Зміни у системі освіти хвилюють не тільки міністрів, батьків та вчителів — вони хвилюють і дітей, які, на відміну від серйозних тьоть і дядь, весь цей час є об’єктами системи шкільництва. Тому діти можуть найконкретніше розказати, що саме їм не до вподоби у нинішній школі, що втратило актуальність, які зміни треба впроваджувати нагально. Своїми думками про школу майбутнього діляться українські підлітки.
Школа майбутнього — це школа, яка не буде вимушувати. Так, з одного боку, дітей потрібно скеровувати, але з іншого, їм потрібно давати волю, давати можливість зростати індивідуальністю, бути самим собою. Якщо дитині «не йде» математика, не потрібно її навантажувати завданнями. Звичайно, необхідно дати дитині базу знань, але разом з тим у неї має бути можливість обирати шкільні предмети та шукати свій профіль. Світ зараз так швидко змінюється, стільки нових відкриттів, тож ніхто не здатний знати все. Треба обирати сферу, де ти станеш професіоналом.
Софія: Я думаю, що у школі майбутнього будуть нові комп’ютери з новими функціями, нові класи, як за кордоном. У них нема такого, що ти повинен весь час сидіти за партою – ти можеш сидіти на килимку, можеш слухати, а можеш встати і піти. Нічого не заперечується. Якщо говорити про освіту, то буде легше знайти інформацію, якщо ти чогось не знаєш, і взагалі має бути просто легше.
Микита: Якщо система буде така, як у фінів, наприклад, то зникнуть непотрібні предмети. Ось у нас на «основах здоров’я» вже шість років кажуть, що не треба пити і курити, і це вже можна запам’ятати, тому кожного тижня можна зекономити 45 хвилин.
У школі майбутнього я б із самого дитинства вчила планувати свій час, оскільки люди, що нормально жили до закінчення школи, коли опиняються в коледжі, то нічого не встигають, недосипають і говорять, що ім потрібно більше кави! А ще хотілося б, щоб було побільше фактології, коли розповідають про реалії, що бувають у житті. Наприклад про те, що апельсиновий сік ніколи не буває свіжим, що більшість даних, що є в соціальних мережах, уже є у влади, що більшість порід собак – це генетичні мутанти, що люди – це головні вороги планети, оскільки вони зіпсували собак, підігнавши їх під свої стандарти.
Я б хотіла додати скоропис до шкільної програми, це така класна штука, де ти маєш звуки писати. В старших класах я б хотіла додати криптозоологію. Або щоб максимально були стерті рамки між гуманітарними та точними науками. Тобто додати до інженерії гуманітарні деталі, наприклад, вивчення якихось девайсів, описаних у фантастиці. А в гуманітарні науки додала б більше технічних моментів, щоб діти, які трошечки подібні до мене, які не мають максимальної схильності до гуманітарних наук чи до інженерії, мали шанс зрозуміти все. І щоб ніколи не відміняли дизайнерський курс.
Мені сподобалася бібліотека у Варшаві, де є сад на даху. Наприклад, в «Лідері», де я навчалась, мене постійно бісило, що там дуже багато місця забетоновано, а в молодшій школі були майданчики із деревами, де можна було сховатися. Ну якщо ви так хочете, щоб у вас все було забетоновано, навіть стадіони, де під час занять можна впасти і розшебелити собі носа і лоба, чому ви не можете це засунути на дах, наприклад?
А ще я би намагалася зменшити вплив міфу про те, що шкільні психологи погані. Діти бояться до них іти. І було таке, що у своїй школі я приводила дітей, коли їм було паршиво, до психолога, щоб вони просто поговорили та розслабилися.
Сподіваюсь, що у школі майбутнього повністю скасують домашні завдання, від них немає користі. Коли я займався і карате, і жонглюванням, я приходив додому пізно ввечері, дивився, що завтра у розкладі в мене сім уроків, дивився, скільки домашніх завдань мав зробити… і нічого не робив. Тому що не було сили. Ще я впевнений, що у школі майбутнього мають з’явитись нові сучасні предмети, наприклад робототехніка.
Школа майбутнього — це школа, де не буде вчителів. А будуть комп’ютери. Тобто ти будеш навчатись вдома і не треба вже буде вставати о сьомій ранку, щоб іти до школи. Сидиш собі вдома та вчишся у будь-який час, отримуючи інформацію з комп’ютера, робиш усілякі вправи, що також перевіряють комп’ютери, а не вчителі. А потім після зайнять можна піти і з друзями погуляти. Головне, щоб не було домашніх завдань.
Я люблю освіту, але не люблю школи, вони повинні будти креативнішими. Тому у школах майбутнього буде більше свободи та фастфуд. Або ж треба робити ліфти, ескалатори чи телепорти — натиснув на кнопочку і опинився в арт-класі. Зміст навчання буде залежати від позиції країни, її політики, а якою вона буде, я не знаю.
Катя Пирогова: Школа майбутнього — це школа без домашніх завдань. Це школа, яка допомагає знайти себе. Адже зараз діти, навіть коли закінчують старші класи, не знають, ким вони хочуть стати. Це дуже важко.
Даша Пишна: Українські школи сьогодні — це школи, де потрібно тільки все зубрити, де вбивають особистість у дитині і підлаштовують під стереотипні уявлення про світ. А це неправильно. Треба розвивати особистість. Тому я, наприклад, змінила школу. Мені не давали розвиватись, мені було некомфортно, а я людина творча, для мене це важливо. Я сподіваюсь, що у школі майбутнього не будуть використовуватись паперові підручники, бо ми тільки винищуємо дерева. Нащо? Адже вже є айпади.
Катя Цимбал: У школі майбутнього вчителі мають серйозно відноситись до своєї справи. Є вчителі, яки вкладають душу у свій предмет, а є ті, хто просто відпрацьовує тому, що так треба. Я б хотіла, щоб вони намагались бути кращими заради дітей, адже діти — це наше майбутнє.
