Ірина Негован, засновниця проектів “Яскравий щоденник” та “Я.Щоденник”, рік тому переїхала з родиною в Нідерланди, де син пішов у перший клас. Ірина розповіла про те, як проходить навчання в American international school в Голандії, у чому схожість і відмінність з українською системою, та показала приклади шкільних завдань першого класу.
Нідерланди – країна, яка забезпечує гідне життя своїм мешканцям, а вони натомість можуть більше часу приділяти сім’ї. Наприклад, усі вихідні батьки дійсно активно проводять з дітьми.
В Нідерландах homeschooling заборонений законом. Система освіти в цій країні дисциплінована. Влада мотивує вчителів бути в системі і викладати на високому рівні. І є багато вчителів, які дійсно надзвичайно креативно підходять до викладання свого предмету, наприклад, перевдягаються у різні костюми, щоб дітям було цікаво. Хоча самі по собі надзвичайно стримані.
Я говорю про дві системи шкіл в Голандій – американська і нідерландська. Мій син навчається поки що в американській школі, адже не знає голандської мови. Але думаємо, що за рік-два зможе перейти в голандську школу.
В американську школу дітей відправляють вчитися з шести років, в нідерландську - з чотирьох. Формально, у батьків є ще один рік, коли можна “подумати”, чи віддавати дитину в школу.
Проте якщо в п’ять років не віддаєте дитину до школи, приходять із соціальної служби і забирають дитину.
Основна відмінність навчання там – дітям подобається ходити в школу і вони щасливі. Я не знаю, як пояснити це, але діти дійсно вільні, активні й щасливі.
Великим моїм здивуванням було те, що заходиш в школу – а там тихо. Тобто є гул, як у вулику, діти бігають-граються, проте немає якихось скажених криків чи чогось подібного.
Обидві школи – і американьска, і голандська – дотримуються теорії, що дитина до 12 років - це дитина.
В нідерландських школах до 12 років не дають домашнього завдання і не ставлять оцінок.
Дітей не порівнюють один з одним, не принижують і не вказують на помилки в присутності інших. Діти не відчувають дискримінації.
Усі бесіди, які батьки хочуть провести з учителем або навпаки, також проводяться в індивідуальному порядку. Проте й вчителі майже завжди кажуть, що в дітей все добре і немає чого турбуватися.
При вступі в школу дітей не тестують на знання букв, цифр, вміння читати тощо, як це відбувається в наших школах. Ми з сином були в одній приватній школі Києва на співбесіді з психологом. Навіть я її з великим трудом витримала, не кажучи про дитину. У Голандії виявлять можливості та здібності дітей, щоб вибудовувати їхній індивідуальний план розвитку в школі.
В класі діти розділені на групи відповідно до своїх можливостей. Завдання їм також дають відповідно до можливостей кожного. Але вони самі про це не знають, щоб ніхто нікому не навішував ніяких «ярликів». Парти не розставлені в ряди, а стоять маленькими острівками. Діти сидять по четверо за одним таким острівцем.
Школа – відкрита до батьків. Ви можете будь-коли прийти і подивитися, чим займаються діти і як проходить навчальний процес. Ви й самі можете взяти участь в навчанні, як волонтер ролі асистента-вчителя. Це якось доводить прозорість системи.
За кожним класом закріплено два вчителя на 20 дітей – вчитель і асистент.
Система навчання – прозора. Школа залучує батьків підтримувати навчальний процес і вдома, щоб ми з вчителями працювали спільно. Тож план навчання нам, батькам, висилають попередньо для ознайомлення. Не для того, щоб ми якось могли його коригувати чи щось пропонувати. А щоб знали і підтримували.
Понеділок завжди починається з того, що діти діляться, чим вони займалися у вихідні з батьками. Адже влада створює всі умови для того, щоб батьки проводили більше часу із своїми дітьми. І наші вихідні теперь завжди активні.
Незвично для нас викладається читання та письмо. Діти пишуть книги. Ніхто не виправляє зеркальні літери та цифри, не вимагає писати під лінійку. Використовують фонетичне написання слів, тобто як чують – так і пишуть. Мені з гордістю вчитель каже: “Подивіться, Ілля може писати те, що чує!” Я не одразу зрозуміла, чому така радість. Проте вимоги до дитини першого класу – вона повинна чути себе.
По-іншому викладається і математика. Головна мета – донести дитині розуміння, для чого необхідні цифри та як вони застосовуються в реальному житті. Застосовують візуальний підхід, наприклад, задачу потрібно зобразити графічно. Не вимагається від дитини одразу дати правильну відповідь і здати ідеально чисте домашнє завдання, можна виправляти, нотувати собі щось, будь-якою ручкою.
До того ж можна використовувати для рахування пальці, палички, лінійку – будь-що, що допомагає дитині освоювати навик складання або віднімання.
Що дуже мене вражає – бібліотеки. Вони дуже добре працюють. Щонеділі є “бібліотечний день” – день, коли там проводяться заняття. Діти обирають цікаві книги, допомагають один одному у виборі та стимулюють до читання. Це – культура.
Система освіти дає широкий вибір додаткових грутків, до яких можна залучатися, але нікого не примушує. Дитина завжди може спробувати щось нове, а якщо не сподобається – спокійно кинути. Заняття проводиться раз на тиждень. Немає такого: обрала дитина танці – і тепер кожен день має займатися і стати чемпіоном. Тож діти не перевантажені й вибір мають.
Загалом те, що голандці роблять в державних школах, в нас намагаються робити в деяких приватних та альтернативних школах. Проте вони стикаються з необхідністю догодити одночасно і державній системі, щоб працювати законно, і батькам.
А в нідерландських школах орієнтуються на бажання дітей. Якщо ви віддаєете дитину в цю школу, ви погоджуєтесь з системою навчання і не намагаєтесь її змінювати.
Діти дуже багать гуляють в школі. І на перервах, і протягом уроків діти переміщуються з однієї зони в іншу. Немає погоди, в яку б діти не виходили не вулицю, і неважливо – дощ там, сніг чи якась мряка.
Спільних батьківських зборів немає. Двічі на рік вчителі окремо спілкуються з кожним із батьків. Працює онлайн-система, де батьки можуть знайти всю необхідну інформацію про навчання. Протягом року батьків запрошують брати участь в різних розважальних заходах, майстер-класах, спільних виїздах, лекціях тощо. Наприклад, школа запрошувала експертів з США, які розповідали про насилля над дітьми, як його розпізнати та уникнути. Дуже складна тема, але необхідна.
При тому, що вся система середньої освіти працює на дитину, тільки 30% нідерландців вступають у вищі навчальні заклади. І нікого це не бентежить. В Україні ж залякують дітей: “Не отримаєш вищу освіту – підмітатимеш вулиці”. В Голандії усі професії цінуються високо.
Що ж до освіти в Україні. Наразі з’являється багато альтернативних шкіл, хабів для хоумскулерів тощо. Але все це – всупереч системі, які наразі існує. І це правильно, адже для того, щоб щось змінити, не обов’язково мати великі ресурси. Головне – прагнути змін і робити маленькі кроки до цього.
Багато цікавого про навчання Ірина розповідає в своєму блозі http://www.irinanegovan.com та у Facebook https://www.facebook.com/irina.negovan .
Досвідом навчання в Голандії Ірина Негован поділилася на зустрічі, яку організували Макс Бакшаєв та Олеся Ковальська, проект KidTalks.