Якими б чарівними не були малюки дошкільного віку, іноді їх поведінка здається нестерпною. Істерики, повне ігнорування усіх вказівок, бажання все робити самостійно. Це може звести з розуму найтерплячіших батьків. Але така поведінка дитини у цьому віці абсолютно нормальна.
«Тільки у цьому віці діти вчаться бути самими собою», – стверджує Това Кляйн, американська психологиня, авторка книжки «Насіння успіху. Як батькам виростити успішних дітей». – «Вони порушують усі правила, обмеження і кордони, щоб побачити, хто головний і як усе працює. Коли діти так поводяться, вони не погані – вони просто вчаться взаємодіяти з людьми».
Хоча для того, щоб привчити дошкільнят до дисципліни, не існує універсальних правил. Това Кляйн радить дотримуватися позитивного підходу: «Позитивне дисциплінування засноване на розвитку дитини й допомагає дітям навчитися керувати власними емоціями й розвиватися. Батьки повинні визнати, що дитина розвивається і вчиться взаємодіяти із навколишнім світом. Діти не завжди поводяться так, як цього від них очікують батьки, але завдання батьків – підтримати й навчити дітей, а не соромити чи карати їх. Покарання може дати короткостроковий ефект, але у кінцевому підсумку робить страх основою дисципліни».
Childdevelop записав декілька перевірених способів з книжки психологині Тови Кляйн, як з любов'ю привчати дитину до дисципліни.
Коли дитина б'ється або кусається – це один із найбільш неприємних проявів її поведінки. Це не слід приймати на свій рахунок: діти дошкільного віку ще не вміють нормально спілкуватися і не розуміють своїх почуттів. Однак не варто й ігнорувати таку поведінку.
Як же бути? Сказати дитині, що кожен раз, коли вона буде битися або кусатися, вона повинна негайно сісти на диван і посидіти деякий час.
Коли дитина б'є брата або сестру, потрібно діяти швидко. Не потрібно підвищувати на неї голос або ставити в куток. Замість цього посадіть дитину до себе на коліна і скажіть: «Ти вдарив, значить, ти повинен сісти». Порахуйте до десяти, а потім скажіть: «А тепер спробуймо ще раз».
На думку психологині, така реакція батьків вчить дитину спокійної поведінки, а також показує їй, що бити інших людей не можна.
Протягом усього дня батьки вказують дітям, що і як їм потрібно робити. Тому вам варто переформулювати свої вказівки. Замість того щоб просто сказати дитині: «Не роби цього», дайте їй зрозуміти, на що вона здатна.
Скажіть дитині, що вона повинна робити замість того, що вона не повинна. Світ дошкільнят сповнений усіляких «ні» і «не можна». Замість того щоб говорити: «Припини бігати по кімнаті», скажіть: «Цікаво, як довго ти зможеш посидіти спокійно». Ви навіть можете скласти список речей, які дитина може робити замість небажаної поведінки.
Това Кляйн стверджує, що чіткий розпорядок і обмеження – це найкращий спосіб запобігти поганій поведінці дитини: «Діти краще себе почувають, коли у їхньому житті є послідовність і передбачуваність. Наприклад, коли вони в один і той же час лягають спати, снідають, обідають і вечеряють. Якщо ви встановлюєте обмеження для своїх дітей для того, щоб привчити їх до дисципліни, у вас пропадає необхідність їх карати. Як приклад, психологиня наводить таку ситуацію: коли дитина під час обіду починає розкидати їжу, ви можете сказати: «Я бачу, ти вже поїв. Я заберу твою тарілку».
«Чіткість правил – це не суворість», – каже Това Кляйн. – «Коли батьки чітко і зрозуміло озвучують правила, діти реагують на них позитивно». Коли ви знайдете систему правил, яка працює для вашої дитини, дотримуйтеся її.
Жодне з правил або обмежень не універсальне, але головне – бути послідовними, коли ви встановлюєте їх для дитини. Щоб побачити, чи працює правило, спробуйте кілька разів застосувати його. Реакція дитини все покаже. Коли ви знайдете те, на що вона відгукується, послідовно застосовуйте це правило.
Коли дитина демонструє погану, але не небезпечну поведінку (наприклад, кидає іграшку на підлогу), щоб привернути вашу увагу, ви можете не звертати на це особливої уваги. Однак при цьому слід пам'ятати про деякі речі. Ви можете послідовно ігнорувати певну поведінку дитини, але при цьому повинні залишатися емоційно доступними.
Якщо дитина кидає іграшку, просто скажіть їй: «Я бачу, ти зараз засмучений, але ми не кидаємо іграшки в будинку. Я йду на кухню готувати вечерю». Коли дитина перестане кидати іграшку, підтримайте емоційний зв'язок з нею.
{{read_more|Читайте також| 674, 4607}}
Діти постійно перевіряють кордони, щоб зрозуміти, що дозволено, а що ні. Але у них немає чіткого розуміння наслідків. Найкращий спосіб привчити дитину до дисципліни – діяти на випередження і показувати позитивний приклад того, що вона повинен робити. Покажіть дитині, що їй дозволено і якої поведінки ви від неї очікуєте.
Хваліть дитину за хорошу поведінку, а не просто лайте її за непослух. Замість того щоб обмежитися коротким «Молодець!», скажіть конкретніше, що вона зробила правильно (наприклад: «Добре, що ти поділився іграшкою з сестрою»).
Коли ви ставите дитину в куток або змушуєте її в якості покарання залишатися у своїй кімнаті, ви ніби говорите їй: «Я бачу, що тобі зараз важко. Іди й впорайся зі своїми емоціями сам». Насправді потрібні абсолютно протилежні дії.
Іноді дитину дійсно потрібно забрати з місця інциденту – наприклад, коли вона проявляє агресію на вечірці в день народження. Але навіть у цьому випадку важливо відновити емоційний зв'язок із дитиною і поговорити про те, що трапилося.
Якщо в конкретній ситуації потрібно застосувати покарання – застосовуйте його. Але не втрачайте емоційного зв'язку з дитиною і говоріть про її почуття.
Якщо ви будете карати дитину за найменшу провину, – і ви, і вона збожеволієте. Тому застосовуйте покарання тільки тоді, коли на те є вагома причина.
Взаємини батьків і дитини повинні бути здоровими й позитивними. Ваше завдання – показати дитині, яка поведінка дійсно неприпустима. В іншому дозвольте дитині досліджувати й знаходити кордони, які вона не повинна порушувати.
Як і у випадку з переформулюванням заборон, альтернатива показує дитині, що вона може зробити. Пропонуйте дитині альтернативу замість того, щоб просто сказати: «Не роби цього». Наприклад, якщо дитина кидає іграшки на підлогу, ви можете сказати: «Не кидай цю іграшку – ти можеш її зламати. Ось тобі м'яка іграшка – можеш кинути її у відро». Альтернативи підштовхують дитину до більш правильної поведінки.
Якщо дитина штовхається або б'ється, ви можете запропонувати їй побити подушку. Якщо при цьому ви будете говорити з дитиною про те, що вона відчуває, це допоможе їй впоратися з негативними емоціями. А саме вони зазвичай є причиною поганої поведінки.
Ви можете використовувати різноманітні методи виховання дитини, але в кінцевому підсумку головну роль у цьому процесі відіграють ваші взаємини з нею. Діти дошкільного віку найкраще розвиваються, коли у них є позитивний досвід спілкування з батьками. Якщо ви проводите з дитиною час, просто насолоджуєтеся спілкуванням і не вказуєте, що їй робити, вона відчуває себе у безпеці й дізнається, як орієнтуватися у світі. Це, у кінцевому підсумку, відображається на її поведінці.
Діти вловлюють те, що ви відчуваєте. Якщо ви намагаєтеся знайти час на дитину у своєму щільному графіку, вона це обов'язково помітить. Насправді протягом дня ви можете знайти більше часу для спілкування з дитиною, ніж ви думаєте. Це може бути час перед сном, час, коли вона купається тощо. Намагайтеся бути в контакті з дитиною. Чим природніше буде проходити ваше спілкування, тим краще.
{{read_more|Читайте також| 2558, 4983}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram