Діти з особливими освітніми потребами – категорія не визначена українським законодавством. У ньому немає чіткої класифікації. Проте особливі освітні потреби можуть мати різні (всі) діти в різний час навчання. Тобто під час визначення особливих освітніх потреб ми не відштовхуємось від наявності чи відсутності діагнозу в дитини.
Підтвердженням цього є те, що зараз Україна переходить на використання міжнародної класифікації функціонування – тобто дитину оцінюють (діагностують) не за її хворобами, а за її здатністю функціонувати. І це – непогана точка відліку для вчителів та асистентів вчителів, щоб почати «роботу» з дитиною з ООП, яка прийшла до класу. А саме – поставити запитання, чи може вона функціонувати в мінісоціумі, в який потрапила – тобто в класі – і допомогти їй навчитися певних навичок
На що ми будемо звертати увагу, щоб визначити, чи може дитина з ООП функціонувати в мінісоціумі?
Поведінка. Чи є агресія до себе чи інших дітей, чи є елементарні навички навчальної поведінки, чи знає про правила безпечної поведінки. Комунікація. Чи користується дитина вербальною мовою чи альтернативними системами комунікації для спілкування з іншими дітьми та дорослими (система PECS – обмін картками, мова жестів). Навички самообслуговування (їдальня, туалет, переодягання). Взаємодія з однолітками. Чи вміє дитина ділитись, просити соціально-прийнятним способом, спокійно переживати відмову, залучатись до колективних ігор. Академічні навички.Для навчання будь-якої навички з вище перерахованих можна використовувати метод соціальних історій Керол Грей (Carol Grey).
Соціальні історії – це інструмент соціального навчання, який можуть використовувати як батьки, так і професіонали для навчання як дітей з ООП, так і дітей усього класу. Написання соціальної історії починається зі збирання інформації, виявлення актуальної теми для навчання та розробки персоналізованого тексту та ілюстрації.
Найчастіше соціальні історії – це прості короткі ілюстровані розповіді на задану тему.
Соціальні історії розробляють індивідуально для кожної дитини й засновують на тих сюжетах чи персонажах, які дитина любить або якими цікавиться. Наприклад, якщо дитині подобаються герої гри Brawl Stars, ви можете зробити їх персонажами історій про навчання в школі.
Діти молодшого шкільного віку краще сприймають візуальну інформацію, тому історії мають включати малюнки, фотографії чи навіть реальні предмети.
Автором методики є американська вчителька Керол Грей (Carol Gray). Першочергово Грей працювала вчителькою з учнями аутистичного спектра, зараз вона працює консультантом з інклюзивної освіти. Метод соціальних історій Керол Грей розробила в 1991 році, зараз він використовується в усьому світі.
Керол Грей рекомендує схему соціальних історій. Ця схема включає кілька описових, перспективних, директивних і стратегічних речень.
1. Описові речення – розповідають про те, що люди роблять у конкретних соціальних ситуаціях і визначають, де ці ситуації відбуваються, хто в них бере участь, що ці люди роблять і навіщо.
Наприклад: «Іноді в школі вмикається пожежна тривога. Це дуже гучний дзвоник, який вмикається, коли в школі справжня пожежа або коли всі тренуються виходити зі школи у випадку, якщо БУДЕ пожежа. Вчителі, прибиральники та директор допомагають нам усім пошикуватись і швидше вийти з будівлі. Пожежна тривога дуже голосна. Іноді я думаю, що вона занадто голосна».
2. Перспективні речення – цей різновид речень описує реакції інших людей, щоб учень дізнався, як ситуацію бачать інші. Ці речення описують внутрішні стани людей, їхні думки, почуття та настрій.
Наприклад: «Сигнал пожежної тривоги не так сильно турбує інших людей, як мене. Вчителі та директор можуть не розуміти, чому я так повільно виходжу, почувши цей звук. Їхня робота в тому, щоб вивести мене якнайшвидше зі школи, щоб я був у безпеці».
3. Директивні (наказові) речення описують бажані чи доречні дії в певних ситуаціях. Такі речення будуються у стверджувальній формі, пояснюючи в позитивних термінах, яка поведінка є бажаною. З цим різновидом речень потрібно бути дуже обережними, щоб не обмежувати можливості людини для прояву самостійних реакцій на соціальну ситуацію.
Директивні речення формулюються ТІЛЬКИ в позитивному ключі й ТІЛЬКИ від першої особи. Найчастіше їх ставлять за описовими реченнями.
Наприклад: «Я спробую залишатись спокійним, коли дзвенить пожежний дзвінок».
4. Стратегічні речення визначають стратегії, які учень може використовувати, для подолання труднощів у різних ситуаціях. Зазвичай їх додають після написання всієї історії та, за можливості, прочитання її з учнем.
Наприклад: «Коли звучатиме пожежний дзвінок, я буду думати про динозаврів, як вони йдуть один за одним в ліс, щоб врятуватись від вогняних метеоритів».
Потрібно слідкувати за тим, щоб директивних чи стратегічних речень не було занадто багато, тому що соціальна історія тоді перетвориться на «антисоціальну» – набір вимог та команд.
Ви можете доповнити історію картинками, які будуть значущими (важливі) для дитини й допоможуть запам’ятати її.
Співвідношення речень у соціальній історії: 1 директивне на 2-5 описових та перспективних. Залежно від дитини, можна повністю відмовитись від директивних та стратегічних речень.
{{read_more|Читайте також| 5058, 5478}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram