Забрав дитину з школи, перевів на домашнє навчання! — все частіше пишуть батьки в соціальних мережах. Хоумскулінг, які і інші види альтернавтивного навчання тепер все популярніші. В одному тільки Києві та околицях альтернативних шкіл — близько 40. В якихось дітям можна відвідувати заняття раз на тиждень, в якихось — раз на місяць. Все йде до того, що хоумскілінг буде офіційно визнаним державою — в проекті нового закону «Про освіту» від 30 березня 2016 року з’явилося формулювання сімейної (домашньої) форми навчання як «способу організації освітнього процесу дітей самостійно їх батьками». Звичайно, до фактичного втілення цього пункту закону у життя доведеться ще зачекати.
Однак і зараз є альтернативні форми навчання, не пов’язані з постійним перебуванням дитини у стінах шкільного закладу. Щоб перевести свою дитину на таке навчання, потрібно спочатку розібратись як держава зараз класифікує різні форми альтеративного навчання. І що в кожному окремому випадку треба робити батькам.
Отже, освіта в Україні буває на тільки загальна шкільна. Є ще індивідуальна, дистанційна та екстернатна формі навчання.
Така форма навчання може запроваджуватися для осіб, які за станом здоров’я не можуть відвідувати навчальний заклад, проживають у селах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб) або ж у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України тощо, чи то перебувають у зонах надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.
Підставою для організації індивідуальної форми навчання згідно «Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» є:
заява одного з батьків або їх законних представників (для повнолітніх – їх особиста заява) про зарахування на індивідуальну форму навчання;
наказ керівника навчального закладу;
погодження відповідного органу управління освітою.
Індивідуальна форма навчання передбачає залучення педагогів, які допомагають дитині здобути освіту. Тобто складається графік навчання, річний план, за яким викладачі зобов’язані відвідувати дитину вдома, тобто є безпосередній контакт з вчителями. Видаються підручники. Все, начебто і добре, але зазвичай школи не хочуть цим займатися. Тому що на практиці робота педагогічних працівників, які залучені до індивідуальної форми навчання, додатково не оплачується.
Ця форма була введена «Положенням про дистанційне навчання» у 2013 році. Для батьків вона зручна тим, що не потребує обґрунтувань. Необхідно лише знайти заклад, який має відповідну акредитацію, написати заяву і оплатити навчання (усі дистанційні школи в Україні як приватні, так і державні є платними). Вартість навчання на дистанційній формі становить в середньому чотири-шість тисяч гривень на рік. При цьому варто добре усвідомлювати, які саме послуги надають дистанційні школи.
За таких умов дитина проводить дуже багато часу за комп’ютером – фактично весь той час, що звичайні діти проводить в класі на уроках. При дистанційній формі навчання учні користуються електронними підручниками, здають контрольні он-лайн або по скайпу, тобто фізичного контакту з учителем немає. Обов’язковою є атестація наприкінці четвертого, дев’ятого та 11 класу.
Екстернат означає повністю самостійне навчання з атестацією у будь-якій школі. Тому для переведення на екстернат потрібні певні підстави: медичні підстави, довідка з музичної чи спортивної школи, випередження чи відставання за шкільною програмою на рік, часті переїзди родини тощо.
Зарахування осіб на екстернат здійснюється згідно «Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах» за погодженням з відповідним органом управління освітою (як правило, районного масштабу) та згідно з наказом керівника навчального закладу для повнолітніх — за їх особистою заявою; для неповнолітніх — за заявою батьків або осіб, які їх замінюють.
Екстернатна форма навчання є безкоштовною, не потребує додаткових довідок і може бути оформлена дитині, якщо вона «з будь-яких поважних причин не має змоги відвідувати навчальні заняття в загальноосвітньому навчальному закладі». Для цього батькам у районному управлінні освіти необхідно узгодити ситуацію і причини екстернатури з головним спеціалістом по середній освіті. За його поради батьки можуть обрати одну зі шкіл, які приймають участь у щорічній програмі з екстернатної форми навчання. Потім зустрітися з директором обраної школи та після позитивної розмови написати заяву про зарахування сина або доньки на екстернатну форму навчання та підготувати ще декілька документів.
Заява (написана власноруч);
Заява – згода на обробку персональних даних учня для учнів 9, 11 класів. Заява-згода потрібна для видачі документів про освіту державного зразка;
Довідка із попереднього місця навчання (довідка береться із навчального закладу, де дитина навчалася);
Особова справа учня (із школи, крім учнів 1-го класу);
Свідоцтво про народження дитини (копія);
Довідка про склад сім’ї та місця реєстрації (довідка потрібна для оформлення класних журналів та алфавітної книги);
Ідентифікаційний номер учня;
Документи про освіту (табель) копія;
Медичні документи форма 0-86 У;
2 фотокартки 3х4.
Після виконання усіх формальностей директором видається внутрішній наказ по школі по зарахуванню дитини до навчального закладу за підпису батьків, які підтверджують ознайомлення з документом. Заводиться особова справа на учня. Узгоджується і друкується графік відвідування школи у двох екземплярах (для школи і для батьків). По закінченні процедури дитина отримає підручники і познайомиться з учителями, з якими підтримуватиме зв’язок протягом наступного часу. Офіційне оформлення відбувається 1 жовтня кожного року. Раз на місяць дитина отримуватиме завдання і віддаватиме виконані.
Отже, на сьогодні актуальними для прихильників домашньої форми освіти залишаються індивідуальна, дистанційна та екстернатна форми навчання. Маємо надію, що висвітлені нами практичні крокі щодо втілення хоумскулінга в Україні стануть в нагоді усім батькам, котрі зважилися перевести своїх дітей на дистанційне здобуття знань у домашніх умовах.
Але до того як забирати дитину зі школи, зважте всі за та проти. Батьки, які віддають перевагу домашній формі здобуття освіти, аргументують це тим, що традиційна шкільна система форматує учнів, намагається всіх дітей тримати в єдиних рамках, позбуваючи їх особистості. На їх думку, майбутнє – за домашньою освітою, з її індивідуальним підходом і можливістю вчитися поза школою, але при цьому отримати атестат державного зразка.
Батьки і діти самі корегуватимуть індивідуальний процес навчання на дому, на противагу звичайній школі, де процес навчання обмежений програмою і не враховує особисті здібності дитини.
Діти навчатимуться за тими книжками, підручниками, відео-лекціями, які батьки вважають більш інформативними і зрозумілими.
Дитина усвідомлює той факт, що важливі знання, а не оцінки, і у житті вона перш за все розраховуватиме на власну думку, на свої знання, на себе.
Приділятиметься більше уваги тим предметам, які є цікавими для дитини.
В домашніх умовах батьки матимуть змогу підвищити самооцінку дитини, підтримуючи її, акцентуючи увагу на її можливостях і успіхах.
Відсутність соціалізації. Втім, це вирішується, якщо дитина відвідує спортивні секції, артистичні гуртки чи музичні колективи.
Не всі батьки здатні ефективно організувати процес навчання на дому, внаслідок чого дитина може недоотримати певних, необхідних знань. Тож батьківська зваженість, впевненість у власних силах і розуміння відповідальності мають бути на вищому рівні.
Відсутність адаптації до реального світу. Школа, безумовно, має вплив на соціальну адаптацію дітей, однак і батьки здебільшого орієнтуються в сьогоденних реаліях і загальнолюдських цінностях, тому для них передача цих навичок і знань також стане обов’язковим предметом.