Домашнє навчання як альтернатива школі законодавчо дозволене в 45 країнах світу і кількість його прихильників постійно зростає. Такі тенденції в світі не випадкові: в XXI інформаційному столітті традиційна загальна школа не може задовольнити потреби всіх верств населення і справедливо втрачає монополію на освіту.
Побоювання, що домашня освіта не може бути повноцінною марні - вдома, звичайними батьками або самостійно навчалися Томас Едісон, Авраам Лінкольн, Джордж Вашингтон та багато інших успішних і освічених людей. До того ж вони навчалися тоді, коли ще не було таких широких можливостей для освіти як в наш час.
Інші фактори такі як тривалість, складність, дороговизна та низька якість шкільної освіти, негативний вплив на здоров'я дітей і несприятливе соціальне середовище в школі, часто теж виступають основними підставами відмови від шкільного навчання з ініціативи батьків в зарубіжних країнах.
Прихильники домашнього навчання є і в Україні. А от права на домашнє чи інше альтернативне шкільному навчання пересічна українська дитина поки що не має.
Саме тому в Україні виник рух за легалізацію домашнього навчання. Учасники руху зібрали вже понад 250 підписів під петицією "Про надання права на домашнє навчання дітей" і розпочали роботу над відповідним законопроектом.
Нижче подається кілька точок зору на домашнє навчання від його прихильників.
Сергій Канюка - програміст-фрілансер, батько двох дітей: "Мене штовхають на ДН наступні причини:
1. Хочу, щоб мої діти виросли інженерами в душі - це математика, фізика, хімія, матеріалознавство, відповідні цінності і бажання пізнавати світ.
2. Не вірю, що зможу знайти адекватну школу, яка буде навчати того, чого я хочу як замовник - батько дитини.
3. Ризик, що дитина потрапить під поганий вплив і під тиск однокласників і стане наркоманом, абощо, занадто високий.
4. Їй в школі відіб'ють охоту до знань і навчання.
Чи зможу дати сам освіту дитині - під питанням. Чи зможе її дати сучасна типова школа - під ще більшим питанням. Наскільки я знаю, зараз багато батьків, останні півроку-рік навчання, а то й раніше наймають репетиторів, і маю підозри, що по схемі з репетиторами школа все рівно зайва."
Наталія Гапа - юрист, мама: "Я підтримую ідею домашнього навчання, бо воно бачиться мені наразі єдиною альтернативою шкільному навчанню. А шкільне навчання не влаштовує мене з багатьох причин:
1. Воно є неефективним за співвідношенням витрачених ресурсів і отриманого результату;
2. В школі дитина не вчиться бути особистістю, творчо мислити, її вчать шаблонно, усереднюють;
3. Школа не вчить ефективно здобувати знання - в ній не здобудеш інформацію щодо покращення пам'яті, щодо швидкочитання, про те, як швидко віднайти потрібну інформацію і т.д.;
4. Школа дає дуже поверхневі знання (це я кажу, як людина, котра закінчила школу, а згодом і коледж на "відмінно", в університеті я вже на відмінно не вчилась, бо вміла розставляти пріоритети);
5. Школа дає багато непотрібної інформації, яка ніколи в житті не пригодиться.
Я хочу, щоб мої діти були всебічно розвинутими ініціативними особистостями, котрі вміють думати і шукати нетрадиційні рішення, котрі самостійно віднаходять потрібну їм інформацію і вміють користуватись своїми знаннями - саме тому я за домашнє навчання!"
Ольга Мацела - юрист, мама двох дітей: "Ситуація з шкільною освітою чимось нагадує мені ситуацію з ЖКГ. Всі розуміють що система застаріла, неефективна, ККД низький. Держава не виділяє коштів на кардинальне покращення ситуації, і не дає населенню самому вирішувати ці проблеми (те ж автономне опалення). Таке собі замкнене коло, люди вимушені користуватись неефективною системою, не маючи жодної альтернативи.
Ні для кого не є таємницею, що якість освіти м'яко кажучи незадовільна, матеріальна база у школах застаріла (як і методи викладання), класи переповненні, діти перед поступленням у ВУЗи все рівно вимушені займатись з репетиторами. Навіщо ще й розтягувати це "задоволення" на 12 років взагалі не зрозуміло.
Але особливої альтернативи населення немає. В нашому законодавстві не передбачена можливість навчати пересічну дитину вдома, чи наприклад вчитись на екстернаті. Хоча на сьогоднішній день вже існує певний відсоток батьків, які хочуть і можуть взяти відповідальність за навчання своєї дитини вдома, а не перекладати навчання і виховання на державу. Тим більше що держава далеко не завжди дає собі раду з виконанням цих функцій.
Зрештою немає потреби вигадувати велосипед, в багатьох провідних країнах є вдалий досвід навчання дітей вдома, більше того, держава заохочує таких батьків матеріально. Звичайно що в нашій країні про заохочення навіть не йдеться. Йдеться про право незадоволених шкільною освітою отримати альтернативу".
Світлана Жаворонкова - викладач ВНЗ, мама двох дітей: "У педагогіки завжди складне завдання - на підставі минулого навчати зараз тому, що треба буде використовувати в майбутньому.
На мій погляд, школа не встигає зараз відслідковувати всі потреби суспільства. Маленька заробітна плата, низька пошана до вчителя призводять до того, що дітей навчають не ті люди, які виділились у житті, а лише ті, хто погодився працювати "в цій жахливій школі".
Я хочу, щоб у моїх синів була можливість більшість часу проводити з такими людьми, які є справжніми майстрами своєї справи. Ті, у яких вогонь в очах, золоті руки і харизматичний характер. Поки ми в школі, у нас немає часу на те, що я вважаю дійсно потрібним для дітей.
Школа, яку не можна пропускати, робить дітей пасивними до навчання та агресивними до суспільства. В школі перед очима дітей майже немає зразків нормальної поведінки між дорослими - спілкування з пошаною, вміння колективно вирішувати проблеми, поважне ставлення до молодших членів суспільства (до підлітків).
Цінності сучасної школи - оцінки замість знань, середнячок по всіх предметах замість таланту в чомусь одному, вміння дотримуватися вимог і не думати навіщо вони потрібні, і ще багато навичок, які записуються в підсвідомість і які дуже заважають бути дорослим, самостійним, обізнаним, свідомим, талановитим, винятковим. Ці, та багато інших характеристик школа викреслила, як нікчемні".
Світлана Кіка - менеджер, мама: "Ще до народження дитини я задумувалась, яка школа краща - звичайна міська чи приватна спеціалізована? В кожному випадку є свої плюси і мінуси - оточуючий колектив, якість освіти, наповнення класів, навантаження, тощо. Тоді я не задумувалась над можливістю навчання вдома.
Тепер, знаючи, що в багатьох країнах світу батьки мають право навчати своїх дітей вдома, зважаючи на свої здібності, бажання і фінансові можливості самотужки чи наймаючи репетиторів, вважаю домашнє навчання гідною альтернативою школам системи загальної середньої освіти.
Вдома дитина отримує ІНДИВІДУАЛЬНИЙ підхід, заняття за оптимальним графіком - навчання відбувається з врахуванням здібностей дитини (є можливість приділяти більше часу тому, що важче дається, не гальмувати там, де дитина швидше розуміє матеріал), а не підлаштовуватись під інших. При навчанні вдома батьки можуть використовувати різні додаткові матеріали для навчання (наприклад, комп'ютерні програми, ігрова форма навчання і т.д.).
Навчання вдома дає батькам можливість розвинути або підтримати в дитини бажання до навчання, до пошуку, до розвитку своєї особистості, до справжнього набуття знань. Натомість в школі часто працює правило "трьох З" - зазубрив, здав, забув.
Можливість організувати навчання за власним, оптимальної для конкретної дитини графіком дає змогу вивільнити час для відвідування спортивних секцій, гуртків, прогулянок, для цікавих поїздок, залишити час для душі :)
Ще одним негативним моментом при навчанні у школі вважаю те, що 7-8 річній дитині приходиться майже щодня носити на плечах рюкзак, вага якого шкодить дитячому несформованому хребту. При домашньому навчанні такої потреби нема.
Звичайно ж, домашнє навчання не має замінити шкільне, адже це далеко не всі батьки можуть приділити цьому достатньо часу, не всі мають можливість наймати репетиторів. Але є батьки, які можуть і хочуть вчити своїх дітей вдома - вони заслуговують на це право."
Юлія Бочко - суддя районного суду, мама трьох дітей: "Відповідно до Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Статтею 53 Конституції України забезпечується право на освіту. На реалізацію цього права був створений Закон України "Про середню освіту" від 13 травня 1999 року.
Згідно даного закону здобути середню освіту можливо лише в загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації. Якщо мову закону перекласти на просту мову - то це школи (вони ж гімназії, ліцеї) , ПТУ і технікуми (вони ж коледжі).
Тобто в даному випадку відбулося звуження права на освіту і права на вільний розвиток - замість права на навчання і права на свободу його реалізації ми отримали обов'язок навчатись саме у школі. При цьому частиною 5 статті 6 Закону "Про середню освіту" відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків. Тобто батьки мають відповідати за належне виконання школами своїх обов'язків. Чи не здається це вам дещо дивним?
В наш час багато батьків не бажають навчати своїх дітей в школі, у них достатньо ресурсів для навчання їх вдома самостійно, або за допомогою репетиторів. Мотиви для цього в них можуть бути різні: і незадоволення рівнем освіти, що його отримують діти в школі; і небажання доручати чужим людям впливати на світогляд своєї дитини; і запобігання психічному і фізичному насиллю
(Так-так, не дивуйтесь! А на вас хіба ні разу не кричала вчителька, не називала вас ідіотом чи ще якось образливо?); і багато ще чого. Однак парадокс цієї ситуації у тому, що вони не мають нікому викладати свої мотиви і будь-кому щось доказувати. Тому що це їх право!
Чиновники ж освіти заперечують на це, мовляв, для тих, хто не бажає здобувати освіту в школі є екстернат. Але ж відповідно до положення "Про екстернат в загальноосвітніх державних закладах" від 19.05.2008р. далеко не кожна дитина має право навчатись у формі екстернату!
Якщо ви бажаєте, щоб ваша дитина навчалась на екстернаті, ви маєте довести, що вона з будь-яких поважних причин не має змоги відвідувати навчальні заняття в загальноосвітньому навчальному закладі або прискорено опанувала навчальний матеріал відповідного класу, ступеня навчання.
Ще одне заперечення від педагогів звучить так: "Як батьки можуть навчати своїх дітей, вони ж не знають всіх шкільних предметів!"
Ось цим висловом вони і розписуються в своїй неспроможності, бо якщо батьки дітей навчались у школі, то вони мають знати усі шкільні предмети, а якщо не знають - то чи це не є показником реального рівня освіти, який дає школа? Навіщо ж тоді 12 років відвідувати цю саму школу, якщо в результаті "...вони ж не знають всіх шкільних предметів"?
Окрім того, отримання знань безпосередньо від людини - не єдиний шлях здобути освіту, зараз в книгарнях є маса підручників, енциклопедій, монографій з будь-якої області знань; також є бібліотеки і інтернет.
У зв'язку з викладеним має бути прийнятий Закон "Про домашню освіту", який би забезпечив батькам право навчати дітей за цією формою освіти".
Ірина Білик - педагог, мама двох дітей: "Вибір школи, завжди своєрідна лотерея, вибір, який не завжди можна зробити правильно. Тому зараз дуже актуальним є питання про право навчати свою дитину вдома. Що ж таке домашнє навчання, і чому воно повинно бути доступне в Україні
Насамперед, хочу звернути увагу, на те, що деякі батьки, які глибоко не вивчали це питання, вважають що домашнє навчання це своєрідна анархія і коли його дозволити, то багато безвідповідальних батьків просто залишать дітей без освіти, примушуючи їх, натомість, працювати, або дозволять проводити безладне життя. Хочу наголосити що це не так.
Домашню освіту вибирають батьки, котрі знають, що вони роблять, і як. Для цього батьки, або наймані вчителі розробляють план роботи навчання, на основі якого можуть навчати їх дитину. Домашнє навчання - це насамперед індивідуальний план навчання адаптований із шкільної програми, що затверджений Міністерством освіти України для навчання у школах.
У цьому він і відрізняється, від загальної шкільної програми. Для того, щоб навчати свою дитину вдома, не потрібно мати педагогічної освіти. Необхідно бажання та організованість батьків. Звичайно, можна звертатися і за допомогою до репетиторів, що практикується серед пересічних учнів, тому що середня школа не може організувати повне засвоєння шкільної програми дітьми в умовах наповненого класу.
Щоб бути більш конкретною, пропоную розглянути недоліки навчання у середній школі.
По-перше, плани навчання, побудовані враховуючи пересічних учнів, з середнім рівнем знань. Коли дитині, не зрозуміле щось, то вчитель фізично не має змоги відірватися і приділити індивідуальну увагу усім учням у класі - і це природно. У вчителя є програма, яку необхідно, встигнути вичитати, за певну кількість годин. Так, можуть бути факультативні заняття, аби допомогти окремій групі дітей, яким щось не зрозуміле на уроках. Те ж саме, буває тоді, коли дитина нудиться на уроках, бо вона уже це знає, але вона не завжди рекомендована для занять по індивідуальній програмі.
Розглядати проблеми індивідуального підходу в рамках середньої школи, можна безкінечно, але я хочу підкреслити основну думку - домашнє навчання вирішує проблему індивідуального підходу до дитини. Батьки не втиснуті у рамки часу, вони можуть навчати дитину з конкретної дисципліни, стільки, скільки необхідно дитині для повного засвоєння матеріалу.
Друга позитивна сторона домашнього навчання це - графік навчання. У школі, як ми знаємо, цей графік визначається не враховуючи інтереси дитини, а враховуючи план роботи вчителів та доступності аудиторій для занять. При домашньому навчанні така проблема відсутня. У дитини є місце пристосоване для занять.
Третя позитивна сторона ДН - це відсутність конфлікту з навчальним персоналом та групи дітей у якому вона перебуває. Ми всі люди різні, і вчителі не можуть до всіх ставитися однаково добре. Звичайно, вони намагаються відноситися до учнів з повагою, але в умовах високого стресу школи, це не завжди досягається.
Те ж саме можна і сказати, про шкільний колектив. При домашньому навчанні, дитина не відволікається від засвоєння предмету. У дитини відсутній тиск з боку однокласників, відносно різних питань, відсутній комплекс бути не прийнятим у соціум окремої групи дітей.
Дитина, яка навчається вдома, обирає своїх друзів сама, а не з продиктованого школою колективу.
Четверта позитивна сторона ДН - це індивідуальний стиль життя родити. Зараз багато батьків працюють вдома, або не працюють взагалі, або працюють частково. Домашнє навчання дає можливість обирати час навчання: ранок, вечір, вихідний, пору року навчання.
І п'ята найголовніша сторона ДН - це відповідальність, яку батьки хочуть нести особисто за своїх дітей, не перекладаючи її на державу, вчителів, та суспільство.
Звичайно, державні та приватні навчальні заклади це добре і правильно, але не всі батьки бажають перекладати відповідальність за навчання і виховання на когось іншого - адже за результат відповідають вони.
Насамперед хочу наголосити, що батьки обирають домашнє навчання, щоб воно проходило з урахуванням індивідуальних інтересів і навичок їхньої дитини (дітей)
В Україні всі громадяни мають право на освіту, але ми хочемо, щоб батьки усіх дітей також право обрати як саме і де цю освіту отримувати".