Конфлікти в освіті — це не виняток, а природна частина взаємодії. Між учнями, між вчителями, між адміністрацією та батьками — різниця поглядів і позицій неминуча. Головне питання — не як уникнути конфлікту, а як діяти, коли він уже виник. Одним із найпоширеніших і найпрактичніших інструментів аналізу поведінки у конфлікті є модель Томаса–Кілмана.
Розроблена психологами Кеннетом Томасом і Ральфом Кілманом, ця модель визначає п’ять основних стилів реагування на конфлікт, які базуються на двох критеріях: ступені орієнтації на власні інтереси та ступені кооперативності — готовності враховувати інтереси іншої сторони.
Цей стиль проявляється у небажанні брати участь у вирішенні конфлікту. Людина не намагається ані відстояти свої позиції, ані врахувати позицію іншої сторони. Така стратегія можлива, коли конфлікт здається незначним або коли людина не готова до діалогу. Утім, хронічне уникнення призводить до накопичення напруги.
У цій моделі поведінки особа свідомо ставить інтереси іншого вище за свої. Це може бути ознакою доброзичливості або бажання зберегти стосунки, але іноді — проявом власної невпевненості. У школі це може бути, наприклад, ситуація, коли вчитель погоджується на додаткове навантаження, щоб уникнути суперечки з адміністрацією.
Це стиль, у якому людина наполягає на своєму, не враховуючи інтересів інших. Його часто застосовують у ситуаціях, що вимагають швидких, непопулярних рішень, або коли йдеться про принципові цінності. У конфлікті між учителем і учнем це може виглядати як «влада заради порядку», коли педагог безапеляційно нав’язує рішення.
Компроміс — це взаємні поступки. Обидві сторони відмовляються від частини своїх вимог, щоб знайти прийнятне, хоча й не ідеальне рішення. Це практична стратегія в ситуаціях, коли потрібне швидке рішення або коли сторони мають рівні ресурси й владу. У шкільному контексті компроміс може бути корисним при плануванні позакласних заходів чи розв’язанні організаційних питань.
Це найконструктивніший, хоч і найскладніший стиль. Він передбачає глибоке розуміння інтересів обох сторін і спільний пошук рішення, яке задовольнить усіх. Такий підхід вимагає відкритого діалогу, довіри та часу. У класі це може виглядати як спільне обговорення проблеми між учителем та учнем, де обидві сторони чесно висловлюють свої потреби і разом шукають вихід.
Модель Томаса–Кілмана є особливо корисною в освітньому середовищі, де конфлікти — частина живої, динамічної системи. Вона допомагає:
усвідомити власний стиль поведінки у конфлікті;
зрозуміти стиль іншої сторони;
обрати найбільш ефективну стратегію залежно від ситуації;
навчити дітей та підлітків емоційній грамотності й навичкам ненасильницького спілкування.
Ця модель не дає універсального рецепта — вона допомагає побачити спектр можливостей. У реальному житті ми використовуємо різні стилі залежно від контексту, сили, емоційного фону та стосунків між сторонами. Важливо не застрягати в одному з них, а мати гнучкість і готовність діяти свідомо.
Перевірити, які стратегії вирішення конфлікту обираєте саме ви, можна за цим посиланням https://www.eztests.xyz/tests/social_thomas/#google_vignette
{{read_more|Читайте також| 6050, 3012}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram