Говорять діти: найнеочікуваніші репліки дітей на уроках української мови з репетиторкою

02.01.2023

3296

Репетиторка з української мови Юлія Боднар склала добірку неочікуваних реплік її учнів у своєму акаунті в твіттері. Деякі з них публікуємо тут. І смішно і грішно.

Мені треба підготуватися до ЗНО, але розмовляти українською я не буду.

– Скільки Вам років?
– Дев’ятнадцять.
– А виглядаєте на 47.
Через 2 хвилини уроку: «А коли вже буде перерва?».
Інженер був занадто жирним, щоб полетіти, як пташка, тому він винайшов літак.
А ви знали, що я качок? Не хочете помацати мої м'язи? Вони приємні.
В мене болить спина, я не буду писати, бо треба схилятись.

– Ви в Африці живете?
– Ні.
– А звідки тоді стільки про неї знаєте?

Вибачте, ніяк не можу знайти це правило в жодному підручнику.
Я не зможу бути на уроці, бо в моєї мами сьогодні День ангела.
У вас такі гарні брови, як вугілля.
А ви любите волосатих мужиків, що обмазуються маслом?
– Чому тут пишемо м'який знак?
– Бо так склалося історично.
Я хочу стати підлітком, щоб в мене виросли вуса і мене любили дівки.
Мені не треба цього, я хочу лиш заміж вийти.
Вибачте, я пукнув. А ви вмієте пукати?
Вот я раді вас на украінскім разгаварівала, а ви вот так вот...
Юліє Сергіївно, а може, не надааа...
Як у вас терпіння вистачає це повторювати, я би вже через екран дала підзатильник (мама 4-класника).
– Склади речення зі словом гарячий у переносному значенні.
– Цей алкоголік був дуже гарячий, тому зажигав на танцполі.
– У мене випав зуб.
– Прийшла зубна фея?
– Ти така велика і не знаєш? Її не існує, то все батьки.
Ти малюєш нігті лаком?! Це ж хімія. Їх можна наліпити з пластиліну, як я, це корисніше.
Ми не можемо існувати один без одного, як речення без граматичної основи.
– Який це відмінок: родовий чи знахідний?
– Це... підмет.
Я співачкою стати хочу, для чого мені це все.
– А я для вас Лучик?
– Лучик, Лучик (звати Лука).
– Ви можете також називати мене котиком.
Хочу стати вампіром, щоб полетіти до путіна і вкусити його.
Українська література – суцільне село, я краще зарубіжну читатиму.
А можна я писатиму й говоритиму польською на уроці? Мені українська не подобається. (7-річна російськомовна дитина, що переїхала в Польщу через війну).
– У вас є чоловік?
– А треба?
– Ну так, щоб замість вас гроші заробляв.
– Я б з вами одружився, ви така добра (4 клас).
– Тобі треба когось молодшого.
– Та Вам ж лише 19.
– Чого я маю вставати рано на урок?
– Бо так зручно для твоєї сім'ї, у мене теж потім є інші справи.
– Які це в тебе ще справи можуть бути, окрім мене?
– Якби не твій урок, я б встигла зловити муху на підвіконнику і мала б собі пітомця.
– Писати не хочу. Ви напишіть вправу на екрані, а я зроблю скриншот.
Читай ти, я вже вмію читати і так.