Чому правильно писати «Геловін», а не «Хеловін» і чому з однією «л»? Літературна редакторка Ольга Васильєва пояснює у своєму блозі в Фейсбуці 10 найпоширеніших орфоепічних помилок.
Помилка 1: фикання
Тобто вживання в закритому складі російського губно-зубного звука [в], що наближений до [ф], замість українського губно-губного звука [ў]. Наприклад, «фтофкмачювати» замість «ўтоўкмачувати». Такий самий звук, як у нас, коли губи не торкаються зубів, є в білоруській мові (військ – войскаў) і в англійській мові (верба – willow).
Помилка 2: помʼякшення [ч]
В українській мові [ч] твердий і помʼякшується тільки перед і, ю, я: чітко, ніччю, сторіччя.
Помилка 3: напруження [и]
Нещодавно почула від телеведучої: «Полюбы себе такым, якым ты є». В українській літературній вимові [и] передньо-високо-середній і вимовляється без жодного напруження.
Помилка 4: неуподібнення свистячих до шиплячих (недотримання регресивної асиміляції приголосних)
Правильно не «смієшся», як у російській, а «смієсся», не «в книжці», а «в книзьці», не «на річці», а «на ріцці».
Помилка 5: оглушення дзвінких звуків там, де не має бути асиміляції
Замість «дуб» часто чуємо на російський лад «дуп», замість «народ» чуємо «нарот», замість «казка» – «каска», замість «ложка» – «лошка».
Помилка 6: змазування [й]: «гуляе, «працюе» (як у рос. мові — «гуляэт», «работаэт»). Правильно — «гуляйе», «працюйе».
Помилка 7: помʼякшення [г], [к], [х] перед [и]: «гінуть» замість «гинуть», «захіщають» замість «захищають», «навпакі» замість «навпаки».
Помилка 8: дзикання та цикання. «Подзяка» замість «подяка», «ціло» замість «тіло». Знаю навіть кількох тренерів з постановки голосу, які припускаються цієї помилки.
Помилка 9: акання — наближення ненаголошеного [о] до [а]. Це помилки Юлії Тимошенко: «кааліция», «любі маі», або: «пачалось».
Помилка 10: укання — наближення ненаголошеного [о] до [у]: якщо пані Тимошенко скаже «хадімо», то на заході України скажуть «худімо». Але в літературній вимові [о] трохи наближується до [у] тільки перед наголошеним [у]: «голубка» — «гулубка» (там асиміляція голосних).
Звісно, артикуляційна база кожного з нас залежить від регіону, де ми зростали, і погано коригується в дорослому віці. Наприклад, на Київщині, де народилася й виросла я, ви майже ні від кого не почуєте твердого [ч]: там не «чуєш», а «чюєш». А глибокий [и] є не тільки на півночі, сході й півдні України, а й у Галичині та на Закарпатті.
Тому, авжеж, я не очікую, що всі в мить заговорять правильно. Проте знати літературну орфоепічну норму ми всі повинні, так само як прагнемо знати літературну лексичну норму і боремося з суржиком. А особливо про вимову мають дбати радіо- і телеведучі, актори й акторки, щоб бути взірцем для всіх. Бо, на жаль, зараз вимова багатьох з них ненормативна.
Говорімо правильно, і нехай усі звуки вʼються річечкою!
{{read_more|Читайте також| 5634, 5861}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram