Точаться розмови, як нам розпочинати навчальний рік 2022/23 – дистанційно чи офлайн в школах з укриттям. Однозначної відповіді немає. Подивімося на досвід Ізраїлю, який вже давно знаходиться у стані перманентної війни. Наурок дослідив, яким чином ізраїльські школи долають загрози та адаптуються до життя поряд із небезпекою.
Цивільна оборона Ізраїлю має справу з різноманітними військовими та терористичними загрозами, серед яких приховані бомби, снаряди, ракети, викрадення людей чи захоплення будівель. Також існують можливі загрози ядерної, хімічної або біологічної атаки з боку Ірану, Іраку та деяких інших країн.
Дуже схоже на поточну ситуацію в Україні, чи не так? Але в Ізраїлі, попри загрози, діти навчаються у школах очно, а не дистанційно. Тож постає запитання: як вдалося досягти подібного рівня безпеки?
Основою безпеки Ізраїлю є закон про цивільну оборону від 1951 року, що зобов’язує облаштовувати всі типи будівель (житлових, освітніх, виробничих) укриттями й бомбосховищами. Також держава проводить рекламні кампанії та щорічні навчання, покликані донести важливу інформацію, наприклад, як і за який час учні мають дістатися бомбосховищ після того, як пролунав сигнал тривоги. Під час подібних навчань діти самотужки шукають найближчі до школи чи дому громадські укриття, вчаться надавати першу допомогу тощо.
На жаль, не всі сучасні українські школи мають бомбосховища відповідного рівня надійності. Тому вивчення мапи з надійними сховищами та пошук найшвидшого способу дістатися до них має стати одним із перших уроків, що вивчать українські діти з відновленням навчання. Також варто переконатися, що всі учні встановили на телефони додаток, який попереджає про початок повітряної тривоги.
Зауважити: кількість часу, що людина має від початку тривоги до удару, залежить від близькості до місця запуску. Так, в деяких ізраїльських громадах цей час може становити лишень 15 секунд. Саме тому школи і квартири в цьому регіоні мають особливі сховища, завдяки чому люди дуже швидко можуть опинитися в безпеці, навіть необов'язково спускатися до підвалів. Тож якщо ви проживаєте в небезпечних регіонах, розкажіть дітям про те, як сховатися у школі. Обов’язково поясніть правило двох стін, згідно з яким між людиною і потенційним місцем ураження мають бути як мінімум дві стіни. Одна приймає на себе удар боєзаряду, тоді як друга гасить уламки.
Причиною більшості поранень і смертей внаслідок ракетних ударів є враження уламками. Саме тому ізраїльські школи, зупинки та громадські місця мають спеціальні укріплення (армовані стінки, аркові навіси над дахами, дитячі майданчики з тунелями для прихистку тощо).
На жаль, такі загрози не враховували під час проєктування громадського простору в українських містах, тож поки що доведеться працювати з тим, що є. Обов’язково обговоріть із дітьми особливості урбаністичного ландшафту вашого району. Які місця можуть тимчасово стати сховищем, як діяти в тому випадку, якщо обстріл застав на вулиці (як тримати руки, швидко впасти на землю, запобігти пошкодженню барабанних перетинок, добігти до бетонного об’єкта) тощо.
Оскільки все населення Ізраїлю проходить службу в армії, військовослужбовці часто запрошуються до класів у якості лекторів або за програмами профорієнтації. Також багато шкіл бере участь у програмі Міносвіти Ізраїлю «Шлях цінностей», офіційною метою якої є зміцнення співпраці між школою та армією.
Безсумнівно, ставлення до армії як до рудиментарної структури, що витрачає ресурси та відбирає 2 роки життя, має зникнути зі свідомості українців. Культ героя-захисника, розуміння державотворчого значення армії, та висока обізнаність про причини війни є сенсами, розбудова яких покладається якраз на вчителів.
Цікаво знати: На деякі свята в Ізраїлі прийнято готувати пакети солодощів та розносити їх друзям і сусідам. У багатьох школах дітей заохочують приносити «пакунки турботи» солдатам. Цей жест покликаний навчити дітей любити і підтримувати тих, хто присвячує своє життя безпеці громадян.
Ніхто не любить говорити про сумне, а українці й так мають репутацію нації, що пережила чимало страждань. Утім, як демонструє досвід Ізраїлю, вивчати національні трагедії й травми варто не задля відчуття жалю або оплакування. Така робота може бути холоднокровною та раціональною, спрямованою на дослідження причин подібних трагедій.
«Головною метою руху щодо створення держави Ізраїль був захист євреїв, проте цього не вдалося зробити. На превеликий жаль, ми не створили державу вчасно. Якщо б вона була створена хоча б на десятиліття раніше, то вдалося б уникнути Голокосту. У євреїв була б можливість виїхати». Ден Мерідор, президент Ізраїльської ради зовнішніх справ, віце-прем’єр-міністр Ізраїлю (2009-2013).
Безсумнівно, історія України має чимало трагічних сторінок – Голодомор, русифікація, переселення кримських татар. Обговорюючи такі теми у класі, намагайтеся висвітлювати причинно-наслідкові зв’язки та залучати елементи прогнозування.
Які цілі переслідувало сталінське/імперське керівництво, віддаючи накази про конфіскацію зерна та заборону української мови? Чи вдалося б уникнути Голодомору, якби Україна була незалежною у 1917-1921 роках? Чому сучасна Росія досі бореться проти визнання Голодомору геноцидом, применшує страждання українців, намагається змішати їх із трагедіями інших народів, що також зазнали голоду на початку XX сторіччя? Чому трагедія кримських татар довго лишалася непроговореною в Україні, а образ цього народу, з подачі нашого східного сусіда, пов’язувався з образом чужинця чи навіть терориста?Як демонструє досвід Ізраїлю, війна – не перешкода для навчання чи інновацій. Інколи, як це не дивно, все відбувається навпаки. Вона допомагає побачити справжні цінності, розставити правильні акценти, показати сучасних героїв та стати менш терпимими до негативних явищ у суспільстві. Тому не бійтеся розповідати учням про героїв війни, проводити дискусії та створювати завдання, що будуть актуальними в новій реальності.
{{read_more|Читайте також| 5451, 5478}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки й групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram