фарбер:
Думаю, щоби писати добре і переконливо, потрібно отруїтися емоціями. Неприязнь, невдоволення, образа, нападки, уява, гнівний протест, почуття несправедливості — все це відмінне паливо.
Людям цікаві люди. Навіть в крихітному тексті повинен бути герой. Як його знайти і оживити?
6. Більше конкретики
Френсіс Скотт Фіцджеральд:
Почніть з конкретної людини і ви виявите, що створили типовий образ. Почніть з типового образу, і зрозумієте, що ви не створили нічого. Зовсім.
7. Дозвольте їм діяти
Андре Жид:
Поганий романіст створює своїх героїв; він направляє їх і змушує говорити. Справжній же романіст слухає їх і дивиться, що вони роблять; він чує їх голоси ще до того, як з ними познайомиться.
8. Не спрощуйте
Лев Толстой:
Те, що кожна людина має притаманні їй певні властивості, що буває доброю, злою, розумною, дурною, енергійною, апатичною і т. д. – один із найпростіших і розповсюдженіших упереджень. Люди не бувають такими... Люди як ріки: вода у всіх однакова і всюди одна і та ж, але кожна річка буває то вузька, то швидка, то широка, то тиха, то чиста, то холодна, то каламутна, то тепла. Так і люди. Кожна людина носить в собі зачатки всіх властивостей людських і іноді проявляє одні, іноді інші і буває часто зовсім не схожа на себе, залишаючись все ж самою собою.
9. Чого вони хочуть?
Курт Воннегут:
Коли я викладав літературну творчість, я говорив студентам, що їхні персонажі на початку книжки повинні чогось дуже сильно бажати, хоча б склянку води. Навіть герої, паралізовані безглуздістю сучасного життя, все одно іноді повинні пити воду.
10. Подумайте про оточення
Антон Чехов:
Мимоволі, роблячи розповідь, клопочеш насамперед про її рамки: з маси героїв і полугероївв береш тільки одну особу – дружину або чоловіка, розміщуєш цю особу на фон і малюєш тільки її, підкреслюєш також тільки її, а інших розкидаєш по фону, як дрібні монети, і виходить щось на кшталт небозводу: один великий місяць і навколо нього маса дуже маленьких зірок. Місяць же не вдається, тому що його можна зрозуміти тільки тоді, якщо зрозумілі й інші зірки, а зірки не оброблені.
Герої не оживуть, поки чогось не зроблять, а те, що вони роблять, стає сюжетом. Структура оповідання повинна бути такою, щоб люди дочитали текст до кінця і відчули, що здійснили цікаву подорож. Як навчитися писати захопливо, гостро, динамічно?
11. Плануйте
Едгар По:
Будь-який сюжет, гідний так називатися, треба ретельно розробити ще до розв'язки, перш ніж братися за перо. Тільки ні на мить не випускаючи з уваги розв'язку, ми зможемо надати сюжету необхідну послідовність або причинність і змусити події і особливо інтонації в будь-якому пункті оповідання сприяти розвитку задуму.
12. Починайте з цікавого
Олександр Дюма-старший:
Починайте з цікавого, а не з нудного; починайте з дії, а не з експозиції; розповідайте про героїв як тільки вони з'являться, не виводьте їх на сцену після того, як про них буде розказано.
13. Інтригуйте
Девід Лоуренс:
Коли книжка зрозуміла, коли її значення визначено або встановлено, вона загинула. Книга живе, тільки поки вона здатна зачіпати нас, причому зачіпати різним чином; і кожен раз, коли ми читаємо, у нас складається різне враження від неї.
14. Редагуйте
Ернест Хемінгуей:
Після того як ви навчилися писати, наступне завдання – зуміти передати читачеві кожне відчуття, кожне почуття, образ, емоцію. Якщо працюєш олівцем, у тебе три спроби подивитися, чи сприймає читач написане тобою так, як ти задумав. Перша, коли ти це перечитуєш; потім – коли ти це передруковувуєш на машинці, і остання – при вичитування коректури. Якщо працювати олівцем, шанси поліпшити результат зростають на одну третину, тобто на 0,333, що до біса здорово навіть для пересічного бейсболіста. Крім того, текст довше залишається в сирому вигляді, а тому його можна доопрацювати.
15. Радьтеся
Марк Твен:
Часом ви думаєте, що вичитуєте книжку, а насправді вичитуєте власні думки; ваші твердження однобічні і повні прогалин, але ви цього не розумієте, тому що подумки заповнюєте їх по ходу читання. Іноді – хоча і нечасто – коректор видавництва вас рятує, роблячи байдужу (а вам здається, що образливу) позначку на полях. Ви шукаєте потрібний абзац і розумієте, що уявний образник мав рацію і що ви забули написати те, що мали на увазі: ви розвісили газові ріжки, але забули запалити газ.
16. Будьте нещадні
Семюел Джонсон:
Перечитайте ваші твори і, коли ви знайдете уривок, який, на вашу думку, особливо прекрасний, викресліть його.
Стиль — те, що відрізняє одного письменника від іншого. Деякі вважають, що власний стиль або є спочатку, або його немає зовсім. Але більшість авторів визнають, що стиль можна виробити. У будь-якому випадку, відточувати стиль потрібно кожен раз, коли сідаєте писати.
17. Будьте простіше
Марк Твен:
Я помітив, що ви використовуєте просту мову, короткі слова і пропозиції. Так і слід писати – це сучасний і найкращий підхід. Тримайтеся його, не дозволяйте пушинкам, квіточкам і багатослівності заповзти у вашу прозу.
18. Будьте лаконічними
Ернест Гемінґуей:
Якщо письменник добре знає те, про що пише, він може опустити багато з того, що знає, і якщо він пише правдиво, читач відчує все опущене так само сильно, ніби письменник сказав про це. Величавість руху айсберга в тому, що він тільки на одну восьму піднімається над поверхнею води. Письменник же, який багато опускає через незнання, просто залишає порожні місця.
19. Показуйте, а не розповідайте
Клайв Льюїс:
Не пишіть «це було чудово», але змусьте нас самих сказати «чудово» після читання уривка. Справа в тому, що всі ці слова (страхітливий, прекрасний, огидний, вишуканий) говорять читачеві тільки одне: «Зробіть мою роботу за мене!».
20. Будьте точними
Ґабріель Ґарсія Маркес:
Якщо ви скажете, що в небі літають слони, вам не повірять. Але якщо ви скажете, що в небі літають чотири сотні двадцять п'ять слонів, — вам, ймовірно, повірять. Роман «Сто років самотності» переповнений подібними прийомами.
21. Не мудруйте з метафорами
Хорхе Луїс Борхес:
У молодості я завжди полював за новими метафорами. Потім зрозумів, що дійсно вдалі метафори завжди однакові: ви порівнюєте час з дорогою, смерть зі сном, життя з мрією, і це найбільші метафори в літературі, тому що вони стосуються самої суті. Якщо ж ви винаходите метафори, вони дивують читача на частку секунди, але не викликають ніяких глибоких емоцій... Я думаю, це краще, ніж шокувати читачів і знаходити зв'язок між предметами, якого раніше ніхто не вбачав, тому що ніякого зв'язку і немає.
22. Використовуйте дієслова
Френсіс Скотт Фіцджеральд:
Будь-яка прекрасна проза ґрунтується на дієсловах, які тримають все речення... Рядок «змерзлий заєць ховається, кульгаючи» настільки жива, що через неї пробігаєш очима, майже не помітивши, але вона забарвлює своїм рухом всю поему: кульгавість, спроби сховатися, тремтіння від холоду відразу встають перед очима.
23. Викреслюйте прикметники
Антон Чехов:
Читаючи коректуру, викреслюйте, де можна, визначення іменників і дієслів. У вас так багато визначень, що увазі читача важко розібратися і він втомлюється. Коли я пишу «Людина сіла на траву», це зрозуміло, тому що ясно і не затримує уваги. Навпаки, незрозуміло і важкувато для мізків, якщо я пишу: «Високий, вузькогрудий, середнього зросту чоловік з рудою борідкою сів на зелену, вже зім'яту пішоходами траву, сів безшумно, боязко і лякливо озираючись». Це не відразу укладається в мозку, а белетристика повинна укладатися відразу, в секунду.
24. Менше вигуків
Френсіс Скотт Фіцджеральд:
Позбавтеся від всіх цих знаків оклику. Ставити знак оклику — все одно що сміятися над власним жартом.
Що б ви не писали, вам доведеться боротися як з внутрішнім критиком, так і з зовнішніми. Як не зійти з розуму від похвал і прокльонів? Письменники радять: навчіться знаходити радість в самому процесі творчості.
25. Не сперечайтеся
Трумен Капоте:
Ніколи не опускайтеся до полеміки з критиком, ніколи. Складайте листи до видавця подумки, але не записуйте їх.
26. Робіть те, що хочете
Джозефа Хеллер:
Як письменник я повністю задоволений, тому що написав тільки те, що хотів написати, і ніколи мені не доводилося працювати з людиною, яка була б мені неприємна. Це і є для мене мірило успіху: робити те, що я хочу, і не мати справи з тими, з ким я мати справи не хочу.
27. Отримуйте задоволення
Лео Ростен:
Кажуть, що письменник знаходить глибоке задоволення в тому, що його читають. Я так не думаю: глибоке задоволення письменнику доставляє сам процес роботи, безмовна алхімія творчості. Не бути прочитаним –болюча перспектива, але це відкладене покарання. Неконтрольована радість лежить в пристрасній і інтенсивній творчості, в наполегливому самовираженні, в збудженні та екстазі, які змушують нас навпомацки пробиратися серед тіней і теорій бездушного світу.
За матеріалами книжки «Літературний майстер-клас».
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram